• EPrints "Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)"
  •  
    Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.) 
    (The relationship between the red army and civilians during the stay of soviet troops in Poland (end of 1944 - beginning of 1945))

       
     
    ISSN 2409-6806. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»
    УДК 94:[355.483(47+57)+355.244.3(=162.1)“1944/1945
    Серія «Історичні науки». 2017. Випуск 26
       

    Куцька, О. (O. Kutska) (2017) Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.) (The relationship between the red army and civilians during the stay of soviet troops in Poland (end of 1944 - beginning of 1945)). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» Серія «Історичні науки» (Вип 26). pp. 126-134.

       

    [img] PDF - Published Version
    Download (292kB)

      

    Abstract

    Аналізуються стосунки між польським населенням і радянськими військовослужбовцями під час перебування Червоної Армії на території Польщі наприкінці Другої світової війни. Шляхом узагальнення фактів, задекларованих попередніми дослідниками, визначається характер взаємовідносин сторін та причини його формування; окреслюються заходи радянського військово-політичного командування щодо упередження злочинів червоноармійців по відношенню до місцевого населення; наводяться коментування з приводу негативного сприйняття мешканцями Польщі чужої армії на своїх землях. 

     

    (The relationship between the Polish population and Soviet soldiers during the stay of the Red Army in Poland at the end of the Second World War is analyzing. The factors that influenced the complexity of relationships defined as: historical claims to the borders, USSR’s attack on Poland in 1939, Katyn tragedy, the existence of two Polish governments and paramilitary forces and others.Determined that the arrival of the Red Army was perceived more positively by peasant population;attitude of wealthy strata and intelligentsia ranged from cautious to hostile. The deviant behavior of the Soviet soldiers did not promote networking. Different and sometimes conflicting comments on relations between Poles and Red Army led to the conclusion that the arrival of the Red Army was seen on one hand as a liberation from the Nazi occupation of the country, on the other – as the Soviet ideological enslavement.)

     

    Item Type: Article
    Corporate Creators: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
    Uncontrolled Keywords: Друга світова війна, Червона Армія, Польща, пропаганда, злочини червоноармійців, окупація (Second World War, the Red Army, Poland, propaganda, crimes of the Red Army soldiers, occupation)
    Subjects: by fields of science > History > History of Ukraine
    Divisions: UNSPECIFIED
    Depositing User: Ірина Погончук
    Date Deposited: 21 Sep 2017 11:51
    Last Modified: 21 Sep 2017 11:51
    URI: http://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/6040

    Actions 

    View Item View Item
     
     
     
     

    Олеся Куцька

     

    Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)

     
    Аналізуються стосунки між польським населенням і радянськими військовослужбовцями під час перебування Червоної Армії на території Польщі наприкінці Другої світової війни. Шляхом узагальнення фактів, задекларованих попередніми дослідниками, визначається характер взаємовідносин сторін та причини його формування; окреслюються заходи радянського військово-політичного командування щодо упередження злочинів червоноармійців по відношенню до місцевого населення; наводяться коментування з приводу негативного сприйняття мешканцями Польщі чужої армії на своїх землях.

       

         Повоєнний стан є однією із складних ситуацій, коли військові дії тягнуть за собою низку складних проблем, як-то політичні узгодження їх результатів для кожної з учасниць, економічне відновлення держави, соціальні стосунки всередині країн та взаємовідносини між місцевим населенням та військовослужбовцями армії іншої держави, військові формування яких в силу політичних чи військових причин опинились в межах їх території. Останнє положення є не менш важливим серед інших зазначених як для дослідження питань політичних, соціологічних, психологічних, так й історичних.

         Розуміння важливих принципів перебування військ на території іншої держави складатиме розуміння напрямів формування поведінки українських військовослужбовців в ході миротворчих, стабілізаційних та гуманітарних місій, розкриватиме допущені помилки чи упущення та створюватиме підґрунтя для прогнозів щодо можливого розвитку подій тощо. Власне формування стосунків між населенням країн Європи та червоною Армією в часи і по завершенню Другої світової війни є невичерпним джерелом для розуміння налагодження цих зв’язків. Проте, дослідження вимагатимуть окремих підходів до кожної країни, адже взаємосприйняття залежало від довоєнних політичних відносин між державами, від частки участі сторін у війні, від подальших військово-стратегічних планів та потреб політичного курсу держави, військові частини якої перебувають на території іншої держави, від поведінки самих військовослужбовців–«чужинців» та бажання місцевого населення їх сприймати як визволителів чи як окупантів.

         Метою роботи є проаналізувати наявні відомості щодо перебування червоної Армії на території Польщі, дослідити характер стосунків між польським населенням і радянськими солдатами та визначитись з причинами сприйняття даного періоду цивільним населенням Польщі як нової окупації.

         Питання взаємовідносин між польським населенням та червоноармійцями в публікаціях радянського періоду практично не порушувалось. Проте даний аспект розглядається у роботах сучасних дослідників. В першу чергу варто згадати праці вітчизняних істориків О. Буцко та М. Свєженцева, які роблять «обережні» кроки у критиці попереднього погляду щодо образу радянського солдата-визволителя. Серед російських дослідників, що вивчали відносини червоноармійців із цивільним населенням Польщі, слід відзначити праці О. Сєнявської. Проте, на нашу думку, вони більше спрямовані на психологічні аспекти взаємних стосунків і страждають бажанням автора виправдати девіантну поведінку радянських солдатів. Більш ґрунтовні роботи з приводу наслідків перебування червоної Армії на польських землях запропоновані польськими дослідниками: М. Зарембою, К. Ковальським, М. Крогульським, С. Луциком та ін. Вони відкривають фактичні матеріали, які «не прийнято» було обговорювати раніше, і які відображають альтернативну оцінку сприйняття польським населенням радянських військ на своїй території. Отже, проблема взаємовідносин між мешканцями Польщі та червоною Армією не є «білою плямою » в історії, проте вона вимагає продовження неупереджених досліджень, які б ґрунтувались на позиціях обох сторін.

         При аналізі позиції СРСР у період бойових дій червоної Армії на польській території варто враховувати ключовий фактор – з жодною із країн, у кордони яких вступали радянські війська в ході воєнних дій у 1944 – 1945 рр. та які були союзницями в рамках антигітлерівської коаліції, у Радянського Союзу не було настільки складних взаємовідносин як із Польщею. До факторів такого стану справ можна віднести такі:

    1.        як відомо, 17 вересня 1939 р. червона Армія перейшла зі сходу довоєнний радянськопольський кордон. Цей факт радянська пропаганда коментувала наступним чином: у ситуації, що склалася, СРСР взяв «…під свій захист життя і майно населення Західної України та Західної Білорусії» [15, c. 143]. Після приєднання вищезазначених територій до Радянського Союзу відбулось вороже налаштування уряду В. Сікорського і значної частини польського населення до московського керівництва. [15, c. 147]. 4 січня 1944 р. польський уряд на чолі вже з С. Миколайчиком повернувся до цього питання, виступивши із заявою, в якій висував Москві претензії на західноукраїнські та західнобілоруські землі. В опублікованій через тиждень заяві Раднаркому давалася рішуча відсіч цим зазіханням і підкреслювалось, що «Польща повинна відродитись не шляхом захоплення українських та білоруських територій, а шляхом повернення до складу Польщі споконвічних польських земель, які раніше були захоплені Німеччиною, без чого неможливо об’єднати весь польський народ у своїй державі» [15, c. 151].

    2.        Таємні розстріли польських полонених (більш відомі під назвою «Катинська трагедія») були ще однією із причин несприйняття населенням Польщі приходу на їх землі червоної Армії. як відомо, тисячі поляків потрапили в радянський полон у вересні 1939 року, коли до Польщі одночасно вторглися Німеччина і Радянський Союз. А вже навесні наступного року, на засіданні Політбюро 5 березня 1940 р., Л. Берія підготував записку, в якій зазначалося, що в таборах у Старобільську, Козельську та Осташкові є 14 700 осіб і ще 11 тисяч – у в’язницях Західної України і Західної Білорусі [8]. І оскільки вони є «контрреволюційними елементами», їх треба розстріляти. чому з’явилося це рішення в такому поспіху – невідомо. Адже ще місяць тому про розстріл мови не було, їх намагалися перевиховати, переконати в перевагах радянського ладу.

    Через рік після масових страт про них дізналися нацисти, які на той час уже були в стані війни з СРСР і які широко «розкрутили» його воєнний злочин. Невизнання офіційною Москвою своєї провини спричинило недовіру у польського населення навіть до найшляхетніших пропагандистських декларацій, що лунали від радянського командування. Український історик О. Зінченко наголосив, що «у польській пам’яті ця трагедія функціонує й досі як акція знищення польської еліти» [8].

    3.        Обрання Й. Сталіним курсу на створення після війни такого уряду Польщі, який би був дружньо налаштований до Радянського Союзу. як відомо під егідою польських комуністів у м. Хелмі був сформований Польський комітет національного визволення (ПКНВ) як тимчасовий виконавчий орган. З переїздом ПКНВ у Люблін він став більш відомим під назвою «Люблінського комітету». У колах же емігрантського уряду створення ПКНВ викликало щонайменше обурення. З цього привиду польське телеграфне агентство розповсюдило таку урядову оцінку останнього: «Спроба купки узурпаторів нав’язати нації своє політичне керівництво» [1, с.37]. До цього доцільно навести коментар Х. Гралі: «Статистичний поляк у своїй більшості був переконаний, що у нього є уряд. Не перший раз польський уряд є, хоча він і перебуває у вигнанні. Еміграція в історії Польщі – не нове явище… Є польський уряд. Є польська армія. Є його казна і т. ін. І є структура, яка мала свою еманацію у вигляді польської підпільної держави. Все.. на всій території колишньої Речі Посполитої весь воєнний час. І з’являється новий порядок, який говорить: «Немає ніякого уряду» [4].

    4.        Політичний аспект вступу чА на територію Польщі. через розрив відносин з емігрантським урядом навесні 1943 р. принципову згоду на цей вступ радянське Верховне командування отримало на початку липня 1944 р. від делегації створеного у Варшаві підпільного парламенту – Крайової Ради Народової. Відповідна угода між СРСР і ПКНВ була підписана пізніше, 26 липня 1944 р [13, c. 264]. Проте визнання останнього Москвою та прибуття його наприкінці липня в «очищений» від аківських загонів Люблін створило нову ситуацію на польських землях. На території між Бугом та Віслою, а також на Білостоцькій землі було створено, по суті, нову державу. Під прикриттям червоної Армії та НКВС керівництво ПКНВ запроваджувало нові закони, на кшталт радянських [15, с. 188].

    5.        Вибірковий підхід радянського військово-політичного керівництва у налагодженні зв’язків із польською місцевою адміністрацією. Командування давало військам чіткі та недвозначні вказівки: налагоджувати співробітництво та надавати допомогу тій місцевій владі, яка визнає це необхідним. Воно підкреслювало також, що крім представництв ПКНВ, жодних інших організацій, які претендують на владу, не визнавати, не вступати з ними в переговори і розцінювати їх як самозванців [13, c. 279].

    6.        Незрозумілим для значної кількості польського населення було віднесення до «вороже налаштованих» Армії Крайової. Так, у травні 1944 р. була доведена директива заступника наркома внутрішніх справ СРСР І.Сєрова і начальника військ НКВС по охороні тилу діючої армії генерал-майора Є. Горбатюка. Вона інформувала, що на території, яку планується очистити від німецьких військ влітку 1944 р., «вороже налаштовані до нас групи населення» будуть прагнути «вдарити нам у спину». До низки «вороже налаштованих» були віднесені усі збройні організації, які підпорядковувались польському уряду в еміграції [10].

         Така характеристика АК зумовлювалась передусім тим, що саме завдяки її діям мав бути реалізований план під кодовою назвою «Бужа», що передбачав зайняття Армією Крайовою міст, які залишали німці, з метою забезпечення організації там пролондонського апарату влади до приходу сюди червоної Армії [7]. Утім таке агресивне ставлення до останньої не було безпідставним. На думку Х. Граля, «смертельного удару польським підпільним структурам, які добросовісно в певний момент «вийшли на поверхню» у 1944-му, завдали сили НКВС після так званої «Вільнюської операції» [4].

    7.        Варшавське повстання. У той час, коли комуністи та їх союзники з ПКНВ створювали фундамент для державної адміністрації у «Польщі люблінській», по той бік радянсько-німецького фронту поляки здійснили останню спробу завоювати суверенітет – розпочали повстання у Варшаві. Основною метою повстанців було витіснення окупантів з міста і підтримка подальшої боротьби проти гітлерівської коаліції, причому ставка робилася на необхідності звільнення Варшави до підходу радянських військ, аби підкреслити незалежність польської держави. Побічним завданням було приведення до влади еміграційного уряду та недопущення насадження Москвою Польського комітету національного визволення.

