 |
 |
||
|
24. April 2025 "LA CAPITULATION ALLEMANDE DE MAI 1945" 24. April 2025 "KAPITULACJA NIEMIECKA W MAJU 1945 R." 27. April 2025 "КАПІТУЛЯЦЫЯ ГЕРМАНІІ Ў МАІ 1945 ГОДА" 02. Mai 2025 "DIE DEUTSCHE KAPITULATION IM MAI 1945" 02 мая 2025 "КАПИТУЛЯЦИЯ ГЕРМАНИИ В МАЕ 1945 ГОДА" 08 травня 2025 "КАПІТУЛЯЦІЯ НІМЕЧЧИНИ У ТРАВНІ 1945 РОКУ" May 08 2025 "THE GERMAN SURRENDER IN MAY 1945" |
|||
Віртуальна екскурсія музеєм:Екскурсія постійною експозицією (верхній та нижній поверхи) |
КАПІТУЛЯЦІЯ НІМЕЧЧИНИ У ТРАВНІ 1945 РОКУ |
||
 |
||
| Бранденбурзькі
ворота, Берлін, 2/3 травня 1945 р. Фото: Іван Шагін, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
КІНЕЦЬ ВІЙНИДруга світова війна в Європі завершилася беззаперечною капітуляцією німецьких військ у травні 1945 року, що означало остаточний крах нацистської тиранії. Головною метою союзних держав, об’єднаних у боротьбі проти Німеччини, було повне військове та політичне знищення «Третього рейху». Військова поразка Німеччини почала проявлятися прискореними темпами влітку 1944 року. 22 червня розпочався масовий наступ Червоної Армії, від якого війська вермахту на Східному фронті вже не змогли оговтатися. Двома тижнями раніше, 6 червня, західні союзники провели найбільшу морську операцію з висадки військ на узбережжя Північної Франції. Німеччина змушена була вести війну на два фронти. З жовтня 1944 року бойові дії вже велися на території Німеччини. 25 квітня 1945 року американські та радянські війська зустрілися біля Торгау на Ельбі. Берлін був зайнятий Червоною Армією. В середині квітня розпочалася Берлінська операція. Після запеклих вуличних боїв, які забрали численні життя з обох сторін, столиця Німеччини капітулювала 2 травня 1945 року.
|
||
 |
||
| Білі
«прапори» на вікнах з простирадл, рушників тощо як
знак капітуляції. Берлін, квітень/травень 1945 р. Фото: Аркадій Шайхет, приватний архів Марії Шотікової |
||
 |
||
| Групове
фото з колоною перемоги: радянські танкісти після капітуляції Берліна,
Берлін-Тіргартен, початок травня 1945 р. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ В БЕРЛІНІ21 квітня радянські війська перетнули східний кордон Берліна і почали наступ у напрямку до центру міста. У межах кільця міської електрички (S-Bahn) вони зустріли запеклий опір. Десятиденні вуличні бої призвели до великої кількості жертв. Близько 80 000 солдатів Червоної армії загинули у битві за Берлін. З німецького боку загинуло приблизно 20 000 солдатів і 30 000 мирних жителів. Уже 24 квітня генерал-полковника Берзаріна було призначено радянським комендантом Берліна. Спочатку його штаб розташовувався в офіцерському казино інженерного учлища в Карлсхорсті. На початку травня він зі своїм штабом переїхав до Фрідріхсфельде. Берзарін негайно організував тимчасове постачання продуктів і відновлення інфраструктури. Крім того, він займався створенням нової міської адміністрації та відродженням культурного життя. Своїми наказами він намагався зупинити насильство, пограбування та зґвалтування, які чинили радянські солдати. Військовим комендантам, призначеним у різні райони міста, допомагали комуністи-емігранти, які прибули з Москви в складі так званої групи Ульбріхта. На початку липня всі чотири держави-переможниці зайняли свої сектори в Берліні. |
||
 |
||
| Поранені перед
готелем Адлон, Берлін, 2 травня 1945 року У готелі «Адлон» була лікарня швидкої допомоги. Коли він загорівся від мародерства радянських солдатів, радянські та німецькі медики евакуювали поранених на вулицю. Фото: Іван Шагін, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Командувач
радянського міста генерал-полковник Берсарін залишає штаб,
Альт-Фрідріхсфельде 1, Берлін, травень 1945 року Фото: Jewgenij Chaldej, Фотоархів bpk, Берлін |
||
ПЕРШЕ ПІДПИСАННЯ КАПІТУЛЯЦІЇ В РЕЙМСІАдольф Гітлер покінчив життя самогубством у Берліні 30 квітня 1945 року. Перед цим він призначив грос-адмірала Деніца своїм наступником. Через безвихідність військової ситуації Деніц спробував здійснити капітуляцію лише перед Великобританією та США. З цією метою він направив начальника штабу оперативного керівництва верховного командування вермахту генерал-полковника Йодля до ставки західних союзників, яка розташовувалася у французькому місті Реймс. Однак американський генерал Ейзенхауер сприйняв це як спробу підірвати єдність союзників і наполіг на негайній та беззастережній капітуляції перед усіма союзними військами. Деніц був змушений погодитися на те, щоб рано вранці 7 травня в Реймсі було підписано загальну капітуляцію німецького вермахту. У додатковому протоколі всі учасники погодилися, що процедура підписання має відбутися повторно, а капітуляція повинна бути ратифікована на вищому командному рівні. Наступного дня, з метою негайного припинення воєнних дій, американський президент Трумен і британський прем’єр-міністр Черчилль оголосили про капітуляцію Німеччини. Вона набула чинності на всіх фронтах 8 травня 1945 року о 23:01 за центральноєвропейським часом.
|
||
 |
||
| Підписання
капітуляції Німеччини, Реймс, 7 травня 1945 р. Начальник штабу оперативного керівництва верховного командування вермахту генерал-полковник Йодль (у центрі, передній план), начальник штабу ставки західних союзників генерал-лейтенант Сміт (за столом на задньому плані, третій зліва), радянський представник генерал-майор Суслопаров (п’ятий зліва) і представник французької армії генерал-майор Севез (другий зліва). Фото: невідомо, Фотоархів bpk, Берлін |
||
 |
||
| Пообіцяйте
повторити акт капітуляції Федеральний архів – військовий архів, Фрайбург i. бр. |
||
ДРУГЕ ПІДПИСАННЯ КАПІТУЛЯЦІЇ В БЕРЛІНІПовторне підписання Акта про капітуляцію стало найважливішою частиною загальної капітуляції Німеччини, оскільки в Реймсі її підписали генерали, які не мали достатніх командних повноважень у вермахті. Англійці, перш за все, побоювалися, що тим самим німецьке вище військове керівництво могло б спробувати уникнути відповідальності за поразку у війні, як це вже сталося після закінчення Першої світової війни. Ратифікація капітуляції відбулася в радянській ставці в Берліні. Представник радянського верховного командування маршал Жуков розмістив свій штаб в уцілілих будівлях колишнього військово-інженерного училища вермахту. Сюди він і запросив представників союзних держав-переможниць, до яких приєдналася також і Франція. У це місце доставили також головно-командувачів різновидів німецьких збройних сил. |
||
 |
||
| Місце підписання беззастережної капітуляції – офіцерське казино колишнього військово-інженерного училища № 1 вермахту в Берліні-Карлсхорсті, 8 травня 1945 року. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст | ||
ПРИБУТТЯ ДО ТЕМПЕЛЬГОФАВпрдовж 8 травня 1945 року всі учасники акту капітуляції прибули до аеропорту Темпельгоф. З боку союзників, першим вранці прибув радянський державний секретар Вишинський. Опівдні за ним прибули британський маршал авіації Теддер та командувач американськими стратегічними повітряними силами генерал Спатц. У другій половині дня прибув також генерал Жан де Латр де Тассіньї, головнокомандувач французької армії. Німецьку делегацію доправили американським літаком із Фленсбурга, куди на початку травня відступив останній уряд Третього Рейху на чолі з гросадміралом Деніцем. Радянські солдати зустріли всіх гостей в аеропорту Темпельгоф і провезли їх через зруйнований центр міста до майже неушкодженого віллового району Карлсгорст.
