 |
 |
 |
 |
Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року |
 |
У результаті пошуків вдалось
натрапити на цікаві та дещо незвичні спогади про волинське містечко Любомль часів Другої світової війни. В роки Другої світової війни, а саме в 1944 році в Любомлі перебували радянські солдати, один із них, Володимир Гельфанд, вів щоденник, в якому окрім військових дій, описував все, що з ним відбувалось. Не дивлячись на те, що тривали військові дії, молодості ніхто не відміняв. Отож із молодим солдатом відбулась неординарна пригода, яка розбавила сірі барви війни і назавжди закарбувалась в пам’яті. Після війни Володимир Гельфанд опублікував свої спогади про колоритне містечко Мацеїв та те що з ним там сталось. |
||||||
 |
|
| Солдат Володимир Гельфанд | |
|
Отож кілька цитат із щоденника: «19 жовтня 1944 р. Районний центр Волинської області. Містечко Мацеїв. Йде сильний дощ, і я вирішив сховатися в «Райспожиавспiлці», якось так звучить по-українські. Підводи транспортної роти далеко виїхали вперед, але мені все одно, бо я мрію доїхати до Любомля на авто. Місцева секретарка тут дуже красива і розумна дівчина. Їй 27 років. Але краса її дивна. Яке чисте, біле обличчя, які широкі брови і ясний відкритий погляд! Накінець Любомль. Несподівано мені пощастило і тут я зустрів чудову дівчину. Вона невисокого зросту, фігура у неї хороша. Освічена, розумна, і вся кипить, дихає життям. Вона ніби манить до себе. Я тримався, намагався спочатку не видавати своїх почуттів. Вона запросила мене з Султановим на квартиру. Вона була з подругою. І ось я уже на квартирі. Лише тільки прийшовши в квартиру, я звернув увагу на карі глибокі очі, на високий ніжний лоб, на рожеві щічки і м'яку красиву фігуру. Дівчина захопилася мною, моїми віршами і, здавалося, зовсім не помічає мого друга Султанова. Їй не сподобались його звернення «мій дівчина», «хароший дівчина» і вона дала Султанову зрозуміти, що не схильна до нього. Він спохмурнів, насупився, і коли ми з ним випадково зустрілися поглядами, - метнув сердитий, швидкий погляд, демонстративно заглибившись в читання книги. Я не зрозумів його думок і вирішив, що він не особливо і засмучений відставкою Клави. Так її звали… Я взяв її за руку, потім за плечі, пригорнув до себе. Вона не робила сама ніяких кроків назустріч моїм бажанням, але і не відхиляла моєї ніжності. Галя - інша дівчина, теж було пробувала почати зі мною «розмову», і навіть запропонувала сісти біля неї, але я, навіть сівши поруч, не дуже-то хотів «сентиментальничати» з нею, і вона зрозуміла, що все марно. Капітан вийшов з Галею прогулятися, а я тим часом все більше насолоджувався жіночністю і теплотою моєї дівчинки: гладив її руки, шепотів ніжно і притискав губи свої до її плеча. На час нашого знайомства з Клавой я заріс і виглядав аж ніяк не свіжо. Моя щетина, очевидно, сильно колола… А Клава - о, це уособлення ніжності і блаженства! Я не пам'ятаю, як я її вперше обійняв, вперше поцілував, але пам'ятаю, що це було. Я був п'яний душею і тілом. Але раптом влетів Микола. - Підемо Володя, підемо капітан! - сказав він. Капітан вийшов, з ним поговорив, і потім вони разом увійшли в кімнату і стали збиратися. Я дивувався, але, тим не менш, поспішив зібратися. Клава на прощання дала мені свою адресу... На вулиці капітан раптом сказав, що це дуже чесні і далеко не розпусні дівчата, свої тим-більше, з рідних місць, і з ними потрібно бути ввічливим і не дозволяти собі вольностей. Я повернувся вночі до Клави. До пізньої глибокої ночі ми були разом. Я занурився в море любові з головою, мало не потонув у ньому. В цей день я був п'яний, як і напередодні, я любив Клаву, як треба любити справжньою любов'ю, а насолоджувався її ніжністю. Клава теж мене обіймала, цілувала і гостро дивилася мені в очі своїм завзятим, але ласкавим поглядом...» P.S. Можливо, героїні спогадів солдата прочитають ці спогади і згадають себе… Тетяна Яцечко-Блаженко |
UkrainianVolynPost, 17 June 2018
Tetiana Yatsechko-Blazhenko
During research, it was possible to find some interesting and rather unusual recollections of the Volhynian town of Liuboml during the Second World War.