         Довкола причин «провалу» повстання ведуться й досі важкі політичні та наукові дискусії, які висувають три основні версії: по-перше, зрада повстанців з боку СРСР, керівництво якого призупинило наступ чА; по-друге, відсутність попередніх домовленостей та взаємодії між повстанцями та червоною Армією; по-третє, надзвичайна важливість польської столиці для військовополітичного командування Німеччини, зокрема в питанні збереження фронту на підступах до її східних кордонів. Крім того, гітлерівці побоювались налагодження «непрямої співпраці між повсталими поляками і росіянами, які вели наступ» [3].

         Загальна оцінка внутрішнього становища в тогочасній Польщі напередодні вступу в її межі червоної Армії була охарактеризована відділом з питань вивчення іноземних армій Сходу радянського генерального штабу таким чином:

    «1. Безумовно антинімецькі настрої всіх верств населення.

    2.  Антикомуністичні настрої буржуазії, орієнтованої на Англію, і більшої частини селянства.

    <…>

    3.  Збереження партійної роздрібненості, як це було властиво довоєнній Польщі…» [12, с. 40].

         Більш докладний поділ польського населення за ознакою прихильності до червоної Армії надає український історик О. Буцько, умовно поділяючи його на три групи.

         Перша, найбільш чисельна, що поділяла платформу ППР та лівого крила Селянської партії, із радістю сприйняла прихід червоної Армії, з надією дивилася на демократичні перетворення в країні.

         Друга – здебільшого, заможне селянство та демократично налаштована інтелігенція. Ця група, хоча і розуміла роль червоної Армії у звільненні Польщі, але не визначилась остаточно у своєму відношенні до того, що відбувалось у країні.

         Третя група об’єднувала прибічників лондонського емігрантського уряду – переважно крупних фабрикантів, поміщиків, вищих військових чинів, бувших офіцерів, частину інтелігенції та дрібнобуржуазних верств, які мріяли про звільнення Польщі західними країнами та встановлення конституційного ладу 1935 р. Ці люди з недовірою та страхом зустріли червону Армію, а в подальшому багато з них стали на шлях збройної боротьби проти радянської військової адміністрації та нових органів влади [1, с.59-60].

         Певним чином відрізнялися настрої населення за районами. Так, на територіях, включених гітлерівцями до райху, було стримане, недовірливе ставлення до червоної Армії. При проведенні мітингів та зборів не спостерігалось того ентузіазму, що у мешканців східних районів країни. Радянська сторона пояснювала це тим, що воно систематично «оброблялось» геббельсівською пропагандою, що люди були позбавлені газет та об’єктивної інформації та заходами німців щодо залучення поляків до так званих фольксдойче. До останніх були записані всі особи євангелістського віросповідання, у яких батько чи мати були німцями [1, с.52].

         Окремі території Лодзинського та Познанського воєводств мали певні відмінності в управлінні порівняно з іншими територіями, що були включені до складу райху. Сильне утиснення тут польської державності, позбавлення жителів багатьох прав, політика грубого онімечування населення визначили негативне ставлення поляків до німців, яке серед мешканців Лодзинського та Познанського воєводств проявлялося навіть гостріше, ніж у поляків, які мешкали на території «генерал-губернаторства». У зв’язку з цим ставлення поляків до червоної Армії на цій території було значно теплішим і щирішим. У всіх населених пунктах і особливо у містах майже все населення виходило її зустрічати. Поляки знімали шапки, проголошували гасла на честь червоної Армії [1, с. 52-53].

         На думку російського історика О. Сєнявської, основна маса польського, переважно селянського, населення була аполітичною, нейтральною та політично дезорієнтовано. Для неї були важливими насамперед гарантії життя і власності, збереження майна, можливість ведення самостійного господарства, налагодження нормального життя та побутових умов [14].

         Ставлення польського населення до червоноармійців. Існують дуже різні спогади щодо сприйняття поляками приходу червоної Армії. Так, на сторінках газети «Правда» від 2 серпня 1944 р. у статті «До Варшави!» зазначалось: «На дорогах, якими йдуть полки, цілими днями стоять натовпи людей. Вони зустрічають наших танкістів та піхотинців букетами квітів, пригощають фруктами. У Любліні, Дембліні, Пулавах та Гарволіні подібні зустрічі перетворювались на імпровізовані маніфестації» [9, с. 291]. Подібні факти поведінки і у донесенні начальника політичного відділу 60-ї армії начальнику політичного управління 1-го Українського фронту від 6 серпня 1944 р.: «У населених пунктах назустріч нашим передовим частинам виходять на вулиці майже всі мешканці... Місцеві жителі охоче надають своє житло для розміщення військових закладів та відпочинку військовослужбовців, намагаються обслужити останніх якнайкраще та пригостити тим, що мають. Вони активно беруть участь у виявленні німецьких військових об’єктів та трофейних складів» [9, с. 292].

         Проте, окрема частина населення Польщі із насторогою слідкувала за діями червоноармійців. Були випадки, коли мешканці, помітивши радянських офіцерів і солдатів, кидали усе та бігли ховатись [1, с.46]. Так, наприклад, при вступі червоної Армії в села Вайцехув та Радзванув жителі сховалися, а ті, що залишилися, відмовлялися напоїти бійців водою, аргументуючи, що німці забрали всі відра. У цих же селах окремі жителі не дозволяли радянським офіцерам заходити в хати [12, с.41].

         Польський дослідник К. Ковальськи коментує ситуацію наступним чином: «З острахом та недовірою, але поляки намагались люб’язно приймати росіян. Вони намагались зробити спільні фотографії, інколи люди кидали квіти солдатам, які проходили вулицями. Радянські та польські представники влади робили публічні заяви до мешканців з проханням прихильного ставлення до розміщення червоної Армії. Ось уривок однієї з брошур: «Громадяни! ... Ми закликаємо вас до люб’язних взаємин з червоною Армією... Хай живе Велика армія союзників» [16].

         Своєю чергою польська письменниця М. Домбровська зазначала, що вона нічого не знає про ейфорію та квіти на честь червоної Армії. Швидше відчувався сум за втрату незалежності, ніж радість від втечі німців. [17]. Вона зазначала, що у 1944 році стосунки поляків і червоноармійців були поганими. При цьому наводиться доповідна коменданта АК округу Бельск Подляскі: «Ради переконані, що вони ведуть боротьбу за Польщу і тому поляки із вдячності повинні постачати їх. Відносини з поляками стають все ворожишіми, нерідко ми чуємо фразу: «Польска пика не вміє розмовляти російською» [17].

         Заслуговує окремої уваги ставлення керівництва АК до радянських громадян, яке здебільшого й так коливалось від настороженого до ворожого, почало ще більше погіршуватись. На території Польщі неодноразово були зафіксовані випадки роззброєння та розстрілу червоноармійців, які втекли із німецького полону [11].

         Заходи радянського військово-політичного керівництва з літа 1944 р. (здача зброї та інтернування в СРСР частини бійців АК), на думку польського історика Р. Назаревича, «збуджували у них почуття незаслуженої образи і зрозумілого розчарування… Ця несправедливість по відно шенню до людей, які страждали не за свою провину, була перепоною для політичної поляризації у лавах АК і давала підґрунтя антирадянській пропаганді» [11].

         Польські підпільні організації та їх збройні формування бойкотували зусилля червоної Армії, ПКНВ і ППР у питаннях організації державності та господарської адміністрації; чинили напади на місцеві органи влади та червоноармійців; вели антирадянську пропаганду. Більше того, проемігрантське підпілля з метою викликати незадоволення у польського чинили аморальні дії під виглядом червоноармійців [1, с.53-54].

         Своє бачення щодо причин негативного ставлення польського населення до червоноармійців український історик М. Свєженцев висловлює наступним чином: «Проблема полягає в тому, що ми справді не знаємо, у зв’язку з чим конкретні представники польського населення негативно сприймають радянське військо: чи це справа суто політичного та військового суперництва, інакше кажучи, чи річ у тім, що це саме радянське військо; або проблема може полягати лише в тому, що це просто військо, тобто «центр неспокою», який приносить із собою не лише матеріальне навантаження на місцевих людей, а й досить часто несе загрозу для життя» [12, с.42].

         Ставлення червоноармійців до поляків. Складна політична ситуація вимагала від військовополітичного керівництва СРСР вирішення багатьох своєрідних завдань, у тому числі з моральнопсихологічної підготовки солдатів та офіцерів чА до вступу у зарубіжні країни. Тому напередодні вступу на територію Польщі серед особового складу радянських військ було проведена політикоідеологічна підготовка до цієї події. Її проводили воєнні ради, політоргани та партійні організації усіх рівнів. Так, воєнна рада та політуправління 1-го Білоруського фронту розіслали по всім відділам довідку з історії польської держави, яка давала характеристику її устрою, політико-економічному становищу, культурі, побуту та менталітету населення. Були прочитані лекції, доповіді, проведені бесіди [14]. Ось як описує проведену одну з таких лекцій письменник М. Колосов: «як нам вести себе на території Польщі? як на землі дружньої країни… Пам’ятайте: ви не вдома, але і не в гостях. Без дозволу нічого не беріть, ліс не рубайте, місцевому населенню не пропонуйте радянських грошей». Проте, здебільшого радянські солдати не розуміли цих настанов і говорили: «Що це виходить? Ми звільняємо їх територію, а дрова не рубай, солому не рухай і, навіть, глечика молока купити не можна? А хто нам заплатить за тих солдат, які полягли тут?..» [14].

         Отже, можна прослідкувати дратівливість та озлобленість радянських солдат щодо мирних поляків. Тут варто згадати записи із щоденника сержанта Н. Нестерова, де він зазначав наступне: «Сьогодні вихідний. Поляки гарно вдягнуті збираються в одній хаті й сидять парочками. Навіть якось не по собі робиться. Хіба я б не зміг посидіти так?» Подібні настрої відзначаються й у щоденнику молодшого лейтенанта В. Гельфанда, який 22 листопада записав свої враження про місто Мінськ-Мазовецький: «Шумний святковий натовп: жінки, як одна, у білих капелюшках… чоловіки у трикутних шапках та капелюхах – грубі, акуратні, пусті. Скільки їх! як це не схоже на звичайне людське життя. Здається, що люди самі живуть та рухаються навмисно лише заради того, щоб на них подивились інші…» По-іншому реагує на поляків, які прогулюються селом у вихідний день, О. Родін: «Вражало життєлюбство поляків, які пережили жахіття війни та німецької окупації! … Гарні, елегантні жінки-польки, які у будні – звичайні селянки, згрібають гній, невтомно працюють по господарству. Літні жінки також виглядають свіжо та молодо….» [5].

         Заходи радянського командування з метою запобігання злочинності червоноармійців на польських землях. як висновок можна констатувати, що внутрішній стан червоноармійців був складним і суперечливим, а у радянського командування ще не було відповідного досвіду утримання їх від ганебних вчинків. Останні, відповідно, негативно впливали на сприйняття польським населенням приходу червоної Армії. Так, маршал К. Рокоссовський з цього приводу доповідав: «Відзначається незадовільна зовнішня підтягнутість особового складу… частини підрозділів у населені пункти приходять гамірно, не строєм, деякі офіцери – із розстебнутими комірцями, руки в кишенях. Мають місце випадки самочинства: відбирають коней у цивільного населення або заміняють їх, військовослужбовці рвуть фрукти у садах, заходять у городи, тягнуть товари з магазинів» [11].

         Радянське вище військово-політичне командування та керівництво на місцях намагалося вплинути на подібну ситуацію. Так, у директиві Воєнної ради 1-го Білоруського фронту «Про лінію поведінки особового складу у взаємостосунках з населенням польської держави» від 26 липня 1944 р. наголошувалося: «…правильна поведінка військ має велике політичне значення як для авторитету червоної Армії в очах польського населення, так й для справи якнайшвидшого розгрому гітлерівців» [11].

    В іншому документі, наказі Ставки Верховного Головнокомандування чА про охорону майна польських державних закладів, приватних власників і міських самоуправлінь від 9 серпня 1944 р., зазначалося: «При звільненні території Польщі від німецьких окупантів окремі частини та з’єднання, а також трофейні органи фронтів не враховують особливостей, що витікають з наших дружніх відносин з Польським Комітетом Національного Визволення і абсолютно неправильно відносять до розряду трофеїв майно, яке належить польським організаціям, приватним власникам та міській владі». При цьому визначалось що саме є воєнним трофеєм, а що – ні, і яким чином передавати майно на звільненій території відповідним польським органам [9, c. 347].

         Наприкінці документа окремим пунктом було визначено наступне: «Суворо карати, аж до передачі суду воєнного трибуналу, всіх осіб, незалежно від звання та посадового статусу, викритих у самоуправстві й у самовільному вилученні наявного майна у місцевого населення». Визначалась відповідальність командирів і начальників, які не припинили випадки самоуправства або сприяли таким випадкам [9, с.347; 17].

    Вищезазначеного змісту документи призвели до посилення контролю за поведінкою червоноармійців з боку командирів і комісарів та обмеження їх виходу у місто. Так, за свідченнями того ж Д. Самойлова, контроль над червоноармійцями тримався на належному рівні: «…у Польщі нас тримали під суворим контролем, – зазначав він. – З розташування втекти було важко. А пустощі суворо карались» [5].