|
||
 |
||
| Вищі
командири німецького Вермахту після прибуття в аеропорт Темпельгоф,
Берлін, 8 травня 1945 року. Фото: Іван Шагін, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Міст
Обербаум і Шпайхер, Берлін, 30 квітня 1945 року Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Реконструйований
маршрут делегацій від Темпельгофа до Карлсхорста Графіка: Крістін Кітта |
||
ПІДГОТОВКА ДО ПІДПИСАННЯТерміново була пілготовлена велика зала колишнього офіцерського казино інженерного училища. Окрім основних учасників, зібралося багато журналістів, представників штабів союзників, перекладачів та допоміжного персоналу. Однак церемонія затрималася на кілька годин. Необхідно було підготувати російський варіант документа, який до того існував лише англійською мовою. Під час перекладу точилися суперечки щодо стилістичних формулювань, хоча зміст документа, підписаного напередодні в Реймсі, залишився без змін. Узгодження через радіозв’язок додатково затягнуло процес. Крім того, на передній стіні зали бракувало французького прапора. Були встановлені лише радянський, британський і американський прапори, тому французький довелося імпровізувати з наявних тканин. Зрештою, підготовка завершилася лише опівночі. |
||
 |
||
| Вид
на зал капітуляції, Берлін-Карлсхорст, 8 травня 1945 р. Фото: невідомо, музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Делегація
верховного головнокомандування вермахту прямує до місця підписання
капітуляції, Берлін-Карлсхорст, 8 травня 1945 року. Командувачі видами німецьких збройних сил генерал-полковник Штумпф (ліворуч), генерал-фельдмаршал Кейтель (у центрі) і генерал-адмірал фон Фрідебург. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
АКТ ПРО КАПІТУЛЯЦІЮ ВІД 8/9 ТРАВНЯТільки близько опівночі всі зібралися для участі у нетерпінні очікуваної церемонії підписання. 9 травня близько 00.45 годин командувачі німецькими сухопутними силами, ВМФ і люфтваффе: генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-адмірал фон Фрідебург і генерал-полковник Штумпф (як представник командувача люфтваффе фон Грейма) підписали Акт про капітуляцію. Кейтель був одночасно командувачем верховного головнокоман-дування вермахту (ОКВ). На закінчення свої підписи під датованим 8 травня 1945 року документом поставили від імені західних союзників маршал авіації Теддер і маршал Жуков від імені радянського командування. Як свідки Акт підписали американський генерал Спаатс і французький генерал де Латтр де Тассіньї. Уся церемонія тривала не більше 45 хвилин. Політичних декларацій не було. Процедура звелася тільки до конкретного підписання самого Акта. Після того, як німецька делегація залишила залу, Жуков виголосив коротку промову. Наступний потім банкет тривав до ранку.
|
||
 |
||
| Німецька
делегація вступає в зал, Берлін-Карлсхорст, 9 травня 1945 року.
Генерал-фельдмаршал Кейтель вітає присутніх своїм маршальським жезлом. Фото: Іван Шагін, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Командувачі видами німецьких збройних сил. За столом (зліва направо): генерал-полковник Штумпф, генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-адмірал фон Фрідебург. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст | ||
 |
||
| Акт
скріплюють своїми підписами маршал авіації Теддер і маршал Жуков. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Під
час банкету: за столом (зліва направо): маршал авіації Теддер, маршал
Жуков, генерал Спаатс. Фото: невідомо, музей Берлін-Карлсхорст |
||
АКТ КАПІТУЛЯЦІЇ |
||
 |
||
| Акт
капітуляції. Копії англійською, російською та німецькою мовами були
підписані в Карлсхорсті Федеральний архів – військовий архів, Фрайбург i. бр. |
||
 |
||
 |
||
 |
||
 |
||
 |
||
 |
||
 |
||
СПОГАДИБожеволіють фотографи й кінооператори. Підхоплюються на столи, навалюються животами на плечі генералам та знімають, знімають, знімають… Один із наших кінооператорів довгою ручкою свого апарата зачіпає по голові якогось американського адмірала. Адмірал, вочевидь, звичний до метушні кореспондентів, добродушно посміхається й махає рукою: «О’кей!». Але наші незвичні до цього розпорядники мало не виволакують бідолаху-оператора із залу. З: Костянтин М. Симонов. «Різні дні війни», Берлін/НДР, 1988, том II, стор. 805 Кейтель швидко піднявся, спрямувавши на нас недобрий погляд, а потім опустив очі і, повільно взявши зі столика фельдмаршальський жезл, невпевненим кроком попрямував до нашого столу. Монокль його впав та повис на шнурку. Обличчя вкрилося червоними плямами. … Після підписання акта Кейтель встав з-за столу, вдягнув праву рукавичку і знову спробував блиснути військовою виправкою, але це в нього не вийшло, і він тихо відійшов за свій стіл. З: Георгій К. Жуков, Спогади і роздуми, Москва 1969, стор. 668 Зникає так, немов усі надовго затримали повітря в грудях і разом випустили його. Загальний полегшений, розслаблений видих. Капітуляцію скріплено, війні – кінець. З: Костянтин М. Симонов. «Різні дні війни», Берлін/НДР, 1988, том II, стор. 807 За годину ми повернулися до зали, де було підписано капітуляцію, і виявили чудово сервіровані столи для грандіозного бенкету, а це означало щонайменше ще шість годин. Поруч із кожним прибором стояли пляшки: червоне вино, біле вино, шампанське, горілка і коньяк – така смертельна доза, яку тільки можна було собі уявити. Не дивно, що були великі втрати, спричинені алкоголем. Я був радий, що серед них не виявилося жодного британського представника. Переклад спогадів: Артур Теддер, With Prejudice. The War Memoirs of Marchal of the Royal Air Force Lord Tedder, Лондон, 1966, стор. 686
|
||
 |
||
| Фотографи
документують підписання капітуляції фельдмаршалом Кейтелем,
Берлін-Карлсхорст, 9 травня 1945 року Фото: Georgi Petrussow, Федеральний архів, зображення 183-J0422-0600-002 |
||
РЕАКЦІЯ ГРОМАДСЬКОСТІКапітуляція німецького вермахту в травні 1945 року означала закінчення війни в Європі. Друга світова війна загалом завершилася тільки після капітуляції Японії 2 вересня 1945 року. Після оприлюднення німецької капітуляції 8 травня люди в усьому світі святкували перемогу над німецьким фашизмом. У багатьох містах це вилилося в стихійні масові тріумфування на вулицях, як, наприклад, у Москві 9 травня, де про капітуляцію було повідомлено тільки після її підписання в Берліні-Карлсхорсті. Настрій у багатьох німців був скоріше пригніченим, зважаючи на злидні, що настали, і острах помсти з боку переможців. Водночас і для німецького населення капітуляція знаменувала собою також завершення націонал-соціалістичної тиранії, війни і руйнувань. Офіційне закінчення війни в Європі, однак, не означало закінчення страждань. Збройні конфлікти у Східній Європі тривали до 1950-х років, переважно проти радянської гегемонії. Наслідки війни були величезними для всього континенту. Багато регіонів було спустошено. Голод і скрута панували майже скрізь. Війна забрала 60 мільйонів жертв. Лише Радянський Союз втратив понад 27 мільйонів людей, у тому числі близько 14 мільйонів цивільних. Якщо матеріальні втрати протягом наступних років були поступово заповнені, то фізичні та психологічні наслідки Другої світової війни продовжують чинити свій вплив на суспільства та людей й досі.
