![]() |
![]() |
Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер | ||
5 листопада 2023 р.
Червона армія нікого в Європі не звільняла, вона була таким самим окупантом, як і Третій Рейх. За масові зґвалтування солдати не отримали належного покарання, вироків був мізер. Армія РФ, як і російська армія часів Другої світової війни, - збіговисько ґвалтівників і мародерів, проте сьогодні ми в змозі відплатити їм сповна за їхні вчинки. Цитати наведемо зі щоденників, для вашої зручності перекладемо їх українською мовою. Автор: Олександр Прокопів Рерайтерка: Маруся Влох Редактор сценарію: Максим Жовтун Дизайн обкладинки: Денис Василенко Ведучий: Олександр Прокопів Монтаж відео: Bouda Музыка: Sad Romance (a.k.a. Sad Violin) Ji Pyeong Kwon / Drama Sonatina Пропаганда має одну особливість — створювати ідеальний образ без жодних чорних плям. Саме такою зображають радянську армію в культі «9 травня»: із них ліплять бездоганних лицарів, хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободу до Європи. Радянські солдати ґвалтували безліч жінок, підлітків і навіть дітей. Я, звісно, не стану замовчувати, що понад 7 млн українців воювали в лавах Червоної армії, але вирішальна різниця українського спадку від російського в тім, що ми можемо відверто говорити про нього. Протягом багатьох років ця тема була табуйована. Про неї мало говорили навіть у Німеччині. Тому сьогодні у відео я спробую описати червоноармійців, яких запам'ятали німецькі жінки |
||
![]() |
||
Вітаю на каналі "Історія України". Я - Олександр Прокопiв, і в цьому відео ви дізнаєтеся про чудесних ґвалтівників або міф про радянських визволителів. Пропаганда має свою особливість - створити ідеальний образ без будь-яких темних плям. Точно так само вони зображують Радянську армію в культі 9 травня, створюючи вигляд бездоганних облич. Хоча, на відміну від західних армій, вони не принесли свободи в Європу. Радянські солдати зґвалтували безліч жінок, підлітків і навіть дітей. Не можу замовчувати, що понад 7 мільйонів українців воювали в лавах Червоної Армії. Однак вирішальна різниця української спадщини від російської полягає в тому, що ми можемо відкрито говорити про це. Довгі роки ця тема була табуйована, про неї мало говорили навіть у Німеччині. Тому в сьогоднішньому відео я спробую описати червоноармійців, якими їх запам'ятали німецькі жінки. Почнемо з відомого щоденника Володимира Гельфанда, який провів усе життя в Радянському Союзі і пізніше допоміг захистити цих жінок від радянських солдатів. Радянським солдатам було заборонено вести щоденники, але Володимир вів свої записи з 1941 року до кінця війни, які ми надамо вам, перекладені українською мовою для вашої зручності. Ось що автор пише 25 квітня 1945 року в день, коли він зустрів двох німкень, матір і доньку, які втекли зі свого будинку з невеликою кількістю речей. "Вони тикалися в мене сюди", - пояснювала вродлива німкеня, задираючи спідницю, - "всю ніч, і їх було так багато. Я була дівчиною", - зітхнула вона і заплакала. "Вони мені зіпсували молодість. Серед них були старі, прищаві, і всі лізли на мене, всі тикалися. Їх було не менше двадцяти, так, так", - і залилася сльозами. "Вони ґвалтували в моїй присутності мою доньку", - вставила бідолашна мати, - "вони можуть прийти ще й знову ґвалтувати мою дівчинку". "Залишайся тут", - раптом кинулася до мене дівчина. - "Будеш спати зі мною. Ти можеш робити зі мною все, що захочеш, тільки ти один! Я згодна на все, що ти захочеш, тільки не вони знову!" Повертаючись до теми, давайте розглянемо Михайла Корякова, офіцера, який не повернувся до Радянського Союзу після завершення Другої світової війни, але залишив цікавий автобіографічний нарис. "В одній танковій дивізії була проведена перевірка машин: танки виявилися настільки забитими награбованим мотлохом, що в них неможливо було обернутися, - у разі раптовості екіпажі не змогли б вести бойові дії". Нижче - фрагменти про насильство над жінками. "На горі над стелею лунали жіночі крики, плач дітей. Захоплений хвилюванням, я почав одягатися. Дівчина стояла в кутку. "Не йди туди, вб'ють", - сказала вона, і я зрозумів, що не слід іти туди. Минулої ночі вбили офіцера міської комендатури, який намагався перешкодити насильству. Всю ніч ми слухали крики нещасних жінок". Зі страхом слухали крики, крики нещасних жінок, дітей, і тупіт важких солдатських чобіт над головою. Я дізнався про страшну річ: три тижні їх ґвалтували, у підсумку, зґвалтовано щонайменше 250 осіб, ґвалтували і жінок навіть на очах чоловіків. Два солдати зґвалтували напівсліпувату і висохлу фрау Сімон. Заради справедливості варто сказати, що грабували і ґвалтували не тільки радянські солдати, не залишалися осторонь і західні союзники. Але саме Радянська армія зробила насильство і вбивство мирного населення масовим. Важлива примітка: так чи інакше, були люди і проти, серед радянського керівництва або ж офіцерства проти ґвалтівників і мародерів, але втім, як ви розумієте, таких випадків було дуже мало. Наприклад, у книзі офіцера Радянської Армії, знов-таки Михайла Коякова, розповідається цікава історія, де офіцер мав розуміння про честь. На довгому столі посеред кімнати стояла труна, оббита червоним і обкладена паперовими квітами. У труні лежав капітан-помічник військового коменданта. Я був знайомий з ним, коли в першій поїздці