         Злочини червоноармійців проти польських громадян. Проте, вищезазначені документи та реалізація їх положень на практиці не дала очікуваного результату. Поведінка самих червоноармійців і в подальшому відзначалася відверто ганебними вчинками та злочинами щодо польського населення. Здебільшого, мова йде про випадки мародерства, крадіжок, зверхнього ставлення до населення, зґвалтувань. як зазначала А. Ванцеж-Глюзи, «радянські солдати грабували польські міста та села, які були й без того зруйновані» [2]; знищували та грабували вози біженців. Так, є відомості, що місто Збоншичек вони пограбували, а потім навмисно підпалили. Страшенно зруйноване було місто Бане, на його вулицях було залишено багато трупів цивільних осіб, які, за поясненнями радянських солдатів, були вбиті ними «як відплата» [6].

         Польський дослідник М. Крогульски зазначав з цього приводу, що «радянський уряд розглядав нашу країну як колоніальну область, а національну власність як військовий трофей». Він подає наступні цифри: на початку липня 1945 року з близько 84000 залізничних вагонів, призначених для перевезення вантажів, були наповнені «військовими трофеями» Радянського Союзу. Слід зауважити, що червона Армія використовувала окуповані території, не піклуючись про їх екологічний стан. Було масово проведено вирубку лісів, відбувалися чисельні випадки браконьєрства та незаконного вилову риби у великих масштабах [18].

         Існує інформація, що на залізниці сполученням Краков-Тарнув була організована система грабунку пасажирів. Все відбувалось наступним чином: поїзд зупинявся на станції вночі. Радянські представники входили в уніформі та головних уборах НКВС у вагони і відбирали багаж, гаманці, а інколи й роздягали до білизни [18].

         Аналіз злочинів червоноармійців свідчить, що вони їх вчиняли здебільшого під дією алкоголю. Так, наприклад, 9 травян 1945 року, радянські солдати увійшли в один із будинків Дзядлово і вбили 19 мешканців. 20 липня 1945 року, двоє солдат шукаючи в одному із будинків у Неполоміцах горілку, вбили його господаря [18].

         Радянські гарнізони були створені нерідко розбійним методом. Наприклад, розташовуючись в аеропорті в Клушево у 1947 році радянські представники, забезпечуючи місця для червоноармійців, безцеремонно викинули на вулицю робітників цегляних печей, які там перебували. При цьому вони сказали: «Радійте, що вас звільнено, ми армія, яка має право тут перебувати, а колишні німецькі райони – це наша здобич» [21].

         Останнім часом знаходять широкого розголосу відомості про протиправну, принизливу поведінку червоноармійців з жінками. За даними російського федерального архіву від 28 травня 1974 р., які він оприлюднив у своїй доповідній про «вигнання та злочини при вигнанні», після відновлення наступу у січні 1945 р. тільки у Сілезькому прикордонному окрузі факти ґвалтувань зафіксовані за військовослужбовцями 4-го гвардійського стрілецького корпусу, 9-го та 5-го гвардійського танкового корпусу, 9-го механізованого корпусу, 61-ої армії [6].

         Повітовий комітет міста Щецина розробив доповідь, у якій було підраховано зґвалтування червоноармійцями жінок у місті та передмісті даного населеного пункту. Так, з 15 квітня по 7 липня 1945 року було повідомлено про зґвалтування 12-річних дівчаток у Кражи, про 30 зґвал тованих жінок у віці від 14 до 70 років у Гжміце. І це є дані тільки за один район за період менше, ніж 3 місяці [19].

         Проте, лише частина жінок зверталася до влади із скаргою про напади. Найчастіше у згвалтуваннях зізнавалися лише у двох випадках: коли сексуальне насилля супроводжувалося побиттям і жінка потрапляла у лікарню, і коли внаслідок зґвалтування жінка вагітніла. Наприклад, у місті Торунь, де з лютого по жовтень 1945 року було зареєстровано понад 50 зґвалтувань, більшість жінок повідомили про зґвалтування лише для того, щоб отримати дозвіл на аборт [22].

         У доповнення до сорому та травм сексуального насилля побічним ефектом від зґвалтувань були венеричні захворювання. За даними поліції у Гнездо, де у 1945 році дислокувалось багато військових частин (як польських, так і російських), 40 відсотків жінок були інфікованими [22].

    Проте, існують й інші погляди на взаємовідносини червоноармійців із представницями слабкої статі Польщі. Наприклад поет Д. Самойлов з цього приводу зазначав: «…жінки були втішно гарні та кокетливі, вони полонили нас поводженням, воркуючою мовою… й самі потрапляли у полон часом грубуватої чоловічої сили та солдатського мундиру» [5]. Суперечливі дані можна зустріти у щоденнику молодшого лейтенанта В. Гельфанда. З одного боку, він писав, що полячки «… заманювали наших бійців та офіцерів у свої обійми, і коли справа доходила до ліжка, відрізали статеві органи бритвою, душили руками за горло, видряпували очі». Інший його запис свідчив: «Супутницями мені до одного із сіл були гарні дівчата-полячки. Вони називали мене паном, але були недоторкані. я одну із них поплескав ніжно по плечу, у відповідь на її зауваження про відсутність чоловіків, і втішив її відкритою дорогою до Росії – там багато чоловіків. Вона поспішила відійти вбік, а на мої слова відповіла, що й тут для неї чоловіки знайдуться» [5].

         За окремими даними, радянські представники чинили невиправдані розстріли, у тому числі й серед мирного польського населення та біженців, катували аж до смерті у підвалах НКВС, виправдовуючи себе тим, що це були «зрадники» чи «поплічники фашистів».

         Крім того, радянська влада масово депортувала цивільних осіб на примусові роботи до Радянського Союзу. Серед них були не лише німці, а й місцеві поляки, які потрапили під етнічну чистку НКВС. Захоплені в ході спеціальних рейдів, перебували у перехідних таборах, а потім були спрямовані на роботи у шахти та тайгу. Більшість із них померли від хвороб, голоду та виснаження, дехто повернувся через декілька років у Польщу. М. Голон підрахував, що лише з трьох міст: Гданська, Ельблонга та Сопота та сусідніх до них повітів було депортовано декілька тисяч осіб, 6 тисяч з яких померли [19]. І хоча Й. Сталін стверджував, що прагне забезпечити польському народу дружню допомогу у звільненні від німецької окупації, дійсність довела, що з точки зору безпеки мало що змінилось. На думку М. Крогульскі: «Перебування радянських військ на польській землі у 1945 та 1946 роки нагадували нерідко найгірші роки правління нацистів» [18].

         Отже, взаємосприйняття поляків і червоноармійців ґрунтувалося, з одного боку, на «багатому» історичному досвіді взаємних претензій та образ, з іншого – окремих моментах позитивного співробітництва. Поляки очікували звільнення від гітлерівської окупації і більшість із них усвідомлювала: найбільша вірогідність, що воно буде зі Сходу. Проте, польське суспільство не було одностайним у сприйнятті приходу червоної Армії, а, отже, «очікування» її вилилось у різновекторні реакції щодо цього факту.

         Зважаючи на існуючі в літературі протилежні відомості про поведінку червоноармійців на звільнених землях Польщі, можна дійти такого висновку: окремі випадки жорстокості щодо її населення мали місце, адже про це свідчать і документи, що регламентували способи боротьби із злочинними діями радянських солдатів. Та, водночас, на наш погляд, тут не варто говорити про масовий характер безчинств червоної Армії.

    М. Свєженцев стверджує, що «Не слід однозначно брати на віру документальні факти позитивного чи негативного ставлення поляків до приходу радянських військ, адже здебільшого вони є не об’єктивними, а подекуди вирваними із загального контексту подій, при яких відбувались». Цитати, що наводяться як приклади лояльності чи нелояльності до радянської армії, є досить типовими і лише деякі з них не піддаються інтерпретаціям, відмінним від інтерпретацій джерела» [12, с. 42].

         Червона Армія в Польщі наприкінці Другої світової війни: звільнення чи окупація. Серед істориків обговорюється питання чи було насправді звільнення червоною Армією території Польщі, чи то була зміна гітлерівської окупації на радянську. На нашу думку, найбільш доцільно з цього приводу навести погляди польських істориків, адже саме вони можуть передати істинний характер історичного розуміння подій. К. Філіпп зазначив з цього приводу: «Фактично звільнення нашої країни Радами не було. Термін «звільнення» може бути використаний лише у ви-
    падку звільнення від німецької окупації, але тоді слід уточнити, що вона змінилась радянською окупацією» [21]. С. Луцик уточнює з цього приводу наступне: «Довгий час після війни 17січня 1945 року відзначався як день визволення столиці Польщі. Сьогодні історики нагадують, що звільнення могло б відбутись раніше, вже у 1944 році, проте радянська влада з політичних причин зупинила наступ на правому березі річки Вісли» [20]. Пояснюючи висновки дослідників радянського періоду, К. Ковальські зазначає, що автори більшості публікацій 50-ть років замовчували реальні стосунки між поляками та червоною Армією в силу «хибного почуття дружби» і що дана сторінка історії «є чорною сторінкою», яку слід враховувати. При цьому певні спроби визнання військових злочинів (як то було у 1990 році, коли М. Горбачов підтвердив відповідальність НКВС за страту польських офіцерів, поліцейських і чиновників у 1941 році) не є актом вибачення. Дане питання продовжує гостро стояти й сьогодні між Москвою та Варшавою [23].

         Отже, для мешканців Польщі 1945 рік певним чином означав втрату політичної незалежності, яку вони отримали знову у 1989 році. За словами А. Ванцеж-Глюзи, «усі ці 50 років відзначені періодами більш чи менш впертого протистояння… З легітимації «Солідарності» в серпні 1980 р. розпочався процес демонтажу комунізму. Саме цей рік став наступною віхою в історії Польщі та всієї Центральної та Східної Європи» [2].

    На завершення хотілося б навести слова британського історика Н. Девіса, який, розмірковуючи про роль червоної Армії у звільненні Європи, наголосив, що «плоди волі у Східну Європу принесли солдати, які самі не були вільними».

         Взаємовідносини цивільного населення Польщі та представників червоної Армії наприкінці Другої світової війни були доволі складними. На це впливав не лише факт перебування радянських (чужих) військ на польських землях, але й організація їх присутності з боку військово-політичного керівництва СРСР, дипломатичні та політичні взаємини двох країн, подальші стратегічні плани Москви, попередня історія «сусідського» існування тощо.

         На сьогоднішній день не вироблено єдиного бачення перебігу подій наприкінці Другої світової війни на території Польщі, оскільки прослідковується неоднозначність трактування у літературі, що датується 1946 – 1990 роками та сучасними публікаціями, різняться погляди щодо фактів у працях сучасних польських та російських дослідників. Все це не дає чіткої картини стосунків між польським населенням та червоноармійцями, а, швидше, збентежує своїми, нерідко, протилежними фактами. При цьому, слід визнати, що навіть із негативним ставленням значної частини поляків до радянських військ, були й моменти співпраці, інакше радянське військовополітичне керівництво не спромоглось би створити на польських землях нові партійні інституції та закріпити там радянську владу.

         Вищезапропонований матеріал не претендує на «глобальність висновків». Проте маємо за мету показати, що події, які ще нещодавно трактувались однозначно, збагачуються альтернативними поглядами. Існуючі «напівтони» в інтерпретації одних і тих самих фактів потребують подальших спільних розвідок істориків як Польщі, так пострадянських країн. Ці дослідження повинні бути спрямовані не на звинувачення або виправдання, а на досягнення об’єктивних висновків, які б дали підґрунтя для побудови нових «здорових» взаємовідносин між країнами у майбутньому.

         

    Список використаних джерел та літератури:

         

    1.         Буцко О.В. Взаимоотношения советских воинов с населением Польши. 1944 – 1945. Киев, 1991. 144 с.

    2.         Ванцеж-Глюза А. 1945 и 1989 гг. в истории Польши. URL: http://urokiistorii.ru/node/443.

    3.         Варшава і радянський бліцкриг в Польщі. URL: http:// www.antifaschistische-linke.tk/post/index-400. html.

    4.         Граля Х. Ключевые моменты в истории Польши в 20-м веке. URL: http://echo.msk.ru/programs/netak/558993-echo/.

    5.         Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров. URL: http://img11.nnm.me/f/0/f/a/2/4c79af98256cd8b3c1d901b53ff.jpg.

    6.         Зверства освободителей. URL: http://vitrenko.io.ua/s389606/zverstva_ osvoboditeley._zverstva_sovetskoy_armii_v_evrope.

    7.         Мартьянов А. Польский вопрос. URL: http://rusvesna.su/recent_opinions/ 1415648464.

    8.         «Незасуджене зло»: 75 років Катинській трагедії. URL: www.bbc.com/ ukrainia.

    9.         Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и материалы. Москва, 1985. 640 с.