|
||
 |
||
| Імпровізоване
свято, влаштоване радянськими солдатами на подвір’ї
імперської канцелярії на ранок після підписання капітуляції, Берлін, 9
травня 1945 р. Фото: невідомо, Фотоархів bpk, Берлін |
||
 |
||
| Народна
радість на Красній площі, Москва, 9 травня 1945 р. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
| Лондонці,
які святкують день перемоги, 8 травня 1945 р. Фото: невідомо, Фотоархів bpk, Берлін |
||
| «Учора вранці сталася
незабутня подія. Німці погодилися на повну, беззастережну капітуляцію.
Про це коротко, але в урочистій формі опубліковано в газетах». Запис у щоденнику від 10 травня 1945 р. З: Володимир Гельфанд, Німецький щоденник 1945-1946. Записки червоноармійця, Берлін, 2005, стор. 85 «8 травня, рівно через три роки після знищення гетто в Желудоку, ми отримали гарну звістку про те, що війна закінчилася і німці капітулювали. Усі були дуже схвильовані, але тільки не ми – кілька біженців, які потрапили в місто. Для нас і всередині нас поступово розгорталася трагедія. Ми безцільно штовхалися серед людей, які святкували. Я особисто був украй стурбований. Чи доведеться мені взагалі побачити хоч когось із моєї родини в живих? Я не отримав жодної відповіді на свої листи, які я невпинно писав, а тим часом уже минуло чотири місяці з моменту звільнення моєї батьківщини. Мої побоювання наростали з кожною миттю». Моше Бейрах, Із гетто в ліси. Розповідь єврейського партизана 1939-1945. Франкфурт/М., стор. 184 «Одного вечора, через кілька днів після нашого повернення, почалася стрілянина, як у найгірші часи. Мене аж тремтіння пробрало з голови до п’ят. Усю війну я трималася чудово, завжди залишалася спокійною, завжди збирала лише найнеобхідніше, коли ми вирушали в підвал. А зараз я подумала – фронт повертається. Німці повертаються. Знову все повториться з початку. Без розбору я покидала речі в рюкзак. Не можу висловити, як погано мені було. І тут хтось закричав із двору: «Росіяни влаштували феєрверк!». З усього, що тільки могло стріляти, вони палили в повітря – це був феєрверк – феєрверк з нагоди настання миру». Спогади однієї з мешканок району Пренцлауер Берг, цитується за: Антоніа Майнерс, Берлін 1945. Хроніка в ілюстраціях, Берлін 2005, стор. 70
|
||
 |
||
| Святкування
перемоги у Франції, 8 травня 1945 р. Фото: невідомо, akg images, Берлін |
||
 |
||
| День
перемоги в Нью-Йорку, 8 травня 1945 р. Фото: невідомо, akg images, Берлін |
||
ЛЕГЕНДИ ТА ФАКТИПісля 1945 року «холодна війна» вплинула на оцінку підписання обох актів про капітуляцію в Реймсі та Берліні-Карлсхорсті. При цьому кожна зі сторін висловлювала свій власний погляд на історію. Дезінформація та легенди наполегливо відстоюються і до сьогоднішнього дня. 7 травня в Реймсі німецький вермахт нібито капітулював тільки перед західними союзниками, а 8 травня в Карлсхорсті – перед радянськими збройними силами. Обидва акти були підписані перед обличчям представників усіх союзників, тобто перед англійською, американською та радянською сторонами в присутності представників Франції як свідків. У Реймсі було підписано не капітуляцію, а тільки попередній протокол. Справжня капітуляція відбулася лише 8 травня в Карлсхорсті. Капітуляція в Реймсі була правомірною. З цим був згоден і Радянський Союз, про що замовчувалося під час «холодної війни». Відмова Сталіна визнати капітуляцію в Реймсі та його протест нібито призвели до повторної церемонії підписання в Карлсхорсті для громадськості. Ще в Реймсі німецька делегація підписала додатковий протокол про те, що капітуляція має бути ратифікована верховним головнокомандуванням вермахту в особі командувачів видами збройних сил. Насамперед англійці наполягали на тому, щоб підпис начальника штабу оперативного керівництва ОКВ генерал-полковника Йодля, який не мав достатнього статусу, було підтверджено особами, що володіли відповідними командними повноваженнями. Підписання капітуляції після опівночі відбулося начебто внаслідок розбіжностей між союзниками з приводу змісту тексту. Перенесення на північ наміченого на другу половину дня 8 травня підписання відбулося через технічні причини: у Реймсі документ підписали тільки англійською мовою, а його подальший переклад російською мовою був неповним. Підписання відбулося близько 00.45 за центральноєвропейським літнім часом. За західноєвропейським часом було 23.45, а за московським – уже 02.45. Дата оголошення капітуляції в Москві 9 травня відповідала там офіційному часу закінчення війни. КАРЛСХОРСТ
ЯК МІСЦЕ ДЛЯ МУЗЕЮ
|
||
 |
||
| Фойє
музею, 1967, 1995 та 2013 роках Фотографії: Юрген Квербах (1991/92), Марґот Бланк (1995/96), Томас Брунс (2013), Музей Берлін-Карлсхорст |
||
 |
||
 |
||
 |
||
| Будівля
музею, травень 2022 року Фото: Гаррі Шнітгер, Музей Берлін-Карлсхорст |
||
ВИХІДНІ ДАНІМузей
Берлін-Карлсхорст |
||
Virtual tour of the museum:Tour of the permanent exhibition (upper and lower floors)) |
THE GERMAN SURRENDER IN MAY 1945 |
||
|
||
| Brandenburg
Gate, Berlin, May 2/3, 1945 Photo: Ivan Shagin, Museum Berlin-Karlshorst |
||
THE END OF THE WARWorld War II ended in Europe with the surrender of the German Armed Forces (the Wehrmacht) in May 1945. It marked the conclusive collapse of the Nazi’s despotic rule. Complete military and political defeat of the “Third Reich” was the overriding war goal of the forces allied against Germany. German military defeat rapidly accelerated in summer 1944. On June 22, the Red Army initiated a major offensive from which the Wehrmacht on the Eastern Front was not able to recover. Two weeks before, on June 6, western Allied troops had landed in northern France in a gigantic operation. The Germans were then faced with a war on two fronts. Starting in October 1944, warfare took place on German territory. On April 25, 1945, U.S. and Soviet units met at the river Elbe near Torgau. Berlin was seized by the Red Army. In mid-April the so-called Battle of Berlin began. After bitter street fighting with many casualties on both sides the German capital surrendered on May 2, 1945.