In 1944 Soviet soldiers were stationed in Liuboml. One of them, Vladimir Gelfand, kept a diary in which, alongside military events, he described everything that happened to him. Although the war was still going on, youth had not been canceled. An extraordinary adventure happened to the young soldier, adding color to the grayness of war and remaining in his memory forever. After the war Vladimir Gelfand published his recollections of the colorful town of Maciejów and of what happened to him there.
Soldier Vladimir Gelfand.
Here are several quotations from the diary:
19 October 1944. District center of Volhynia Region. The town of Maciejów.
“A heavy rain is falling, and I decided to take shelter in the ‘District Consumer Cooperative’—or something like that in Ukrainian.
“The carts of the transport company have gone far ahead, but I do not care because I dream of reaching Liuboml by car.
“The local secretary here is a very beautiful and intelligent girl. She is twenty-seven. But her beauty is unusual. What a pure, white face, what broad eyebrows and what a clear, open gaze!
“At last, Liuboml. Unexpectedly I was lucky here too and met a wonderful girl. She is short, with a good figure. Educated, intelligent, and everything in her boils and breathes with life. She seems to draw one toward her. I restrained myself and at first tried not to reveal my feelings.
“She invited Sultanov and me to her apartment. She was with a friend. And now I am already in the apartment. As soon as I arrived I noticed the deep brown eyes, the high delicate forehead, the rosy cheeks and the soft beautiful figure. The girl became interested in me, in my poems, and seemed not to notice my friend Sultanov at all. She did not like his expressions ‘my girl’ and ‘good girl,’ and made it clear to Sultanov that she was not attracted to him. He became gloomy and scowled, and when our eyes accidentally met he shot me an angry, quick glance and demonstratively buried himself in a book. I did not understand what he was thinking and decided that he was not especially upset by Klava’s rejection. That was her name…
“I took her hand, then her shoulders, and drew her toward me. She herself made no move toward satisfying my wishes, but neither did she reject my tenderness.
“Galya, the other girl, also tried to begin a ‘conversation’ with me and even suggested that I sit beside her, but even when I did sit down I had little desire to become ‘sentimental’ with her, and she understood that it was hopeless.
“The captain went out for a walk with Galya, while I increasingly enjoyed the femininity and warmth of my girl: I stroked her hands, whispered tenderly and pressed my lips to her shoulder.
“At the time I met Klava I was overgrown with stubble and looked anything but fresh. My beard must have scratched badly… And Klava—oh, she is the embodiment of tenderness and bliss! I do not remember how I first embraced her, first kissed her, but I remember that it happened. I was drunk in soul and body.
“But suddenly Nikolai burst in.
“‘Let’s go, Volodya, let’s go, Captain!’ he said.
“The captain went out and spoke with him; then they came back into the room together and began getting ready to leave. I was surprised, but nevertheless hurried to get ready too.
“As we said goodbye, Klava gave me her address…
“Outside, the captain suddenly said that these were very decent girls and far from promiscuous, our own people moreover, from native places, and that one had to be polite with them and not allow oneself liberties.
“I returned to Klava at night. We stayed together until very late. I plunged headlong into a sea of love and almost drowned in it. That day I was intoxicated, as I had been the previous day; I loved Klava as one should love with real love, and I reveled in her tenderness.
“Klava embraced and kissed me too and looked sharply into my eyes with her spirited but affectionate gaze…”
P.S. Perhaps the women who appear in the soldier’s recollections will read them and remember themselves.
Tetiana Yatsechko-Blazhenko
© 2011–2018 VolynPost
© SID Inform Media Technologies Agency
© Volyn24
SID Inform Media Technologies Agency: “War and Love Affairs: A Soldier’s Memories of Liuboml in 1944.”
Volyn24: “He Whispered Tenderly and Pressed His Lips to Her Shoulder: A Soldier’s Memories of a Girl from Liuboml.”
Chronicles of Liubart: “A Soldier’s Love Affairs in Volhynia in 1944.”
The images consist mainly of photographs of Vladimir Gelfand and publication logos. The logos identify VolynPost, Rayon.Liuboml, V24 and Chronicles of Liubart; their publication names are reflected above.