    10.     Паршев А., Степаков В. Вторая советско-польская война. Партизанская война в польше в 19441947 гг. Когда началась и когда закончилась Вторая мировая: URL: http://www.e-reading.club/chapter. php/73610/20/Parshev,_Stepakov_-_Kogda_ nachalas ‘_i_kogda_zakonchilas’_Vtoraya_mirovaya.html.

    11.     СССР и Польша. Русский архив: Великая Отечественная. Москва, 1994. Том 14 (3-1). URL: http:// militera.lib.ru/docs/da/terra_ poland/index.html.

    12.     Свєженцев М. Д. Радянська армія та польське населення у 1944 р.: про що говорять джерела. Магістеріум. 2015. Вип.54. С. 39-43. URL: httphistory.ukma.edu.uadocs journalsmagisterium54sviezhentsev.pdf.

    13.     Семиряга М. Борьба Центральной и Юго-Восточной Европы против немецко-фашистского гнета. Москва, 1985. 328 с.

    14.     Сенявская Е. Солдаты Красной Армии на польских землях. Психологические аспекты отношений с польским гражданским населеним. URL: http://his.1september.ru/article.php?ID=200100801.

    15.     Страны Центральной и Юго-Восточной Европы во Второй мировой войне / Под ред. М.и.Семиряги. Москва, 1972. 304с.

    16.     Kowalski К. Udział Armii Czerwonej w wyzwalaniu Polski (fragment). URL: http://www. opcjanaprawo.

    pl/index.php/rec/item/2242-wyzwoliciele-udzia% C5%82-armii-czerwonej-w-wyzwalaniu-polski.

    17.     Kowalski К. Wyzwoliciele (III) Stosunek żołnierzy Armii Czerwonej do Polaków. URL: http://www.opcja               naprawo.pl/index.php/kiedys/item/2166-wyzwoliciele-iii-stosunek-%C5%BCo%C5%82nierzy-armiiczerwonej-doolak% C3%B3w.

    18.     Krogulski М. Okupacja w imię sojuszu. Armia Radziecka w Polsce w latach 1944-1956. URL: http://lubimyczytac.pl/ksiazka/136977/okupacja-w-imie-sojuszu-armia-radziecka-w-polsce-w-latach-1944-1956.

    19.     Łozińskі B. Zbrodnie sowieckich «wyzwolicieli». URL: http://gosc.pl/doc/2078585.Zbrodnie-sowieckichwyzwolicieli.

    20.     Łucyk S. rocznica wkroczenia Armii Czerwonej do Warszawy. URL: http://naukawpolsce.pap.pl/aktualnosci/news,21903,61-rocznica-wkroczenia-armii-czerwonej-do-warszawy.html.

    21.     Łup «wyzwolicieli». URL: http://naszdziennik.pl/polska-kraj/83609,lup-wyzwolicieli.html.

    22.     Zaremba M. Gwałty Armii Czerwonej: «Boję się tych diabłów, Rosjan». URL: http://historia.newsweek.pl/ gwalty-armii-czerwonej--boje-sie-tych-diablow--rosjan---,100278,1,1.html.

    23.     Zbrodnie radzieckie w Polsce. URL: http://portalwiedzy.onet.pl/64591,,,, zbrodnie radzieckie_w_polsce,haslo.html.

       

    Стаття надійшла до редколегії 28.12.2016

         

    Олеся Куцкая

    ВЗАИМООТНОШЕНИЯ КРАСНОАРМЕЙЦЕВ С ГРАЖДАНСКИМ НАСЕЛЕНИЕМ ВО ВРЕМЯ ПРЕБЫВАНИЯ СОВЕТСКИХ ВОЙСК НА ТЕРРИТОРИИ ПОЛЬШИ (КОНЕЦ 1944 – НАЧАЛО 1945 РР.)

     

    Анализируются отношения между польским населением и советскими военнослужащими во время пребывания Красной Армии на территории Польши в конце Второй мировой войны. Путем обобщения фактов, задекларированных предыдущими исследователями, определяется характер взаимоотношений сторон и причины их формирований; очерчиваются мероприятия советского военно-политического командования по упреждению преступлений красноармейцев по отношению к местному населению; приводятся комментирования, которые касаются негативного восприятия жителями Польши чужой армии на своих землях.

       

    Olesia Kutska


    THE RELATIONSHIP BETWEEN THE RED ARMY AND CIVILIANS DURING THE STAY OF SOVIET TROOPS IN POLAND (END OF 1944 – BEGINNING OF 1945)

    The relationship between the Polish population and Soviet soldiers during the stay of the Red Army in Poland at the end of the Second World War is analyzing. The factors that influenced the complexity of relationships defined as: historical claims to the borders, USSR’s attack on Poland in 1939, Katyn tragedy, the existence of two Polish governments and paramilitary forces and others. Determined that the arrival of the Red Army was perceived more positively by peasant population; attitude of wealthy strata and intelligentsia ranged from cautious to hostile. The deviant behavior of the Soviet soldiers did not promote networking. Different and sometimes conflicting comments on relations between Poles and Red Army led to the conclusion that the arrival of the Red Army was seen on one hand as a liberation from the Nazi occupation of the country, on the other – as the Soviet ideological enslavement.

     

     

     

      © Digital Repository of Ostroh Academy
      © EPrints
      © Олеся Куцька, 2017

     

     

     

    украинский 
    Взаимоотношения красноармейцев с гражданским населением во время пребывания советских войск на территории Польши (конец 1944 - начало 1945)
       
     
    ISSN 2409-6806. Научные записки Национального университета «Острожская академия»
    УДК 94:[355.483(47+57)+355.244.3(=162.1)“1944/1945
    Серия «Исторические науки». 2017. Выпуск 26
       

    Куцька, О. (O. Kutska) (2017) Взаимоотношения красноармейцев с гражданским населением во время пребывания советских войск на территории Польши (конец 1944 - начало 1945) (The relationship between the red army and civilians during the stay of soviet troops in Poland (end of 1944 - beginning of 1945)). Научные записки Национального университета «Острожская академия» Серия «Исторические науки» (Вып 26). pp. 126-134.

       

    [img] PDF - Published Version
    Download (292kB)

      

    Abstract

    Анализируются отношения между польским населением и советскими военнослужащими во время пребывания Красной Армии на территории Польши в конце Второй мировой войны. Путем обобщения фактов, задекларированных предыдущими исследователями, определяется характер взаимоотношений сторон и причины его формирования; определяются мероприятия советского военно-политического командования по предупреждению преступлений красноармейцев по отношению к местному населению; приводятся комментирования по поводу негативного восприятия жителями Польши чужой армии на своих землях.

     

     

    Item Type: Article
    Corporate Creators: Национальная академия сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного
    Uncontrolled Keywords: Вторая мировая война, Красная Армия, Польша, пропаганда, преступления красноармейцев, оккупация
    Subjects: by fields of science > History > History of Ukraine
    Divisions: UNSPECIFIED
    Depositing User: Ирина Погончук
    Date Deposited: 21 Sep 2017 11:51
    Last Modified: 21 Sep 2017 11:51
    URI: http://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/6040

    Actions 

    View Item View Item
     
     
     
     

    Олеся Куцька

     

    Взаимоотношения красноармейцев с гражданским населением во время пребывания советских войск на территории Польши (конец 1944 - начало 1945)

     
    Анализируются отношения между польским населением и советскими военнослужащими во время пребывания Красной Армии на территории Польши в конце Второй мировой войны. Путем обобщения фактов, задекларированных предыдущими исследователями, определяется характер взаимоотношений сторон и причины его формирования; определяются мероприятия советского военно-политического командования по предупреждению преступлений красноармейцев по отношению к местному населению; приводятся комментирования по поводу негативного восприятия жителями Польши чужой армии на своих землях.

       

    Послевоенное состояние представляет собой одну из самых сложных ситуаций, когда завершение военных действий влечёт за собой целый ряд проблем: политическое согласование их итогов для каждой из участвующих сторон, восстановление экономики, перестройку социальных отношений внутри стран, а также выстраивание взаимодействия между местным населением и военнослужащими другой страны, части которой по политическим или военным причинам оказались на их территории. Последний аспект имеет не менее важное значение для изучения политических, социологических, психологических и исторических процессов.

    Понимание ключевых принципов пребывания войск на территории другого государства даёт представление о формировании поведения украинских военнослужащих в рамках миротворческих, стабилизационных и гуманитарных миссий, позволяет выявить допущенные ошибки или упущения и создать основу для прогнозирования возможных сценариев развития событий. Формирование отношений между населением стран Европы и красной армией в годы и после окончания Второй мировой войны остаётся важным источником для анализа этих связей. Однако такие исследования требуют индивидуального подхода к каждой стране, так как восприятие чужих войск зависело от довоенных политических отношений между государствами, от степени участия в войне, от дальнейших военно-стратегических планов и политического курса той страны, чьи части находились на территории другой, от поведения самих военнослужащих и готовности местного населения воспринимать их как освободителей или как оккупантов.

    Целью данной работы является анализ имеющихся сведений о пребывании красной армии на территории Польши, исследование характера взаимоотношений между польским населением и советскими солдатами, а также выявление причин, по которым гражданское население Польши воспринимало данный период как новую оккупацию.

    Вопрос о взаимоотношениях между польским населением и красноармейцами в советских публикациях практически не поднимался. Однако этот аспект находит отражение в работах современных исследователей. В первую очередь стоит отметить труды отечественных историков А. Буцко и М. Свеженцева, которые осторожно пересматривают прежние представления о советском солдате как исключительно освободителе. Среди российских исследователей стоит выделить А. Сенявскую, хотя её работы, по нашему мнению, в большей степени сосредоточены на психологических аспектах и страдают стремлением оправдать девиантное поведение советских солдат. Более основательные исследования последствий пребывания красной армии на польских землях были представлены польскими историками: М. Зарембой, К. Ковальским, М. Крогульским, С. Луциком и др. Эти авторы вводят в научный оборот фактический материал, который ранее не обсуждался, предлагая альтернативную оценку восприятия советских войск польским населением. Таким образом, проблема отношений между жителями Польши и красной армией не является «белым пятном» в истории, но требует дальнейших непредвзятых исследований, учитывающих обе стороны.

    При анализе позиции СССР в отношении действий красной армии на польской территории в 1944–1945 гг. необходимо учитывать, что среди стран антигитлеровской коалиции у Советского Союза не было столь напряжённых отношений, как с Польшей. Причины этого заключаются, в частности, в следующем:

    ¹ Как известно, 17 сентября 1939 года красная армия пересекла советско-польскую границу. Советская пропаганда объясняла это тем, что СССР «взял под свою защиту жизнь и имущество населения Западной Украины и Западной Белоруссии». После присоединения этих территорий к СССР усилилось враждебное отношение как польского правительства В. Сикорского, так и значительной части польского общества к Москве. 4 января 1944 года польское правительство во главе уже с С. Миколайчиком вернулось к этому вопросу, выступив с претензиями к Москве по поводу западноукраинских и западнобелорусских земель. В ответном заявлении Совнаркома, опубликованном через неделю, подчёркивалось, что «Польша должна возродиться не путём захвата украинских и белорусских территорий, а путём возвращения исконных польских земель, ранее захваченных Германией. Без этого невозможно объединить польский народ в одном государстве».

    1. Тайные расстрелы польских пленных (более известные как «Катынская трагедия») стали одной из причин неприятия населением Польши прихода на их земли Красной армии. Как известно, тысячи поляков попали в советский плен в сентябре 1939 года, когда в Польшу одновременно вторглись Германия и Советский Союз. А уже весной следующего года, на заседании Политбюро 5 марта 1940 года, Л. Берия подготовил записку, в которой указывалось, что в лагерях Старобельска, Козельска и Осташкова содержатся 14 700 человек, а ещё 11 000 — в тюрьмах Западной Украины и Западной Белоруссии^8. И поскольку они являются «контрреволюционными элементами», их следует расстрелять. Почему это решение было принято в такой спешке — неизвестно. Ведь ещё месяц назад о расстреле речи не шло: пленных пытались перевоспитать, убедить в преимуществах советского строя.

    Через год после массовых казней о них узнали нацисты, которые в то время уже находились в состоянии войны с СССР, и широко «раскрутили» это военное преступление. Непризнание официальной Москвой своей вины вызвало недоверие у польского населения даже к самым благородным пропагандистским декларациям, звучавшим от советского командования. Украинский историк А. Зинченко отметил, что «в польской памяти эта трагедия функционирует до сих пор как акция уничтожения польской элиты»^8.

    1. Избрание Сталиным курса на создание после войны правительства Польши, лояльного к Советскому Союзу, сопровождалось формированием Польского комитета национального освобождения (ПКНО) под эгидой польских коммунистов в г. Хелм. С переездом ПКНО в Люблин он стал более известен как «Люблинский комитет». В кругах эмигрантского правительства создание ПКНО вызвало как минимум возмущение. Польское телеграфное агентство распространило следующее правительственное заявление: «Попытка кучки узурпаторов навязать нации своё политическое руководство»^1. Уместно привести комментарий Х. Граля: «Статистический поляк в своём большинстве был убеждён, что у него есть правительство. Не первый раз польское правительство существует, хотя и находится в изгнании. Эмиграция в истории Польши — не новое явление… Есть польское правительство. Есть польская армия. Есть её казна и т. д. И есть структура, которая имела свою эманацию в виде польского подпольного государства. Всё — на всей территории бывшей Речи Посполитой во всё время войны. И появляется новый порядок, который говорит: “Нет никакого правительства”»^4.