|
||
|
||
| White
»flags of surrender« consisting of sheets, towels,
and similar textiles, Berlin, April/May 1945 Photo: Arkadiy Shaykhet, Marija Shotikova private archive |
||
|
||
| Group
photo with the Victory Column: Soviet tank crewmen after the surrender
of Berlin, Berlin-Tiergarten, early May 1945 Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
THE END OF THE WAR IN BERLINOn April 21 Soviet units crossed Berlin’s eastern border and advanced toward the city center. Inside the suburban railway line circling the city they encountered stubborn resistance. The ten-day house-to-house fighting resulted in a high number of casualties. The dead in the battle of Berlin amounted to some 80,000 Red Army members, and on the German side some 20,000 soldiers and 30,000 civilians. Already on April 24 Colonel General Bersarin was appointed Soviet state commander of Berlin. His first headquarters were the officers‘ mess of the Karlshorst army engineering college, but in early May he and his staff relocated to Friedrichsfelde. Bersarin immediately organised a provisional food supply and the repair of infrastructure. He also saw to the establishment of a new city administration and cultural life. In his commands he attempted to prevent attacks, looting and rape by Soviet soldiers. The military commanders who had been appointed in the individual city administrative districts were assisted by exile communists, the so-called Ulbricht Group, who had been flown in from Moscow. In the beginning of July the four victorious powers took over their respective sectors in Berlin. |
||
|
||
| Wounded
in front of the Hotel Adlon, Berlin, May 2, 1945 There was an emergency military hospital at the Adlon Hotel. When it was set on fire by plundering Soviet soldiers, Soviet and German medical staff evacuated the patients onto to the street in front. Photo: Ivan Shagin, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| The
Soviet state commander, Colonel General Bersarin, leaving the
commandant’s office at Alt-Friedrichsfelde 1, Berlin, May 1945 Photo: Yevgeny Khaldei, bpk Bildagentur, Berlin |
||
FIRST SIGNING OF THE SURRENDER IN REIMSAdolf Hitler committed suicide on April 30, 1945 in Berlin. He had previously appointed Grand Admiral Karl Dönitz as his successor. In view of the hopeless military situation, Dönitz attempted to negotiate a partial surrender to Great Britain and the USA. He sent Colonel General Alfred Jodl, Chief of the Operations Staff of the Armed Forces High Command, to Allied headquarters in the French city of Reims. However, U.S. General Dwight D. Eisenhower regarded this as an attempt to rupture the agreement among the Allies and insisted on an immediate and unconditional surrender to all Allied troops. Dönitz had to give way, and in the early morning hours of May 7 the unconditional surrender of the entire German Wehrmacht was agreed in Reims. In an additional protocol, all participants agreed that the surrender was to be ratified by higher-ranking German military officers in a second act. In order to assure an immediate cease-fire, U.S. President Harry Truman and British Prime Minister Winston Churchill announced the surrender on the next day. It went into effect on all fronts on May 8, 1945 at 23.01 Central European Time.
|
||
|
||
| Signing
the German surrender in Reims, May 7, 1945: the Chief of the Wehrmacht
Operations Staff, Colonel General Jodl (centre, front) with the Chief of Staff at Allied Headquarters, Lieutenant General Smith (3rd from left on the far side of the table), the Soviet liaison officer, Major General Susloparov (5th from left) and the French Army representative, Major General Sevez (2nd from left) Photo: unknown, bpk Bildagentur, Berlin |
||
|
||
| German
agreement to ratify the act of surrender Bundesarchiv-Militärarchiv, Freiburg i. Br. |
||
SECOND SIGNING IN BERLINThe second act of surrender was formally the more important part of Germany’s complete surrender. This was because in Reims the signing on the German side had not been performed by generals with actual power of command over the Wehrmacht. For that reason, especially the British feared that the German military leadership could try to shift the blame for the lost war – as it had in fact done at the end of World War I. The surrender was ratified at Soviet Headquarters in Berlin. As the representative of the Soviet High Command, Marshal Georgiy Zhukov had set up his staff headquarters in Karlshorst, an eastern district of Berlin, in an undamaged former Wehrmacht “pioneers” (engineering) school. To this location he invited the representatives of the victorious Allied forces, which now also included France. The Commanders in Chief of the three branches of the German Armed Forces were also summoned to Berlin. |
||
|
||
| Former
Officers’ mess of the Wehrmacht’s Pionierschule 1
and site of the unconditional surrender in Berlin-Karlshorst, May 8,
1945 Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
ARRIVAL IN TEMPELHOFOn May 8, 1945 all those who participated in the act of surrender met at Tempelhof airport. On the side of the Allies, Soviet State Secretary Wyschinski landed first in the morning. At noon followed British Air Marshal Tedder and the commander of the American long-distance flight forces, General Spaatz. During the afternoon General Jean de Lattre de Tassigny, the commander-in-chief of the French Army also arrived. The German delegation was flown in with an American aircraft from Flensburg, where the last government of the German Reich under Admiral of the Fleet Dönitz had withdrawn. Soviet soldiers received all the guests at Tempelhof airport and brought them across the destroyed inner city to the virtually undamaged residential area of Karlshorst.
|
||
|
||
| The
Supreme Commanders of the German Wehrmacht after arriving at Tempelhof
Airport, Berlin, May 8, 1945 Photo: Ivan Shagin, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| Oberbaum
Bridge and warehouse, Berlin, April 30, 1945 Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| Reconstructed
route of the delegations from Tempelhof to Karlshorst Graphic: Christine Kitta |
||
PREPARATION FOR THE SIGNINGAt short notice the formal hall of the former officers‘ mess of the army engineering college had been prepared for the event. In addition to the primary participants, numerous journalists, members of the alliied military staffs, translators and temporary workers were present. The ceremony was however delayed by several hours. A Russian version of the document, which until then was only available in English, had to be prepared and there was debate about stylistic modifications. The necessary coordination via radio further delayed this process. The content of the document signed the day before in Rheims remained however unchanged. In addition, a French flag was missing at the front end of the hall. Only the Soviet, British and American flags had been put up so a French flag had to be improvised and augmented with available cloth remnants. In the end, it was midnight before all preparations could be completed. |
||
|
||
| View
of the surrender room, Berlin-Karlshorst, May 8, 1945 Photo: unknown, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| The
delegation of the German High Command is led to the building where the
surrender took place, Berlin-Karlshorst, May 8, 1945 The Commanders in Chief of the German Wehrmacht (from left to right: Colonel General Stumpff, Field Marshal Keitel, General Admiral von Friedeburg). Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
ACT OF MILITARY SURRENDER ON 8/9 MAYIt took up to around midnight for all parties to gather for the anxiously awaited signing. On May 9 around 0.45 a.m. the German Commanders in Chief of the Army, Navy and Air Force – Field Marshal Keitel, General Admiral von Friedeburg and Colonel General Stumpff (who represented Supreme Commander Field Marshal von Greim) – signed the surrender document, which was dated May 8. Keitel also had the High Command over the German Armed Forces (OKW). Then Air Marshal Tedder and Marshal Zhukov signed the document for the Western Allies and the Soviet High Command, respectively. U.S. Air Force General Spaatz and French General de Lattre de Tassigny signed as witnesses. The entire ceremony took about 45 minutes. No political statements were made. There was only the matter-of-fact signing. After the German delegation had left the room, Zhukov delivered a brief speech. The banquet which followed lasted well into the morning hours. |