в Бунслав він допомагав мені шукати будинок, де помер Кутузов. Капітан воював із перших днів війни, брав участь у Сталінградській і Курській битвах, мав бойові ордени і золоті нашивки за важкі поранення, за які його перевели на цю на роботу в комендатуру. Чи думав він, що отримає смерть тут, від руки мародера-грабіжника? Іноземці також описували мародерство, не без цього. Наприклад, британський історик Ентоні Білар у своїй книжці "Падіння Рейху 1945 року" розповідає про ставлення до населення окупованої Німеччини, про те, що окупанти біженців тиснули танками, розстрілювали з повітря, жінок і дівчат ґвалтували та залишали пораненими помирати. Ентоні Бівор стверджує, що близько 1 мільйона загиблих було в Померанії, Східній Пруссії та Сілезії. Спогади озвучені вище, на жаль. Якби ми не хотіли, але на основі щоденників німкень Берліна був би знятий навіть окремий фільм "Berlin 1945" від Viasat History, де таких історій сотні. За іншими підрахунками, сотні тисяч. Це доводить, що Червона армія нікого в Європі не звільняла, вона була таким самим монстром, як і Третій рейх. Ось одне свідчення німкені про те, як радянські солдати зґвалтували 12-річну дівчинку. У шумі великого міста було найгірше, у дитячому будинку стояв плач. Мірала лежала на дивані, постаріла. Я побачила дівчинку 12-ти років із тонким прозорим обличчям і великими, як у птаха, сірими очима. Дівчинку зґвалтував солдат другого ешелону. А через кілька днів у квартиру увірвалися солдати третього ешелону. Дівчинка, вирвавшись із рук, побігла крутими сходами і впала. Ще одне свідчення про злочин визволителів, так званих шведів. Марта Гіллер, жінка в Берліні, яку я також, на жаль, цитую: "Про мародерство. У наш підвал зайшло ще кілька героїв, які шукали не жінок, а годинники. Пізніше я побачила одного Івана з цілою годинниковою колекцією на обох зап'ястках, з п'ятьма-шістьма штуками годинників, які він вирівнював, постійно підтягував, перевіряв з дитячою злодійською усмішкою." Радістю, однак, на цьому не закінчилася розповідь автора. Більшовики вирішили зґвалтувати її. Про те, як звільняли авторку щоденника: один смикає мене за зап'ястя, далі роздягають. Тепер інший також смикає. Потім він кладе свою руку мені на голову. Так що я не можу більше кричати. Я більше не хочу кричати від страху бути задушеною. Обидва рвуть на мені одяг. Я вже лежу на землі. У кишені моєї сукні щось деренчить. Це, мабуть, ключі від будинку. Моя зв'язка. Ключі притискають мене головою до нижньої сходинки. Я відчуваю по спині мокрі прохолодні струмки поту. Над головою бачу щілини дверей, через які падає невелике світло. Один із чоловіків, який чатує, тоді як інші рвуть мою білизну і прибирають собі дорогу до мого тіла. Я шукаю на сходинці лівою рукою. Поки нарешті не знаходжу зв'язку ключів. Твердо схоплюю її пальцями лівою, правою я захищаюся, але нічого не допомагає. Вони просто розігрують зв'язки, коли я намагаюся встати, хитаючись, мене до себе притягує інший. Кулаками змушує мене встати на коліна на землю. Тепер ґвалтує інший і шепоче: швидко, швидко. "Ми вже не згадуємо." Як так звані визволителі ґвалтували слов'янських жінок, які потрапили до третього Рейху, або так звані остарбайтери. Про злочини на звільнених територіях України та Польщі. Простими словами, якщо хтось зараз і досі думає, що це було лише просто окремий випадок, то ні. Це природа типового російського імперіаліста. Але, запитаєте ви, а яка реакція була на це верхівки? Дійсно, Сталін видав укази, які забороняли мародерства і насильство. Але командири замовчували злочини своїх підлеглих і, більше того, долучалися до них. Червоноармійці прибули з територій винищених війною, багато хто вже не мав власних домівок. Вони жили одним днем, палали помстою, керувалися почуттями безкарності та вседозволеності. До того ж були нерідко неосвіченими та безжальними. Відомий історик Ентоні Бівор, який досліджував злочини визволителів, назвав події в Німеччині найбільшим феноменом масового зґвалтування в історії. Найреалістичнішою вважається цифра в 100 000 жінок у Берліні та 2 мільйони в усій Німеччині. Ці цифри знайдені в медичних записах, які збереглися. Дуже інформативно в матеріалі BBC наводяться дані про аборти в Берліні. Загалом у повоєнний період аборти були заборонені, але через масові зґвалтування німецьких жінок їх ненадовго дозволили. З червня 1945 по 1946 рік тільки в одному районі Берліна було схвалено 995 прохань про аборти. Одна з дівчат круглим дитячим почерком пише, що була зґвалтована вдома на очах своїх батьків. На думку деяких істориків, у німецьких жінок, зґвалтованих радянськими солдатами, народилося близько 300 000 дітей. 8 травня не є перемогою. Це страшна спадщина для світу, про яку потрібно пам'ятати і не допустити повторення. Чому ми говоримо про це зараз? Відповідь очевидна. Російська армія під час широкомасштабного вторгнення в Україну поводиться так само, взявши за основну ідею і привід для війни міфічне позбавлення від нацизму. Вона продовжує грабувати і ґвалтувати мирне населення. Жертвами російських військових стають не тільки жінки, а й зовсім маленькі діти та люди похилого віку. Сьогодні Служба безпеки України перехоплює багато розмов окупантів, з яких ми можемо зрозуміти, що історія повторюється. Поширюйте правду про злочини росіян. Дякую за увагу. |
© Ukraine History