    2. Политический аспект вступления Красной армии на территорию Польши. После разрыва отношений с эмигрантским правительством весной 1943 года советское верховное командование получило принципиальное согласие на это вступление в начале июля 1944 года от делегации созданного в Варшаве подпольного парламента — Краевого совета народовой. Соответствующее соглашение между СССР и ПКНО было подписано позже — 26 июля 1944 года^13. Однако признание последнего Москвой и его прибытие в конце июля в «очищенный» от отрядов АК Люблин создали новую ситуацию на польских землях. На территории между Бугом и Вислой, а также на Белостокской земле, по сути, было создано новое государство. Под прикрытием Красной армии и НКВД руководство ПКНО внедряло новые законы, аналогичные советским^15.

    3. Выборочный подход советского военно-политического руководства в налаживании связей с польской местной администрацией. Командование давало войскам чёткие и недвусмысленные указания сотрудничать и оказывать помощь только той местной власти, которую оно считало легитимной. Подчёркивалось также, что кроме представительств ПКНО никакие другие организации, претендующие на власть, не признаются, с ними не вступать в переговоры и рассматривать их как самозванцев^13.

    4. Непонятным для значительной части польского населения стало причисление Армии Крайовой к «враждебно настроенным». Так, в мае 1944 года была обнародована директива заместителя наркома внутренних дел СССР И. Серова и начальника войск НКВД по охране тыла действующей армии генерал-майора Е. Горбатюка. В ней сообщалось, что на территории, которую планировалось очистить от немецких войск летом 1944 года, «враждебно настроенные к нам группы населения» будут стремиться «ударить нам в спину». К числу «враждебных» были отнесены все вооружённые организации, подчинявшиеся польскому правительству в эмиграции^10.

    Такая характеристика АК объяснялась прежде всего тем, что её действия должны были реализовать план под кодовым названием «Бужа», предусматривавший занятие Армией Крайовой городов, оставленных немцами, с целью установления там пролондонской администрации до прихода Красной армии^7. Однако агрессивное отношение к последней не было безосновательным. По мнению Х. Граля, «смертельный удар польским подпольным структурам, которые добросовестно в определённый момент “вышли на поверхность” в 1944-м, нанесли силы НКВД после так называемой “Вильнюсской операции”»^4.

    7. Варшавское восстание. В то время как коммунисты и их союзники из ПКНО создавали основы государственной администрации в так называемой «Люблинской Польше», по другую сторону советско-германского фронта поляки предприняли последнюю попытку отстоять свой суверенитет — началось Варшавское восстание. Основной целью повстанцев было вытеснение оккупантов из города и поддержка дальнейшей борьбы против гитлеровской коалиции. При этом особое значение придавалось освобождению Варшавы до подхода советских войск, чтобы подчеркнуть независимость польского государства. Второстепенной целью было восстановление эмигрантского правительства и недопущение навязывания Москвой Польского комитета национального освобождения.

    Вокруг причин «провала» восстания до сих пор ведутся острые политические и научные споры, среди которых выделяются три основные версии: во-первых, предательство повстанцев со стороны СССР, руководство которого приостановило наступление Красной армии; во-вторых, отсутствие предварительных договорённостей и взаимодействия между повстанцами и Красной армией; в-третьих, исключительное значение польской столицы для военно-политического командования Германии, особенно в вопросе удержания фронта у восточных границ рейха. Кроме того, гитлеровцы опасались установления «косвенного сотрудничества между восставшими поляками и русскими, которые вели наступление»^3.

    Общая оценка внутренней ситуации в Польше накануне вступления Красной армии была охарактеризована Отделом по изучению иностранных армий Востока Генерального штаба СССР следующим образом:
    «1. Безусловно антинемецкие настроения всех слоёв населения.
    2. Антикоммунистические настроения буржуазии, ориентированной на Англию, и большей части крестьянства.
    […]
    3. Сохранение партийной раздробленности, как это было характерно для довоенной Польши…»^12, с. 40.

    Более детальное распределение польского населения по отношению к Красной армии даёт украинский историк А. Буцко, условно разделяя его на три группы.

    Первая, самая многочисленная, включала сторонников ППР и левого крыла Крестьянской партии. Эти люди с радостью восприняли приход Красной армии и с надеждой смотрели на перспективы демократических преобразований в стране.

    Вторая группа состояла преимущественно из зажиточных крестьян и демократически настроенной интеллигенции. Хотя они и признавали роль Красной армии в освобождении Польши, окончательно не определились в своём отношении к происходящему.

    Третья группа объединяла сторонников лондонского эмигрантского правительства — в основном крупных фабрикантов, помещиков, высших офицеров, часть интеллигенции и мелкую буржуазию. Они мечтали об освобождении Польши западными союзниками и возвращении к конституционному строю 1935 года. Эти люди с недоверием и страхом встретили Красную армию, а впоследствии многие из них стали на путь вооружённой борьбы против советской военной администрации и новых властей^1, с. 59–60.

    Настроения населения отличались также в зависимости от регионов. На территориях, включённых гитлеровцами в состав рейха, отношение к Красной армии было сдержанным и недоверчивым. На митингах и собраниях не наблюдалось того энтузиазма, который был характерен для восточных районов страны. Советская сторона объясняла это влиянием геббельсовской пропаганды, отсутствием объективной информации и действиями немцев по вовлечению поляков в систему фольксдойче. В последнюю включались все лица евангелического вероисповедания, если отец или мать были немцами^1, с. 52.

    Территории Лодзинского и Познанского воеводств имели некоторые особенности по сравнению с другими регионами, включёнными в рейх. Жестокое подавление польской государственности, лишение гражданских прав и насильственная германизация вызвали особенно острое недовольство у местных жителей. По этой причине отношение к Красной армии в этих воеводствах было более тёплым и искренним. Во многих населённых пунктах, особенно в городах, почти всё население выходило встречать советские войска. Люди снимали головные уборы и скандировали лозунги в честь Красной армии^1, с. 52–53.

    По мнению российского историка А. Сенявской, основная масса польского населения, преимущественно крестьянского, оставалась аполитичной, нейтральной и политически дезориентированной. Для этих людей были важны, прежде всего, гарантии жизни и собственности, возможность ведения собственного хозяйства и восстановление нормальных бытовых условий^14.

    Отношение польского населения к красноармейцам. Воспоминания о восприятии прихода Красной армии поляками сильно различаются. Так, газета «Правда» от 2 августа 1944 года в статье «В Варшаву!» писала:
    «На дорогах, по которым идут полки, целыми днями стоят толпы людей. Они встречают наших танкистов и пехотинцев букетами цветов, угощают фруктами. В Люблине, Демблине, Пулавах и Гарволине подобные встречи превращались в импровизированные манифестации»^9, с. 291.

    Аналогичные сообщения содержатся и в донесении начальника политического отдела 60-й армии начальнику политуправления 1-го Украинского фронта от 6 августа 1944 года:
    «В населённых пунктах навстречу нашим передовым частям выходят на улицы почти все жители… Местные жители охотно предоставляют своё жильё для размещения военных учреждений и отдыха военнослужащих, стараются обслужить их как можно лучше и угостить тем, что имеют. Они активно участвуют в выявлении немецких военных объектов и трофейных складов»^9, с. 292.

    Однако часть населения Польши с настороженностью наблюдала за действиями красноармейцев. Известны случаи, когда жители, заметив советских солдат и офицеров, бросали всё и прятались^1, с. 46. Например, при наступлении Красной армии в сёла Вайцехув и Радзванув жители скрылись, а оставшиеся отказывались дать воду бойцам, ссылаясь на то, что немцы забрали все вёдра. В этих же сёлах некоторые жители не позволяли советским офицерам заходить в их дома^12, с. 41.

    Польский исследователь К. Ковальский комментирует ситуацию следующим образом: «Со страхом и недоверием, но поляки пытались любезно принимать россиян. Они пытались сделать совместные фотографии, иногда люди бросали цветы солдатам, проходившим по улицам. Советские и польские представители власти делали публичные заявления к жителям с просьбой благосклонного отношения к размещению Красной армии. Вот отрывок одной из брошюр: „Граждане! … Мы призываем вас к любезным взаимоотношениям с Красной армией … Да здравствует Великая армия союзников“»^16.

    В свою очередь польская писательница М. Домбровская отметила, что она ничего не знает об эйфории и цветах в честь Красной армии. Скорее ощущался сумм за потерю независимости, чем радость от побега немцев^17. Она отметила, что в 1944 году отношения поляков и красноармейцев были плохими. При этом приводится докладная коменданта АК округа Бельск Подляски: «Советы убеждены, что они ведут борьбу за Польшу и поэтому поляки с благодарностью должны поставлять их. Отношения с поляками становятся все ворожишимы, нередко мы слышим фразу: „Польска рожа не умеет говорить по-русски“»^17.

    Заслуживает отдельного внимания отношение руководства АК к советским гражданам, которое в основном и так колебалось от настороженного к вражескому, начало еще больше ухудшаться. На территории Польши неоднократно были зафиксированы случаи разоружения и расстрела красноармейцев, бежавших из немецкого плена^11.

    Мероприятия советского военно-политического руководства с лета 1944 (сдача оружия и интернирование в СССР части бойцов АК), по мнению польского историка Г. Назаревича, «возбуждали в них чувство незаслуженной обиды и понятного разочарования … Эта несправедливость по отношению к людям, которые страдали не за свою вину, была преградой для политической поляризации в рядах АК и давала почву антисоветской пропаганде»^11.

    Польские подпольные организации и их вооруженные формирования бойкотировали усилия Красной армии, ПКНО и ППР в вопросах организации государственности и хозяйственной администрации; совершали нападения на местные органы власти и красноармейцев; вели антисоветскую пропаганду. Более того, проэмигрантское подполье с целью вызвать недовольство у польского населения, оказывало аморальные действия под видом красноармейцев^1.

    Свое видение причин негативного отношения польского населения к красноармейцам украинский историк М. Свеженцева выражает следующим образом: «Проблема заключается в том, что мы действительно не знаем, в связи с чем конкретные представители польского населения негативно воспринимают советское войско: это дело сугубо политического и военного соперничества, иначе говоря, дело в том, что это именно советская армия; или проблема может заключаться лишь в том, что это просто войско, то есть „центр беспокойства“, который приносит с собой не только материальную нагрузку на местных людей, но и достаточно часто несет угрозу для жизни»^12.

    Отношение красноармейцев к полякам. Сложная политическая ситуация требовала от военно-политического руководства СССР решения многих своеобразных задач, в том числе морально-психологической подготовке солдат и офицеров Красной армии к вступлению в зарубежные страны. Поэтому накануне вступления на территорию Польши среди личного состава советских войск была проведена политико-идеологическая подготовка к этому событию. Ее проводили военные советы, политорганы и партийные организации всех уровней. Так, военный совет и политуправления 1-го Белорусского фронта разослали по всем отделам справку по истории польского государства, которая давала характеристику ее устройства, политико-экономическому положению, культуре, быту и менталитета населения. Были прочитаны лекции, доклады, проведены беседы^14. Вот как описывает проведенную одну из таких лекций писатель М. Колосов: «Как нам вести себя на территории Польши? Как на земле дружественной страны … Помните: вы не дома, но и не в гостях. Без разрешения ничего не берите, лес не рубите, местному населению не предлагайте советских денег». Однако, в основном советские солдаты не понимали этих установок и говорили: «Что это значит? Мы освобождаем их территорию, а дрова не руби, солому не трогай и даже кувшина молока купить нельзя? А кто нам заплатит за тех солдат, которые погибли здесь? …»^14.

    Итак, можно проследить раздражительность и озлобленность советских солдат в отношении мирных поляков. Здесь стоит вспомнить записи из дневника сержанта Н. Нестерова, где он отмечал следующее: «Сегодня выходной. Поляки хорошо одетые собираются в одном доме и сидят парочками. Даже как-то не по себе делается. Разве я бы не смог посидеть так?» Подобные настроения отмечаются и в дневнике младшего лейтенанта В. Гельфанда, который 22 ноября записал свои впечатления о городе Минск-Мазовецкий: «Шумные праздничные толпы, женщины, как одна, в белых шляпках … мужчины в треугольных шапках и шляпах — грубые, аккуратные, пустые. Сколько их! Как это не похоже на обычную человеческую жизнь. Кажется, что люди сами живут и двигаются намеренно только ради того, чтобы на них посмотрели другие …» По-другому реагирует на поляков, ходящих по селу в выходной день, А. Родин: «Поражало жизнелюбие поляков, переживших ужасы войны и немецкой оккупации! … Хорошие, элегантные женщины-польки, которые в будни — обычные крестьянки, сгребают навоз, неутомимо работают по хозяйству. Пожилые женщины также выглядят свежо и молодо …»^5.