||
|
||
| The
German delegation enters the hall, Berlin-Karlshorst, May 9, 1945 Field Marshal Keitel raises his baton in greeting. Photo: Ivan Shagin, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| The
Commanders in Chief of the Wehrmacht (seated from left: Colonel General
Stumpff, Field Marshal Keitel, General Admiral von Friedeburg) Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| Air
Marshal Tedder and Marshal Zhukov sign the document of surrender Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| At
the banquet. Seated from left: Air Marshal Tedder, Marshal Zhukov,
General Spaatz Photo: unknown, Museum Berlin-Karlshorst |
||
SURRENDER DOCUMENT |
||
|
||
| Surrender
document. In Karlshorst, copies of the document were signed in English,
Russian and German. Bundesarchiv-Militärarchiv, Freiburg i. Br. |
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
MEMORIES„The photographers and cameramen go crazy. They jump up on the tables, pressing their bellies against the shoulders of the generals and shoot, shoot, shoot … One of our cameramen brushes against the head of an American admiral with his camera. The admiral, obviously accustomed to the hectic activities of correspondents, laughs good naturedly and waves him aside: ‘Okay!’ But our stewards, who are not used to such behavior, would really prefer to show the poor fellow the door.“ Translated from: Konstantin M. Simonow, Kriegstagebüche, 2 vols., Berlin/DDR 1988, vol. II, p. 805
„With a hostile glance at the presidium Keitel quickly rose from his seat; he then lowered his eyes, slowly picked up his marshal’s baton from the table and approached our table with hesitant steps. His monocle fell off, swinging from its cord, and his face was covered with red spots. … After signing, Keitel rose, put on his right glove, and attempted to assume a strict military posture. He could not manage it, and quietly returned to his table.“ Translated from: Georgi K. Shukow, Erinnerungen. und Gedanken, 2 vols., Berlin/DDR 1983, vol. II, p. 363
„And suddenly all the tension in the room dissipates. It disappears as if everyone had been holding his breath for a long time and then at the same moment finally let it flow out of his lungs. A general sigh of relief and exhaustion fills the room. The surrender is confirmed, the war over.” Translated from: Konstantin M. Simonow, Kriegstagebüche, 2 vols., Berlin/DDR 1988, vol. II, p. 807
„An hour later we returned to the room where the surrender had been signed, to find it all fully laid out for a large-scale banquet – and that meant six hours at least. There were bottles beside each plate – red wine, white wine, champagne, vodka, and brandy – as lethal a loading as one can imagine. It was not surprising that there were a number of alcoholic casualties. I was glad to note that none of them was British.“ From: Arthur Tedder, With Prejudice. The War Memoirs of Marshal of the Royal Air Force Lord Tedder, London 1966, p. 686
„The banquet ended in the morning with singing and dancing. Here the Soviet generals were simply unbeatable. In the end I, too, could not resist, felt young again, and performed a Russian folk dance.“ Translated from: Georgi K. Shukow, Erinnerungen und Gedanken, 2 vols., Berlin/DDR 1983, vol. II, p. 364
|
||
|
||
| Photographers
document the signing of the act of surrender by Field Marshal Keitel,
Berlin-Karlshorst, May 9, 1945 Photo: Georgij Petrusov, Bundesarchiv, Bild 183-J0422-0600-002 |
||
REACTIONSThe surrender of the German Wehrmacht in May 1945 meant the end of the war in Europe. But World War II itself ended only with the surrender of Japan at the beginning of September 1945. After the German surrender was announced on May 8, people worldwide celebrated the victory over German Fascism. There were spontaneous parades of jubilation in many cities. Such was the case on May 9 in Moscow, where the surrender was announced only after the signing in Berlin-Karlshorst. The official end of the war in Europe, however, did not mean the end of the suffering. Armed conflicts continued in Eastern Europe well into the 1950s, primarily against Soviet hegemony. The consequences of the war were enormous across the entire continent. Many regions were devastated. Hunger and hardship prevailed almost everywhere. The war claimed 60 million victims. The Soviet Union alone lost more than 27 million people, including approximately 14 million civilians. Although the material damage could be repaired little by little over the course of the following years, the physical and psychological impact of World War II affects people and societies up to the present. |
||
|
||
| Improvised
victory celebration by Soviet soldiers in the inner courtyard of
Hitler’s Chancellery, held the morning after the surrender
was signed, Berlin, May 9, 1945 Photo: unknown, bpk Bildagentur, Berlin |
||
|
||
| Celebrators
on Moscow’s Red Square, May 9, 1945 Photo: Timofey Melnik, Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
| V-E
Day in London, May 8, 1945 Photo: unknown, bpk Bildagentur, Berlin |
||
|
“Yesterday morning something unforgettable happened. The Germans agreed to a complete, unconditional surrender. This was reported briefly but solemnly in the newspapers.” Diary entry for May 10, 1945 by Vladimir Gelfand, of the Red Army. Source: Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten, Berlin 2005, p. 85
“On May 8 we got the good news that the war was over and that Germany had surrendered, precisely three years after the destruction of the ghetto in Žaludok. Everyone was very excited, except for us, the few refugees in the city. For us and in us a tragedy slowly unfolded. We walked around aimlessly among the celebrators. I myself was extremely worried. Would I find any of my family alive at all? I had received no answers to the letters I had written during all that time, and in the meantime four months had already gone by since the liberation of my homeland. My fears increased with every moment.” Moshe Beirach, a Jewish partisan. Source: Aus dem Ghetto in die Wälder. Bericht eines jüdischen Partisanen 1939–1945, Frankfurt a.M., p. 184 f.
“A few days after our return, shooting broke out in the evening just as in the worst days. My whole body began to tremble. All during the war I had held out wonderfully, always staying calm, only packing what was absolutely necessary when we fled to the cellar. Now, I thought, the war front is here again. The Germans are coming back. It is all going to start again. I threw whatever I could get hold of indiscriminately into my backpack. There are no words to describe how terrible I felt. Then someone called up from the courtyard: ‘The Russians are staging fireworks!’ They were firing in the air with whatever they had to shoot with – fireworks – peace fireworks.” Memories of a woman from Prenzlauer Berg, quoted in: Antonia Meiners, Berlin 1945. Eine Chronik in Bildern, Berlin 2005, p. 70 |
||
|
||
| Victory
celebrations in France, May 8, 1945 Photo: unknown, akg images, Berlin |
||
|
||
| V-E
Day in New York, May 8, 1945 Photo: unknown, akg images, Berlin |
||