    Мероприятия советского командования с целью предотвращения преступности красноармейцев на польских землях. Как вывод можно констатировать, что внутреннее состояние красноармейцев было сложным и противоречивым, а у советского командования еще не было соответствующего опыта удержания их от позорных поступков. Последние, соответственно, негативно влияли на восприятие польским населением прихода Красной армии. Так, маршал К. Рокоссовский по этому поводу докладывал: «Отмечается неудовлетворительная внешняя подтянутость личного состава … части подразделений в населенные пункты приходят шумно, не строем, некоторые офицеры — с расстегнутыми воротниками, руки в карманах. Имеют место случаи самоуправства: отбирают лошадей у гражданского населения или заменяют их, военнослужащие рвут фрукты в садах, заходят в огороды, тянут товары из магазинов»^11.

    Советское высшее военно-политическое командование и руководство на местах пытались повлиять на подобную ситуацию. Так, в директиве Военного совета 1-го Белорусского фронта «О линии поведения личного состава во взаимоотношениях с населением польского государства» от 26 июля 1944 отмечалось: «… правильное поведение войск имеет большое политическое значение как для авторитета Красной армии в глазах польского населения, так и для дела скорейшего разгрома гитлеровцев»^11.

    В другом документе — приказе Ставки Верховного Главнокомандования Красной армии об охране имущества польских государственных учреждений, частных владельцев и городских самоуправлений от 9 августа 1944 года — отмечалось: «При освобождении территории Польши от немецких оккупантов отдельные части и соединения, а также трофейные органы фронтов не учитывают особенностей, вытекающих из наших дружественных отношений с Польским комитетом национального освобождения, и совершенно неправильно относят к разряду трофеев имущество, которое принадлежит польским организациям, частным владельцам и городской власти». При этом уточнялось, что именно относится к военным трофеям, а что — нет, и каким образом передавать имущество на освобождённой территории соответствующим польским органам【Читаемость до: 87%, после: 100%】.

    В конце документа отдельным пунктом указывалось: «Строго наказывать, вплоть до передачи в военный трибунал, всех лиц, независимо от звания и должности, уличённых в самоуправстве и самовольном изъятии имущества у местного населения». Устанавливалась ответственность командиров и начальников, которые не остановили случаи самоуправства или способствовали им.

    Указанные документы привели к усилению контроля за поведением красноармейцев со стороны командиров и комиссаров и ограничению их выхода в город. Так, по воспоминаниям того же Д. Самойлова, контроль был строгим: «... в Польше нас держали под строгим контролем, — отмечал он. — Сбежать из расположения было трудно. А за шалости строго наказывали».

    Преступления красноармейцев против польских граждан. Тем не менее, вышеуказанные документы и меры по их реализации не дали ожидаемого результата. Поведение красноармейцев по-прежнему отмечалось позорными поступками и преступлениями в отношении польского населения. В основном речь идёт о случаях мародёрства, воровства, пренебрежительного отношения к гражданским, изнасилованиях. Как отмечала А. Ванцеж-Глюза, «советские солдаты грабили польские города и сёла, уже разрушенные», уничтожали и грабили обозы беженцев. Есть сведения, что город Збоншичек был ограблен, а затем намеренно подожжён. Город Бане был сильно разрушен, на его улицах остались тела мирных жителей, которые, по словам советских солдат, были убиты ими «в отместку».

    Польский исследователь М. Крогульский указывает, что «советское правительство рассматривало нашу страну как колонию, а национальную собственность — как военный трофей». По его данным, к началу июля 1945 года около 84 000 железнодорожных вагонов, предназначенных для перевозки грузов, были загружены «военными трофеями» для Советского Союза. Кроме того, Красная армия использовала оккупированные территории, не заботясь об их экологическом состоянии. Массово вырубались леса, происходили многочисленные случаи браконьерства и незаконного вылова рыбы в промышленных масштабах.

    Имеются сведения, что на железнодорожной линии Краков — Тарнув была организована система грабежа пассажиров. Всё происходило так: ночью поезд останавливался на станции, в вагоны заходили люди в форме и головных уборах НКВД, отбирали багаж, деньги, иногда раздевали пассажиров до нижнего белья.

    Анализ преступлений красноармейцев показывает, что они часто совершались под воздействием алкоголя. Например, 9 мая 1945 года советские солдаты ворвались в один из домов в Дзядлово и убили 19 жителей. А 20 июля 1945 года двое солдат, ища водку в доме в Неполомице, убили хозяина.

    Советские гарнизоны часто формировались методом насилия. Так, в 1947 году в Клушево советские военные, размещаясь в аэропорту, без церемоний выбросили на улицу рабочих кирпичных печей. При этом заявили: «Радуйтесь, что вас просто выгнали. Мы — армия, имеем право здесь находиться, а бывшие немецкие районы — это наша добыча».

    Особенно широко освещаются случаи противоправного и унизительного поведения красноармейцев по отношению к женщинам. Согласно данным российского федерального архива от 28 мая 1974 года, приведённым в докладной записке о «депортациях и преступлениях при депортациях», только в Силезском приграничном округе после возобновления наступления в январе 1945 года были зафиксированы изнасилования, совершённые военнослужащими 4-го гвардейского стрелкового корпуса, 9-го и 5-го гвардейского танкового корпуса, 9-го механизированного корпуса, 61-й армии.

    Уездный комитет города Щецина составил доклад, в котором указано количество изнасилований, совершённых красноармейцами в городе и окрестностях. С 15 апреля по 7 июля 1945 года было зафиксировано изнасилование 12-летней девочки в Краже, 30 случаев изнасилования женщин в возрасте от 14 до 70 лет в Гжмице. И это данные всего лишь за один район за период менее трёх месяцев.

    Однако лишь небольшая часть женщин подавала официальные жалобы. Обычно они сообщали о преступлениях в двух случаях: когда сексуальное насилие сопровождалось избиением и требовалась госпитализация, или когда оно приводило к беременности. Так, в Торуни с февраля по октябрь 1945 года было зафиксировано более 50 изнасилований, однако большинство женщин заявляли о насилии лишь для получения разрешения на аборт.

    В дополнение к стыду и травмам, вызванным сексуальным насилием, побочным следствием изнасилований стали венерические заболевания. По данным полиции в Гнезно, где в 1945 году дислоцировалось множество военных частей (как польских, так и советских), 40% женщин были инфицированы^22.

    Однако существуют и другие взгляды на взаимоотношения красноармейцев с польскими женщинами. Например, поэт Д. Самойлов отмечал: «... женщины были отрадно красивы и кокетливы, они пленяли нас поведением, воркующим языком... и сами попадали в плен грубоватой мужской силы и солдатского мундира»^5. Противоречивые сведения содержатся и в дневнике младшего лейтенанта В. Гельфанда. С одной стороны, он писал, что полячки «... заманивали наших бойцов и офицеров в свои объятия, а когда дело доходило до постели, отрезали половые органы бритвой, душили руками за горло, выцарапывали глаза». С другой стороны, в другом месте он отмечал: «Спутницами мне в одном из сёл стали красивые девушки-полячки. Они называли меня господином, но были неприкосновенны. Я одну из них похлопал нежно по плечу в ответ на её замечание об отсутствии мужчин и утешил её открытой дорогой в Россию — там много мужчин. Она поспешила отойти в сторону и ответила, что для неё и в Польше найдутся мужчины»^5.

    По некоторым данным, представители советских органов проводили неоправданные расстрелы, в том числе среди мирного польского населения и беженцев, пытали до смерти в подвалах НКВД, объясняя это тем, что перед ними «предатели» или «пособники фашистов».

    Кроме того, советские власти массово депортировали гражданских лиц на принудительные работы в СССР. Среди них были не только немцы, но и местные поляки, попавшие под этническую чистку НКВД. Захваченные в ходе специальных рейдов, они помещались в фильтрационные лагеря, а затем отправлялись на работы в шахты или в тайгу. Большинство погибло от болезней, голода и истощения, немногие вернулись через несколько лет в Польшу. М. Голон подсчитал, что только из трёх городов — Гданьска, Эльблонга и Сопота — и соседних с ними уездов были депортированы несколько тысяч человек, из которых 6000 умерли^19. И хотя Сталин утверждал, что стремится обеспечить польскому народу дружескую помощь в освобождении от немецкой оккупации, действительность показала, что в плане безопасности мало что изменилось. По мнению М. Крогульского, «присутствие советских войск на польской земле в 1945 и 1946 годах зачастую напоминало худшие годы нацистской оккупации»^18.

    Таким образом, взаимовосприятие поляков и красноармейцев основывалось, с одной стороны, на богатом историческом опыте взаимных претензий и обид, с другой — на отдельных примерах положительного сотрудничества. Поляки ожидали освобождения от гитлеровской оккупации и в целом понимали, что наиболее вероятным освобождение будет с Востока. Однако польское общество не было единым в восприятии прихода Красной Армии, и эти «ожидания» вылились в разные реакции.

    Несмотря на существующие в литературе противоречивые данные о поведении красноармейцев на освобождённых территориях Польши, можно сделать следующий вывод: отдельные случаи жестокости имели место, что подтверждается также документами, регламентирующими меры борьбы с преступлениями советских солдат. Однако, на наш взгляд, не следует говорить о массовом характере беспорядков Красной Армии.

    М. Свеженцева подчёркивает, что «не следует однозначно принимать на веру документальные факты положительного или отрицательного отношения поляков к приходу советских войск, ведь в основном они являются не объективными, а иногда вырванными из контекста событий, в которых произошли». Цитаты, приводимые в качестве примеров лояльности или нелояльности к советской армии, достаточно типичны, и только некоторые из них не поддаются альтернативной интерпретации^12.

    Красная Армия в Польше в конце Второй мировой войны: освобождение или оккупация?
    Среди историков обсуждается вопрос, было ли освобождение территории Польши Красной Армией в 1944–1945 годах подлинным освобождением, или же это стало сменой гитлеровской оккупации на советскую. По нашему мнению, целесообразно привести взгляды польских историков, поскольку именно они лучше всего способны выразить характер исторического восприятия событий. Так, К. Филипп утверждает: «Фактически освобождения нашей страны Советами не было. Термин "освобождение" может быть использован только в смысле избавления от немецкой оккупации, но следует уточнить, что она сменилась советской оккупацией»^21. С. Луцик добавляет: «Долгое время после войны 17 января 1945 года отмечалось как день освобождения столицы Польши. Сегодня историки напоминают, что освобождение могло бы произойти раньше, ещё в 1944 году, однако советская власть по политическим причинам остановила наступление на правом берегу Вислы»^20.

    Комментируя советскую историографию, К. Ковальски отмечает, что авторы публикаций на протяжении 50 лет замалчивали реальные отношения между поляками и Красной Армией по причине «ложного чувства дружбы», и эта страница истории «остаётся чёрной», подлежащей переосмыслению. Даже частичные акты признания вины, такие как заявление М. Горбачёва в 1990 году о причастности НКВД к расстрелу польских офицеров, полицейских и чиновников в 1940 году, не являются актом прощения. Этот вопрос остаётся острым в отношениях между Москвой и Варшавой^23.

    Таким образом, для польского общества 1945 год стал, в определённом смысле, годом утраты политической независимости, которую страна вернула только в 1989 году. Как отметила А. Ванцеж-Глюза: «Все эти 50 лет были отмечены периодами более или менее настойчивого сопротивления... С легализацией "Солидарности" в августе 1980 года начался демонтаж коммунизма. Именно этот год стал новой вехой в истории Польши и всей Восточной Европы»^2.

    В заключение приведём слова британского историка Н. Дэвиса, размышлявшего о роли Красной Армии в освобождении Европы: «Плоды свободы Восточной Европе принесли солдаты, которые сами не были свободными».

    Взаимоотношения гражданского населения Польши и представителей Красной Армии в конце Второй мировой войны были сложными. Это объяснялось не только фактом пребывания «чужих» войск на польской территории, но и политической организацией их присутствия со стороны СССР, дипломатическими отношениями, стратегическими планами Москвы и историей сложных соседских отношений.

    До сих пор не существует единого взгляда на развитие событий конца Второй мировой войны в Польше, поскольку трактовки литературы 1946–1990 годов и современные публикации сильно расходятся. Всё это не даёт чёткой картины взаимоотношений между польским населением и красноармейцами, а скорее запутывает её противоположными фактами. Тем не менее, даже несмотря на отрицательное отношение значительной части поляков, имели место случаи сотрудничества, без которых советское руководство не смогло бы создать на территории Польши новую политическую структуру и закрепить свою власть.

    Этот материал не претендует на универсальные выводы. Его задача — показать, что события, ранее трактуемые однозначно, сегодня наполняются альтернативными смыслами. Эти «полутона» требуют дальнейших совместных исследований историков Польши и постсоветских стран, направленных не на обвинения, а на объективность — в интересах построения новых, устойчивых отношений между народами.

         

    Список использованных источников и литературы:

         

    1.         Буцко О.В. Взаимоотношения советских воинов с населением Польши. 1944 – 1945. Киев, 1991. 144 с.

    2.         Ванцеж-Глюза А. 1945 и 1989 гг. в истории Польши. URL: http://urokiistorii.ru/node/443.

    3.         Варшава и советский блицкриг в Польше. URL: http:// www.antifaschistische-linke.tk/post/index-400. html.

    4.         Граля Х. Ключевые моменты в истории Польши в 20-м веке. URL: http://echo.msk.ru/programs/netak/558993-echo/.

    5.         Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров. URL: http://img11.nnm.me/f/0/f/a/2/4c79af98256cd8b3c1d901b53ff.jpg.

    6.         Зверства освободителей. URL: http://vitrenko.io.ua/s389606/zverstva_ osvoboditeley._zverstva_sovetskoy_armii_v_evrope.

    7.         Мартьянов А. Польский вопрос. URL: http://rusvesna.su/recent_opinions/ 1415648464.

    8.         «Без суда зло»: 75 лет Катынской трагедии. URL: www.bbc.com/ ukrainia.

    9.         Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и материалы. Москва, 1985. 640 с.

    10.     Паршев А., Степаков В. Вторая советско-польская война. Партизанская война в Польше в 19441947 гг. Когда началась и когда закончилась Вторая мировая: URL: http://www.e-reading.club/chapter. php/73610/20/Parshev,_Stepakov_-_Kogda_ nachalas ‘_i_kogda_zakonchilas’_Vtoraya_mirovaya.html.

    11.     СССР и Польша. Русский архив: Великая Отечественная. Москва, 1994. Том 14 (3-1). URL: http:// militera.lib.ru/docs/da/terra_ poland/index.html.

    12.     Свеженцев М. Д. Советская армия и польское население в 1944 г.: о чем говорят источники. Магистериум. 2015 Вып.54. С. 39-43. URL: httphistory.ukma.edu.uadocs journalsmagisterium54sviezhentsev.pdf.

    13.     Семиряга М. Борьба Центральной и Юго-Восточной Европы против немецко-фашистского гнета. Москва, 1985. 328 с.

    14.     Сенявская Е. Солдаты Красной Армии на польских землях. Психологические аспекты отношений с польским гражданским населеним. URL: http://his.1september.ru/article.php?ID=200100801.

    15.     Страны Центральной и Юго-Восточной Европы во Второй мировой войне / Под ред. М.и.Семиряги. Москва, 1972. 304с.

    16.     Kowalski К. Udział Armii Czerwonej w wyzwalaniu Polski (fragment). URL: http://www. opcjanaprawo.

    pl/index.php/rec/item/2242-wyzwoliciele-udzia% C5%82-armii-czerwonej-w-wyzwalaniu-polski.

    17.     Kowalski К. Wyzwoliciele (III) Stosunek żołnierzy Armii Czerwonej do Polaków. URL: http://www.opcja               naprawo.pl/index.php/kiedys/item/2166-wyzwoliciele-iii-stosunek-%C5%BCo%C5%82nierzy-armiiczerwonej-doolak% C3%B3w.

    18.     Krogulski М. Okupacja w imię sojuszu. Armia Radziecka w Polsce w latach 1944-1956. URL: http://lubimyczytac.pl/ksiazka/136977/okupacja-w-imie-sojuszu-armia-radziecka-w-polsce-w-latach-1944-1956.

    19.     Łozińskі B. Zbrodnie sowieckich «wyzwolicieli». URL: http://gosc.pl/doc/2078585.Zbrodnie-sowieckichwyzwolicieli.

    20.     Łucyk S. rocznica wkroczenia Armii Czerwonej do Warszawy. URL: http://naukawpolsce.pap.pl/aktualnosci/news,21903,61-rocznica-wkroczenia-armii-czerwonej-do-warszawy.html.

    21.     Łup «wyzwolicieli». URL: http://naszdziennik.pl/polska-kraj/83609,lup-wyzwolicieli.html.

    22.     Zaremba M. Gwałty Armii Czerwonej: «Boję się tych diabłów, Rosjan». URL: http://historia.newsweek.pl/ gwalty-armii-czerwonej--boje-sie-tych-diablow--rosjan---,100278,1,1.html.

    23.     Zbrodnie radzieckie w Polsce. URL: http://portalwiedzy.onet.pl/64591,,,, zbrodnie radzieckie_w_polsce,haslo.html.

       

    Статья поступила в редколлегию 28.12.2016

         

    Олеся Куцкая

    ВЗАИМООТНОШЕНИЯ КРАСНОАРМЕЙЦЕВ С ГРАЖДАНСКИМ НАСЕЛЕНИЕМ ВО ВРЕМЯ ПРЕБЫВАНИЯ СОВЕТСКИХ ВОЙСК НА ТЕРРИТОРИИ ПОЛЬШИ (КОНЕЦ 1944 – НАЧАЛО 1945 РР.)

     

    Анализируются отношения между польским населением и советскими военнослужащими во время пребывания Красной Армии на территории Польши в конце Второй мировой войны. Путем обобщения фактов, задекларированных предыдущими исследователями, определяется характер взаимоотношений сторон и причины их формирований; очерчиваются мероприятия советского военно-политического командования по упреждению преступлений красноармейцев по отношению к местному населению; приводятся комментирования, которые касаются негативного восприятия жителями Польши чужой армии на своих землях.

       


     

     

     







    Ukrainian
    Relations Between Red Army Soldiers and the Civilian Population During the Presence of Soviet Troops on the Territory of Poland (Late 1944 – Early 1945)
    ISSN 2409-6806. Scientific Notes of the National University of Ostroh Academy
    UDC 94:[355.483(47+57)+355.244.3(=162.1)“1944/1945
    Series “Historical Sciences.” 2017. Issue 26
     
    Kutska, O. (2017), “Relations Between Red Army Soldiers and the Civilian Population During the Presence of Soviet Troops on the Territory of Poland (Late 1944 – Early 1945)” (The relationship between the Red Army and civilians during the stay of Soviet troops in Poland (end of 1944 – beginning of 1945)). Scientific Notes of the National University of Ostroh Academy, Series “Historical Sciences” (Issue 26), pp. 126–134.
    PDF – Published Version
    Download (292 kB)
    Abstract
    The article analyzes relations between the Polish population and Soviet servicemen during the Red Army’s presence on Polish territory at the end of the Second World War. By synthesizing facts documented by previous researchers, it determines the nature of relations between the two sides and the reasons for their formation; identifies measures taken by the Soviet military-political command to prevent crimes by Red Army soldiers against the local population; and comments on the negative perception by Polish residents of a foreign army on their lands.
    Item Type: Article
    Corporate Creators: Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy
    Uncontrolled Keywords: Second World War, Red Army, Poland, propaganda, crimes by Red Army soldiers, occupation
    Subjects: by fields of science > History > History of Ukraine
    Divisions: UNSPECIFIED
    Depositing User: Iryna Pohonchuk
    Date Deposited: 21 Sep 2017 11:51
    Last Modified: 21 Sep 2017 11:51
    URI: http://eprints.oa.edu.ua/id/eprint/6040
    Actions View Item
    Olesia Kutska
     