LEGENDS AND FACTSAfter 1945 the Cold War influenced the assessment of the two acts of surrender in Reims and Berlin-Karlshorst. Each side cultivated its own view of the historic events. Misinformation and legends have been persistently retained up to the present time. The German Wehrmacht surrendered to the Western Allies on May 7 in Reims and to the Soviet Armed Forces on May 8 in Karlshorst Both acts took place before representatives of all the Allies, in other words, the British, U.S. and Soviet Armed Forces, with representatives of the French Armed Forces serving as witnesses. No surrender was signed in Reims but rather a preparatory protocol. The actual act of surrender took place on May 8 in Karlshorst. The surrender in Reims was legally binding. The Soviets also saw it that way, but kept quiet about it during the Cold War. Stalin’s refusal to recognize the Reims surrender and his official protest led to a second ceremony in Karlshorst for the benefit of the public. Already in Reims, the German delegation signed a supplementary protocol which specified ratification of the surrender by the commander in chief of the Wehrmacht and the supreme commanders of the three branches of the armed forces. Particularly the British insisted that the signature of the Chief of the Operations Staff of the Armed Forces High Command, Alfred Jodl, an officer without the power of command, be reinforced by the signatures of those with the power of command. Disputes among the Allies about the wording of the text led to a delay in signing until after midnight. The delay in signing from the afternoon of May 8 to midnight had technical reasons: in Reims only an English language document had been signed. The transmission of the Russian translation was initially incomplete. The signing took place at about 0.45 a.m. Central European Summertime. According to Western European Time it was 23.45; according to Moscow time it was already 2.45 of the next morning. May 9, the date on which the surrender was announced in Moscow, is considered there as marking the official end of the war in Europe. KARLSHORST AS A MUSEUM LOCATIONIn 1967 a museum opened at the historic location of the end of the war. After 1945, the Soviet military had continued to use the former officers‘ mess. The so-called surrender museum had primarily in mind members of the Soviet military who were stationed in the German Democratic Republic. But it was also open to the general public. With the departure of Soviet/Russian troops, the Federal Republic of Germany and the Russian Federation agreed in 1994 to retain the museum’s location, but to fundamentally revise its content. The new museum opened in May 1995. It was supported by a registered society in which the initial membership consisted of German and Russian institutions. In the following years the World War II museums in Ukraine and Belarus were added. Ever since Russia massively expanded its war against Ukraine in breach of international law on February 24, 2022, the museum has been confronted with principle questions: What could be an acceptable institutional foundation in the future? Which conceptional and substantive adaptions are required? A critical analysis of these questions continues with high priority. |
||
|
||
| The
museum foyer, 1967, 1995 and 2013 Photos: Jürgen Querbach (1991/92), Margot Blank (1995/96), Thomas Bruns (2013), Museum Berlin-Karlshorst |
||
|
||
|
||
|
||
| View
of the Museum building, May 2022 Photo: Harry Schnitger, Museum Berlin-Karlshorst |
||
IMPRINTMuseum
Berlin-Karlshorst |
||
© Museum Berlin-Karlshorst
КАПИТУЛЯЦИЯ ГЕРМАНИИ МАЙ 1945 |
||
|
||
| Брандебургские
ворота, Берлин, 2/3 мая 1945 г. Фото : Иван Шагин, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
КОНЕЦ ВОЙНЫВторая мировая война в Европе завершилась безоговорочной капитуляцией немецких войск в мае 1945 года, что обусловило окончательный крах господства национал-социалистической тирании. Высшей целью союзных держав, объединившихся в борьбе против Германии, являлось полное военное и политическое поражение «Третьего рейха». Военное поражение Германии стремительными темпами стало проявляться летом 1944 года. 22 июня началось массированное наступление Красной Армии, от которого войска вермахта на Восточном фронте уже не смогли оправиться. Двумя неделями раньше, 6 июня, западные союзники провели крупнейшую морскую операцию по высадке войск на побережье Северной Франции. Германия оказалась вынужденной вести войну на два фронта. С октября 1944 года боевые действия велись уже на немецкой земле. 25 апреля 1945 года американские и советские части встретились около Торгау на Эльбе. Берлин был занят Красной Армией. В середине апреля началась Берлинская операция. После ожесточенных уличных боев, унесших множество жизней с обеих сторон, столица Германии капитулировала 2 мая 1945 года.
|
||
|
||
| Белые
«флаги» на окнах из простыней, полотенец и т.п. как
знак капитуляции, Берлин, апрель/май 1945 г. Фото: Аркадий Шайхет, личный архив Марии Шотиковой |
||
|
||
| Групповое
фото с колонной Победы: советские танкисты после капитуляции Берлина,
Берлин-Тиргартен, начало мая 1945 года. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
ОКОНЧАНИЕ ВОЙНЫ В БЕРЛИНЕ21 апреля советские части пересекли восточную границу Берлина и начали наступление к центру города. В пределах кольца городской электрички (S-Bahn) они столкнулись с ожесточённым сопротивлением. Десятидневные уличные бои привели к большому числу жертв. Около 80 000 военнослужащих Красной армии погибли. С немецкой стороны погибло около 20 000 солдат и 30 000 мирных жителей. Уже 24 апреля генерал-полковник Берзарин был назначен советским комендантом Берлина. Сначала его штаб размещался в офицерском казино инженерного училища в Карлсхорсте. В начале мая он и его штаб переехали во Фридрихсфельде. Берзарин незамедлительно организовал временное продовольственное снабжение и восстановление инфраструктуры. Кроме того, он занимался созданием новой городской администрации и возрождением культурной жизни. Своими приказами он пытался пресечь насилие, грабежи и изнасилования, совершаемые советскими солдатами. Военным комендантам, назначенным в различные районы города, помогали коммунисты-эмигранты, прибывшие из Москвы в составе так называемой группы Ульбрихта. В начале июля все четыре державы-победительницы заняли свои секторы в Берлине. |
||
|
||
| Раненые
перед отелем Адлон, Берлин, 2 мая 1945 года В отеле «Адлон» находился госпиталь скорой помощи. Когда он загорелся от мародерства советских солдат, советский и немецкий медицинский персонал эвакуировал раненых на улицу. Фото: Иван Шагин, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Советский
градоначальник генерал-полковник Берсарин покидает штаб,
Альт-Фридрихсфельде 1, Берлин, май 1945 года Фото: Евгений Халдей, Фотоагентство bpk, Берлин |
||
ПЕРВОЕ ПОДПИСАНИЕ КАПИТУЛЯЦИИ В РЕЙМСЕАдольф Гитлер покончил с собой в Берли- не 30 апреля 1945 года. Перед этим он объявил гроссадмирала Дёница своим преемником. В связи с безысходностью военной обстановки Дёниц попытался осуществить капитуляцию только перед лицом Великобритании и США. С этой целью он направил начальника штаба оперативного руководства верховного главнокомандования вермахта генерал-полковника Йодля в ставку западных союзников, размещавшуюся во французском городе Реймсе. Однако американский генерал Эйзенхауэр воспринял это как попытку подорвать единство союзников. Он настаивал на немедленной и безоговорочной капитуляции перед лицом всех союзных войск. Дёниц вынужден был согласиться с тем, чтобы ранним утром 7 мая в Реймсе была подписана безоговорочная капитуляция германского вермахта. В дополнительном протоколе все участники согласились с тем, что процедура подписания должна состояться повторно и капитуляция должна быть ратифицирована на более высоком командном уровне. На следующий день, с целью немедленного прекращения военных действий, американский президент Трумен и британский премьер-министр Черчиль объявили о капитуляции Германии. Она вступила в силу на всех фронтах 8 мая 1945 года в 23.01 центральноевропейского времени.
|
||
|
||
| Подписание
капитуляции Германии, Реймс, 7 мая 1945 г. Начальник штаба оперативного руководства верховного главнокомандования вермахта генерал-полковник Йодль (в центре, передний план), начальник штаба ставки западных союзников генерал-лейтенант Смит (за столом на заднем плане, 3-й слева), советский представитель генерал-майор Суслопаров (5-й слева) и представитель французской армии генерал-майор Севез (2-й слева). Фото: неизвестно, Фотоагентство bpk, Берлин |
||
|
||
| Обязательство
подписать Акт о капитуляции Военный архив Федерального архива, Фрайбург-им-Брайсгау |
||
ВТОРОЕ ПОДПИСАНИЕ КАПИТУЛЯЦИИ В БЕРЛИНЕПовторное подписание Акта о капитуляции явилось важнейшей частью общей капитуляции Германии, поскольку в Реймсе ее подписали генералы, не обладавшие достаточными командными полномочиями в вермахте. Англичане, прежде всего, опасались, что тем самым германское высшее военное руководство могло бы попытаться уйти от ответственности за поражение в войне – как это уже произошло после окончания Первой мировой войны. Ратификация капитуляции состоялась в советской ставке в Берлине. Представитель советского верховного командования маршал Жуков разместил свой штаб в уцелевших зданиях бывшего военно-инженерного училища вермахта в восточном районе Карлсхорста. Сюда он и пригласил представителей союзных держав-победительниц, к которым присоединилась также и Франция. В это место были доставлены также главнокомандующие видами германских вооруженных сил.
|
||
|
||
| Место
подписания безоговорочной капитуляции – офицерское казино
бывшего
военно-инженерного училища № 1 вермахта в Берлине-Карлсхорсте, 8 мая
1945 г. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
ПРИБЫТИЕ В ТЕМПЕЛЬХОФВ течение 8 мая 1945 года все участники акта капитуляции прибыли в аэропорт Темпельхоф. Со стороны союзников, первым утром прибыл советский государственный секретарь Вышинский. В полдень за ним последовали британский маршал авиации Теддер и командующий американскими дальнебомбардировочными силами генерал Спатц. Во второй половине дня прибыл также генерал Жан де Латр де Тассиньи, главнокомандующий французской армией. Немецкая делегация была доставлена американским самолетом из Фленсбурга, куда в начале мая отступило последнее правительство Германии во главе с гросс-адмиралом Дёницем. Советские солдаты встретили всех гостей в аэропорту Темпельхоф и провезли их через разрушенный центр города в почти не пострадавший район вилл в Карлсхорсте.
|
||
|
||
| Высшее
командование германского вермахта после прибытия в аэропорт Темпельхоф,
Берлин, 8 мая 1945 года. Фото: Иван Шагин, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Мост
Обербаум и Шпайхер, Берлин, 30 апреля 1945 года. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Реконструированный
маршрут делегаций из Темпельхофа в Карлсхорст. Графика: Кристина Китта |
||
ПОДГОТОВКА К ПОДПИСАНИЮВ срочном порядке бвл подготовлен большой зал бывшего офицерского казино инженерного училища. Помимо главных участников, собрались многочисленные журналисты, представители союзных военных штабов, переводчики и вспомогательный персонал. Однако церемония задержалась на несколько часов. Необходимо было подготовить русский экземпляр документа, который до этого существовал только на английском языке. При этом шли споры по поводу стилистических формулировок, однако содержание документа, подписанного накануне в Реймсе, осталось без изменений. Дополнительное согласование по радиосвязи затянуло процесс. Кроме того, на передней стене зала не хватало французского флага. Были установлены только советский, британский и американский флаги, поэтому французский пришлось сымпровизировать из имеющихся тканей. В итоге подготовка завершилась только к полуночи. |
||
|
||
| Вид
на зал капитуляции, Берлин-Карлсхорст, 8 мая 1945 года Фото: неизвестно, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Делегация
верховного главнокомандования вермахта направляется к месту подписания
капитуляции, Берлине-Карлсхорст, 8 мая 1945 г. Командующие видами германских вооруженных сил генерал-полковник Штумпф (слева), генерал-фельдмаршал Кейтель (в центре) и генерал-адмирал фон Фридебург. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
АКТ О КАПИТУЛЯЦИИ ОТ 8/9 МАЯТолько около полуночи все собрались для участия в нетерпении ожидаемой церемонии подписания. 9 мая ок. 00.45 часов командующие германскими сухопутными силами, ВМФ и люфтваффе: генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-адмирал фон Фридебург и генералполковник Штумпф (в качестве представителя командующего люфтваффе фон Грейма) подписали Акт о капитуляции. Кейтель являлся одновременно командующим верховного главнокомандования вермахта (ОКВ). В заключение свои подписи под датированным 8 мая 1945 года документом поставили от имени западных союзников маршал авиации Теддер и маршал Жуков от имени советского командования. В качестве свидетелей Акт подписали американский генерал Спаатс и французский генерал де Латтр де Тассиньи. Вся церемония продолжалась не более 45 минут. Политических деклараций не было. Процедура свелась только к конкретному подписанию самого Акта. После того, как немецкая делегация покинула зал, Жуков произнес краткую речь. Последующий затем банкет продолжался до утра. |
||
|
||
| Немецкая
делегация вступает в зал, Берлин-Карлсхорст, 9 мая 1945 г. Генерал-фельдмаршал Кейтель приветствует присутствующих своим маршальским жезлом. Фото: Иван Шагин, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Командующие
видами германских вооруженных сил. За столом (слева направо):
генерал-полковник Штумпф, генерал-фельдмаршал Кейтель, генерал-адмирал
фон Фридебург. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Акт
скрепляют своими подписями маршал авиации Теддер и маршал Жуков. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Во
время банкета: за столом (слева направо): маршал авиации Теддер, маршал
Жуков, генерал Спаатс. Фото: неизвестно, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
АКТ О КАПИТУЛЯЦИИ |
||
|
||
| Акт
о капитуляции. В Карлсхорсте копии были подписаны на английском,
русском и немецком языках. Федеральные архивы-военные архивы, Фрайбург i. Бр. |
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
|
||
ВОСПОМИНАНИЯБезумствуют фотографы и кинооператоры. Вскакивают на столы, наваливаются животами на плечи генералам и снимают, снимают, снимают… Один из наших кинооператоров длинной ручкой своего аппарата задевает по голове какого-то американского адмирала. Адмирал, очевидно, привычный к суете корреспондентов, добродушно улыбается и машет рукой: «О’кэй!». Но наши непривычные к этому распорядители чуть было не выволакивают беднягу оператора из зала. Из: Константин М. Симонов. «Разные дни войны», Берлин/ГДР, 1988, том II, стр. 805 Кейтель быстро поднялся, устремив на нас недобрый взгляд, а затем опустил глаза и, медленно взяв со столика фельдмаршальский жезл, неуверенным шагом направился к нашему столу. Монокль его упал и повис на шнурке. Лицо покрылось красными пятнами. … После подписания акта Кейтель встал из-за стола, надел правую перчатку и вновь попытался блеснуть военной выправкой, но это у него не получилось, и он тихо отошел за свой стол. Из: Георгий К. Жуков, Воспоминания и размышления, Москва 1969, стр. 667 И вдруг все накопившееся в зале напряжение исчезает. Исчезает так, словно все надолго задержали воздух в груди и разом выпустили его. Общий облегченный, расслабленный выдох. Капитуляция скреплена, войне – конец. Из: Константин М. Симонов. «Разные дни войны», Берлин/ГДР, 1988, том II, стр. 807 Через час мы вернулись в зал, где была подписана капитуляция, и обнаружили прекрасно сервированные столы для грандиозного банкета, а это означало, по меньшей мере, еще шесть часов. Рядом с каждым прибором стояли бутылки: красное вино, белое вино, шампанское, водка и коньяк – такая смертельная доза, которую только можно было себе представить. Не удивительно, что были большие потери, вызванные алкоголем. Я был рад, что среди них не оказалось ни одного британского представителя. Перевод воспоминаний: Артур Теддер, With Prejudice. The War Memoirs of Marchal of the Royal Air Force Lord Tedder, Лондон, 1966, стр. 686 Праздничный ужин закончился утром песнями и плясками. Вне конкуренции плясали советские генералы. Я тоже не удержался и, вспомнив свою юность, сплясал «русскую». Из: Георгий К. Жуков, Воспоминания и размышления, Москва 1969, стр. 668
|
||
|
||
| Фотографы
документируют подписание фельдмаршалом Кейтелем капитуляции,
Берлин-Карлсхорст, 9 мая 1945 года. Фото: Георгий Петрусов, Федеральный архив, изображение 183-J0422-0600-002 |
||
РЕАКЦИЯ ОБЩЕСТВЕННОСТИКапитуляция германского вермахта в мае 1945 года означала окончание войны в Европе. Вторая мировая война в целом завершилась только после капитуляции Японии 2 сентября 1945 года. После обнародования немецкой капитуляции 8 мая люди во всем мире праздновали победу над германским фашизмом. Во многих городах это вылилось в стихийные массовые ликования на улицах, как например, в Москве 9 мая, где о капитуляции было сообщено только после ее подписания в Берлине-Карлсхорсте. Настроение у многих немцев было скорее подавленным ввиду наступивших лишений и боязни мести со стороны победителей. Вместе с тем и для немецкого населения капитуляция знаменовала собой также завершение национал-социалистической тирании, войны и разрушений. Однако официальное окончание войны в Европе не означало прекращения страданий. В Восточной Европе вплоть до 1950-х годов продолжались вооруженные конфликты, преимущественно против советского господства. Последствия войны были огромны на всем континенте. Многие регионы были разорены. Почти повсюду царили голод и разруха. Война унесла 60 миллионов жизней. Один только Советский Союз потерял более 27 миллионов человек, в том числе около 14 миллионов мирных жителей. Если материальные потери в течение последующих лет были постепенно восполнены, то физические и психологические последствия Второй мировой войны продолжают оказывать свое влияние на общества и людей до сих пор. |
||
|
||
| Импровизированный
праздник, устроенный советскими солдатами во дворе имперской канцелярии
наутро после подписания капитуляции, Берлин, 9 мая 1945 г. Фото: неизвестно, Фотоагентство bpk, Берлин |
||
|
||
| Народное
ликование на Красной площади, Москва, 9 мая 1945 г. Фото: Тимофей Мельник, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
| Лондонцы,
празднующие день победы в Европе (V-E-Day), 8 мая 1945 г. Фото: неизвестно, Фотоагентство bpk, Берлин |
||
| «Вчера
утром произошло незабываемое событие. Немцы согласились на полную,
безоговорочную капитуляцию. Об этом кратко, но в торжественной форме
опубликовано в газетах». Запись в дневнике от 10 мая 1945 г. Из: Владимир Гельфанд, Немецкий дневник 1945–1946. Записки красноармейца, Берлин, 2005, стр. 85 «8 мая, спустя ровно три года после уничтожения гетто в Желудоке, мы получили хорошее известие о том, что война закончилась и немцы капитулировали. Все были очень возбуждены, но только не мы – несколько попавших в город беженцев. Для нас и внутри нас постепенно развертывалась трагедия. Мы бесцельно толкались среди праздновавших людей. Я лично был крайне обеспокоен. Доведется ли мне вообще увидеть хоть кого-то из моей семьи в живых? Я не получил ни одного ответа на свои письма, которые я неустанно писал, а между тем уже прошло четыре месяца с момента освобождения моей родины. Мои опасения нарастали с каждым мгновением». Моше Бейрах, Из гетто в леса. Рассказ еврейского партизана 1939-1945. Франкфурт/М., стр. 184 «Однажды вечером, спустя несколько дней после нашего возвращения, началась стрельба, как в самые худшие времена. Меня аж дрожь пробрала с головы до пят. Всю войну я держалась прекрасно, всегда оставалась спокойной, всегда собирала лишь самое необходимое, когда мы отправлялись в подвал. А сейчас я подумала – фронт возвращается. Немцы возвращаются. Опять все повторится с начала. Без разбора я побросала вещи в рюкзак. Не могу выразить, как плохо мне было. И тут кто-то заорал со двора: «Русские устроили фейерверк!». Из всего, что только могло стрелять, они палили в воздух – это был фейерверк – фейерверк по случаю наступления мира». Воспоминания одной из жительниц района Пренцлауэр Берг, цитируется по: Антониа Майнерс, Берлин 1945. Хроника в иллюстрациях, Берлин 2005, стр. 70
|
||
|
||
| Празднования
Победы во Франции, 8 мая 1945 года Фото: неизвестный автор, akg images, Берлин |
||
|
||
| День
победы в Европе (V-E-Day) в Нью-Йорке, 8 мая 1945 г. Фото: неизвестно, akg images, Берлин |
||
ЛЕГЕНДЫ И ФАКТЫПосле 1945 года «холодная война» оказала влияние на оценку подписания обоих актов о капитуляции в Реймсе и Берлине-Карлсхорсте. При этом каждая из сторон высказывала свой собственный взгляд на историю. Дезинформация и легенды упорно отстаиваются и до сегодняшнего дня. 7 мая в Реймсе германский вермахт будто бы капитулировал только перед западными союзниками, а 8 мая в Карлсхорсте – перед советскими вооруженными силами. Оба акта были подписаны перед лицом представителей всех союзников, т.е. перед английской, американской и советской сторонами в присутствии представителей Франции в качестве свидетелей. В Реймсе была подписана не капитуляция, а только предварительный протокол. Подлинная капитуляция состоялась лишь 8 мая в Карлсхорсте. Еще в Реймсе немецкая делегация подписала дополнительный протокол о том, что капитуляция должна быть ратифицирована верховным главнокомандованием вермахта в лице командующих видами вооруженных сил. Прежде всего англичане настаивали на том, чтобы подпись не имевшего достаточного статуса начальника штаба оперативного руководства ОКВ генерал-полковника Йодля была подтверждена лицами, обладавшими соответствующими командными полномочиями. Подписание капитуляции после полуночи состоялось будто-бы вследствие разногласий между союзниками по поводу содержания текста. Перенос на полночь намеченного на вторую половину дня 8 мая подписания произошел по техническим причинам: в Реймсе документ был подписан только на английском языке, а его последующий перевод на русский язык был не полным. Подписание состоялось ок. 00.45 по центральноевропейскому летнему времени. По западноевропейскому времени было 23.45, а по московскому –уже 02.45. Дата оглашения капитуляции в Москве 9 мая соответствовала там официальному времени окончания войны. КАРЛСХОРСТ КАК МЕСТО ДЛЯ МУЗЕЯВ 1967 году в историческом месте окончания войны был открыт музей. После 1945 года советская армия продолжала использовать бывшее офицерское казино. Так называемый Музей капитуляции был ориентирован на советских военнослужащих, которые находились на службе в ГДР. Однако музей также был доступен для широкой публики. После вывода советских/российских войск Федеративная Республика Германия и Российская Федерация в 1994 году договорились сохранить музейный объект. Однако экспозиция должна была быть полностью переработана. Новый музей был открыт в мае 1995 года. Он был основан на ассоциации, в которой изначально участвовали немецкие и российские учреждения. В последующие годы к ассоциации присоединились военные музеи Украины и Беларуси. С начала полномасштабного вторжения России в Украину 24 февраля 2022 года музей сталкивается с принципиальными вопросами: как может выглядеть устойчивая институциональная основа в будущем? Какие концептуальные и содержательные изменения необходимо внести? Ответы на эти вопросы активно обсуждаются.
|
||
|
||
| Фойе
музея в 1967, 1995 и 2013 годах Фотографии: Юрген Квербах (1991/92), Маргот Бланк (1995/96), Томас Брунс (2013), Музей Берлин-Карлсхорст |
||
|
||
|
||
|
||
| Вид
на здание музея, май 2022 года Фото: Гарри Шнитгер, Музей Берлин-Карлсхорст |
||
ВЫХОДНЫЕ СВЕДЕНИЯМузей
Берлин-Карлсхорст |
||
Виртуальная экскурсия по музею:Экскурсия по историческим комнатам (первый этаж)Экскурсия по постоянной экспозиции (верхний и нижний этаж) |