    Relations Between Red Army Soldiers and the Civilian Population During the Presence of Soviet Troops on the Territory of Poland (Late 1944 – Early 1945)
    The article analyzes relations between the Polish population and Soviet servicemen during the Red Army’s presence on Polish territory at the end of the Second World War. By synthesizing facts documented by previous researchers, it determines the nature of relations between the two sides and the reasons for their formation; identifies measures taken by the Soviet military-political command to prevent crimes by Red Army soldiers against the local population; and comments on the negative perception by Polish residents of a foreign army on their lands.
    The postwar situation constitutes one of the most complex circumstances, in which the end of hostilities brings with it an entire range of problems: political agreement on the outcome for each participating side, economic reconstruction, restructuring of social relations within countries, as well as the establishment of interaction between the local population and servicemen of another country whose units, for political or military reasons, have found themselves on their territory. This last aspect is no less important for the study of political, sociological, psychological, and historical processes.
    Understanding the key principles governing the presence of troops on the territory of another state provides insight into the formation of the behavior of Ukrainian servicemen within peacekeeping, stabilization, and humanitarian missions; makes it possible to identify mistakes or omissions; and creates a basis for forecasting possible scenarios. The formation of relations between the populations of European countries and the Red Army during and after the Second World War remains an important source for analyzing these connections. Such studies, however, require an individual approach to each country, because the perception of foreign troops depended on prewar political relations between states, the degree of participation in the war, subsequent military-strategic plans and the political course of the country whose units were on another state’s territory, the conduct of the servicemen themselves, and the willingness of the local population to perceive them as liberators or as occupiers.
    The purpose of this work is to analyze the available information about the Red Army’s presence on Polish territory, study the nature of relations between the Polish population and Soviet soldiers, and identify the reasons why Poland’s civilian population perceived this period as a new occupation.
    The issue of relations between the Polish population and Red Army soldiers was virtually never raised in Soviet publications. This aspect is, however, reflected in the works of contemporary researchers. First of all, the studies of Ukrainian historians A. Butsko and M. Svezhentsev should be noted; they cautiously reconsider earlier notions of the Soviet soldier exclusively as a liberator. Among Russian researchers, A. Senyavskaya should be mentioned, although in our opinion her works focus more heavily on psychological aspects and suffer from a tendency to justify deviant behavior by Soviet soldiers. More substantial studies of the consequences of the Red Army’s presence on Polish lands have been presented by Polish historians M. Zaremba, K. Kowalski, M. Krogulski, S. Lutsik, and others. These authors introduce factual material into scholarly circulation that had not previously been discussed, offering an alternative assessment of how Soviet troops were perceived by the Polish population. Thus, the problem of relations between Poland’s inhabitants and the Red Army is not a “blank spot” in history, but it requires further unbiased research that takes both sides into account.
    When analyzing the USSR’s position toward Red Army actions on Polish territory in 1944–1945, it is necessary to keep in mind that among the countries of the anti-Hitler coalition, the Soviet Union had no relations as tense as those with Poland. The reasons for this included the following:
    1. As is well known, on September 17, 1939, the Red Army crossed the Soviet-Polish border. Soviet propaganda explained this by saying that the USSR had “taken under its protection the lives and property of the population of Western Ukraine and Western Belarus.” After these territories were incorporated into the USSR, hostile attitudes toward Moscow intensified both in the Polish government of W. Sikorski and among a substantial part of Polish society. On January 4, 1944, the Polish government, by then headed by S. Mikołajczyk, returned to this issue and made claims against Moscow concerning the western Ukrainian and western Belarusian lands. A response by the Council of People’s Commissars, published a week later, emphasized that “Poland should be reborn not through the seizure of Ukrainian and Belarusian territories, but through the return of ancient Polish lands previously seized by Germany. Without this, it is impossible to unite the Polish people within a single state.”
    The secret executions of Polish prisoners, better known as the “Katyn tragedy,” became one of the reasons why the Polish population rejected the arrival of the Red Army on its lands. As is known, thousands of Poles fell into Soviet captivity in September 1939, when Germany and the Soviet Union invaded Poland simultaneously. By the spring of the following year, at the Politburo meeting of March 5, 1940, L. Beria prepared a memorandum stating that 14,700 people were being held in the camps at Starobelsk, Kozelsk, and Ostashkov, with another 11,000 in prisons in Western Ukraine and Western Belarus.8 Since they were “counterrevolutionary elements,” they were to be shot. Why this decision was taken in such haste is unknown. Only a month earlier there had been no talk of execution: attempts had been made to re-educate the prisoners and convince them of the advantages of the Soviet system.
    A year after the mass executions, the Nazis, who by then were at war with the USSR, learned about them and widely publicized this war crime. Official Moscow’s refusal to acknowledge its guilt caused the Polish population to distrust even the noblest propaganda declarations issued by the Soviet command. Ukrainian historian A. Zinchenko noted that “in Polish memory this tragedy continues to function as an act of destruction of the Polish elite.”8
    Stalin’s choice of a course aimed at creating a postwar Polish government loyal to the Soviet Union was accompanied by the formation of the Polish Committee of National Liberation (PKWN) under the aegis of Polish Communists in the city of Chełm. After the PKWN moved to Lublin, it became better known as the “Lublin Committee.” In émigré government circles, the creation of the PKWN caused, at the very least, outrage. The Polish Telegraphic Agency circulated the following government statement: “An attempt by a handful of usurpers to impose their political leadership on the nation.”1 It is appropriate to quote H. Grala’s comment: “The average Pole, for the most part, was convinced that he had a government. This was not the first time that a Polish government existed while in exile. Emigration is not a new phenomenon in Polish history… There is a Polish government. There is a Polish army. There is its treasury, and so on. And there is a structure that had its emanation in the form of the Polish Underground State. All of this existed throughout the entire territory of the former Polish-Lithuanian Commonwealth for the whole period of the war. And then a new order appears and says: ‘There is no government.’”4
    The political aspect of the Red Army’s entry into Poland. After relations with the émigré government were severed in the spring of 1943, the Soviet High Command obtained agreement in principle for this entry in early July 1944 from a delegation of the underground parliament created in Warsaw—the State National Council. The corresponding agreement between the USSR and the PKWN was signed later, on July 26, 1944.13 However, Moscow’s recognition of the latter and its arrival at the end of July in Lublin, which had been “cleansed” of Home Army units, created a new situation on Polish lands. In the territory between the Bug and the Vistula, as well as in the Białystok region, a new state was in effect created. Under the protection of the Red Army and NKVD, the PKWN leadership introduced new laws modeled on Soviet ones.15
    The Soviet military-political leadership adopted a selective approach to establishing relations with the Polish local administration. The command gave the troops clear and unambiguous instructions to cooperate with and provide assistance only to those local authorities that it considered legitimate. It was also emphasized that no organizations claiming authority other than PKWN representatives were to be recognized; no negotiations were to be conducted with them, and they were to be regarded as impostors.13
    The classification of the Home Army as “hostile” was incomprehensible to a significant part of the Polish population. In May 1944, for example, a directive was issued by I. Serov, deputy People’s Commissar for Internal Affairs of the USSR, and Major General E. Gorbatyuk, head of NKVD troops guarding the rear of the active army. It stated that in territory planned to be cleared of German troops in the summer of 1944, “groups of the population hostile to us” would seek “to strike us in the back.” All armed organizations subordinate to the Polish government in exile were included among the “hostile” forces.10
    This characterization of the Home Army was explained above all by the fact that its actions were intended to implement the plan code-named “Burza” (“Tempest”), which provided for the Home Army to occupy cities abandoned by the Germans in order to establish a pro-London administration there before the arrival of the Red Army.7 Yet the hostile attitude toward the latter was not without grounds. In H. Grala’s view, “the death blow to the Polish underground structures, which conscientiously at a certain moment ‘came to the surface’ in 1944, was delivered by NKVD forces after the so-called ‘Vilnius Operation.’”4
    7. The Warsaw Uprising.
    While the Communists and their allies in the PKWN were laying the foundations of state administration in so-called “Lublin Poland,” on the other side of the Soviet-German front the Poles made one last attempt to defend their sovereignty—the Warsaw Uprising began. The principal aim of the insurgents was to drive the occupiers from the city and support the continuing struggle against the Hitler coalition. Particular importance was attached to liberating Warsaw before Soviet troops arrived, in order to emphasize the independence of the Polish state. A secondary objective was to restore the émigré government and prevent Moscow from imposing the Polish Committee of National Liberation.
    The reasons for the “failure” of the uprising remain the subject of fierce political and scholarly debate. Three main interpretations stand out: first, betrayal of the insurgents by the USSR, whose leadership halted the Red Army offensive; second, the absence of prior agreements and coordination between the insurgents and the Red Army; and third, the exceptional importance of the Polish capital to Germany’s military-political command, especially for holding the front near the eastern borders of the Reich. In addition, the Nazis feared the establishment of “indirect cooperation between the insurgent Poles and the advancing Russians.”3
    The general internal situation in Poland on the eve of the Red Army’s entry was characterized by the Foreign Armies East Department of the USSR General Staff as follows:
    “1. Unquestionably anti-German attitudes among all strata of the population.
    2. Anti-Communist attitudes among the bourgeoisie oriented toward Britain and among most of the peasantry.
    […]
    3. Preservation of party fragmentation, as was characteristic of prewar Poland…”12, p. 40.
    Ukrainian historian A. Butsko offers a more detailed distribution of the Polish population according to its attitude toward the Red Army, conditionally dividing it into three groups.
    The first and largest included supporters of the Polish Workers’ Party and the left wing of the Peasant Party. These people welcomed the arrival of the Red Army and looked hopefully toward the prospect of democratic changes in the country.
    The second group consisted mainly of prosperous peasants and democratically minded members of the intelligentsia. Although they recognized the Red Army’s role in liberating Poland, they had not definitively determined their attitude toward what was taking place.
    The third group united supporters of the London-based émigré government—mainly large factory owners, landowners, senior officers, part of the intelligentsia, and the petty bourgeoisie. They dreamed of Poland being liberated by the Western Allies and of a return to the constitutional order of 1935. These people greeted the Red Army with distrust and fear, and many later took up armed struggle against the Soviet military administration and the new authorities.1, pp. 59–60.
    Public attitudes also differed by region. In territories incorporated into the Reich by the Nazis, the attitude toward the Red Army was restrained and distrustful. Rallies and meetings did not display the enthusiasm characteristic of the eastern parts of the country. The Soviet side explained this by the influence of Goebbels’s propaganda, the lack of objective information, and German efforts to draw Poles into the Volksdeutsche system. The latter included all people of the Evangelical faith if either the father or mother was German.1, p. 52.
    The Łódź and Poznań voivodeships had certain distinctive features compared with other regions incorporated into the Reich. The brutal suppression of Polish statehood, deprivation of civil rights, and forced Germanization caused particularly acute resentment among local residents. For this reason, the attitude toward the Red Army in these voivodeships was warmer and more sincere. In many settlements, especially cities, nearly the entire population came out to greet Soviet troops. People removed their hats and shouted slogans in honor of the Red Army.1, pp. 52–53.
    According to Russian historian A. Senyavskaya, the bulk of the Polish population, predominantly peasant, remained apolitical, neutral, and politically disoriented. What mattered above all to these people were guarantees of life and property, the ability to run their own farms, and the restoration of normal living conditions.14
    The Polish Population’s Attitude Toward Red Army Soldiers
    Recollections of how Poles perceived the arrival of the Red Army differ sharply. Pravda, for example, wrote in its August 2, 1944 article “To Warsaw!”:
    “Crowds of people stand all day along the roads on which the regiments are marching. They greet our tank crews and infantrymen with bouquets of flowers and offer them fruit. In Lublin, Dęblin, Puławy, and Garwolin, such meetings turned into improvised demonstrations.”9, p. 291.
    Similar reports appear in a memorandum from the head of the Political Department of the 60th Army to the head of the Political Directorate of the 1st Ukrainian Front dated August 6, 1944:
    “In populated places almost all residents come out into the streets to meet our forward units… Local residents willingly provide their homes for military institutions and for servicemen to rest, try to serve them as well as possible and offer them whatever food they have. They actively assist in identifying German military facilities and captured supply depots.”9, p. 292.
    Yet part of Poland’s population watched the actions of Red Army soldiers with caution. There are known cases in which residents, on seeing Soviet soldiers and officers, abandoned everything and hid.1, p. 46. For example, during the Red Army’s advance into the villages of Wojciechów and Radwanów, residents went into hiding, while those who remained refused to give soldiers water, claiming that the Germans had taken all the buckets. In those same villages, some residents would not allow Soviet officers into their homes.12, p. 41.
    Polish researcher K. Kowalski comments on the situation as follows: “With fear and distrust, yet the Poles tried to receive the Russians courteously. They tried to take joint photographs; sometimes people threw flowers to soldiers passing through the streets. Soviet and Polish representatives of authority made public appeals to residents asking for a favorable attitude toward the quartering of the Red Army. Here is an excerpt from one brochure: ‘Citizens! … We call upon you to maintain courteous relations with the Red Army … Long live the great army of the Allies.’”16
    Polish writer M. Dąbrowska, by contrast, noted that she knew nothing of euphoria or flowers in honor of the Red Army. There was more sadness over the loss of independence than joy over the departure of the Germans.17 She observed that relations between Poles and Red Army soldiers were poor in 1944. A report by the Home Army commandant of the Bielsk Podlaski district is cited: “The Soviets are convinced that they are fighting for Poland and therefore the Poles should gratefully supply them. Relations with Poles are becoming ever more hostile; we often hear the phrase: ‘Polish mug can’t speak Russian.’”17
    The attitude of the Home Army leadership toward Soviet citizens also deserves special attention. It had generally fluctuated between caution and hostility, and now began to deteriorate even further. On Polish territory there were repeated cases in which Red Army soldiers who had escaped German captivity were disarmed and shot.11
    Measures taken by the Soviet military-political leadership beginning in the summer of 1944—the surrender of weapons and internment in the USSR of part of the Home Army fighters—according to Polish historian G. Nazarewicz, “aroused in them a feeling of undeserved grievance and understandable disappointment … This injustice toward people who had suffered through no fault of their own became an obstacle to political polarization within the Home Army and provided fertile ground for anti-Soviet propaganda.”11
    Polish underground organizations and their armed formations boycotted the efforts of the Red Army, PKWN, and Polish Workers’ Party to organize state institutions and economic administration; attacked local authorities and Red Army soldiers; and conducted anti-Soviet propaganda. Moreover, in order to stir dissatisfaction among the Polish population, the pro-émigré underground committed immoral acts while posing as Red Army soldiers.1
    Ukrainian historian M. Svezhentseva gives her view of the reasons for negative Polish attitudes toward Red Army soldiers as follows: “The problem is that we really do not know why particular representatives of the Polish population perceived the Soviet army negatively: whether this was purely a matter of political and military rivalry—in other words, because it was specifically the Soviet army—or whether the problem may simply have been that it was an army as such, that is, a ‘center of disturbance’ that brought not only a material burden to local people but quite often also a threat to life.”12
    Red Army Soldiers’ Attitude Toward Poles. The complicated political situation required the Soviet military-political leadership to solve many specific tasks, including the moral and psychological preparation of Red Army soldiers and officers for entering foreign countries. Therefore, before entering Polish territory, Soviet troops underwent political and ideological preparation for this event. It was conducted by military councils, political bodies, and Party organizations at every level. For example, the Military Council and Political Directorate of the 1st Belorussian Front distributed to all departments a background memorandum on the history of the Polish state that described its structure, political and economic situation, culture, daily life, and the mentality of its population. Lectures and reports were delivered and discussions held.14 Writer M. Kolosov describes one such lecture: “How should we behave on Polish territory? As on the soil of a friendly country … Remember: you are not at home, but neither are you guests. Take nothing without permission, do not cut down forests, do not offer Soviet money to the local population.” Yet Soviet soldiers generally did not understand these instructions and said: “What does this mean? We are liberating their territory, but we are not to cut firewood, not to touch straw, and cannot even buy a jug of milk? And who will pay us for the soldiers who died here? …”14
    Thus, irritation and bitterness among Soviet soldiers toward peaceful Poles can be traced. Here it is worth recalling the diary entries of Sergeant N. Nesterov, who noted: “Today is Sunday. Well-dressed Poles gather in one house and sit in couples. Somehow it makes me feel uneasy. Couldn’t I sit like that too?” Similar moods appear in the diary of Junior Lieutenant V. Gelfand, who on November 22 recorded his impressions of Mińsk Mazowiecki: “Noisy festive crowds, women all wearing white hats … men in triangular caps and hats—coarse, neat, empty. So many of them! How unlike ordinary human life this is. It seems as though people themselves live and move deliberately only so that others will look at them …” A. Rodin reacted differently to Poles walking through a village on a Sunday: “The love of life of the Poles, who had endured the horrors of war and German occupation, was astonishing! … Fine, elegant Polish women who on weekdays are ordinary peasant women, raking manure and working tirelessly around the farm. Elderly women too look fresh and young …”5
    Measures Taken by the Soviet Command to Prevent Crimes by Red Army Soldiers on Polish Lands
    As a conclusion, it can be stated that the internal condition of Red Army soldiers was complex and contradictory, while the Soviet command did not yet possess the necessary experience to restrain them from disgraceful acts. Such acts, accordingly, had a negative effect on how the Polish population perceived the arrival of the Red Army. Marshal K. Rokossovsky reported on this issue: “The outward discipline and smart appearance of personnel are unsatisfactory … some units enter populated places noisily and out of formation; some officers have their collars unbuttoned and their hands in their pockets. There are cases of arbitrary behavior: horses are taken from civilians or exchanged, servicemen pick fruit in orchards, enter vegetable gardens, and take goods from shops.”11
    The Soviet supreme military-political command and local leadership attempted to influence the situation. Thus, the directive of the Military Council of the 1st Belorussian Front “On the Line of Conduct of Personnel in Relations with the Population of the Polish State,” dated July 26, 1944, stated: “… correct conduct by the troops is of great political importance both for the authority of the Red Army in the eyes of the Polish population and for the cause of the speediest defeat of the Hitlerites.”11
    Another document—the August 9, 1944 order of the Headquarters of the Supreme High Command of the Red Army concerning the protection of the property of Polish state institutions, private owners, and municipal administrations—stated: “During the liberation of Polish territory from the German occupiers, individual units and formations, as well as the trophy organs of the fronts, fail to take into account the specific circumstances arising from our friendly relations with the Polish Committee of National Liberation and quite incorrectly classify as trophies property belonging to Polish organizations, private owners, and municipal authorities.” The order then specified what was and was not to be regarded as military booty and how property in liberated territory should be transferred to the appropriate Polish authorities.
    At the end of the document, a separate clause stated: “Strictly punish, up to and including referral to a military tribunal, all persons, regardless of rank or position, found guilty of arbitrary behavior and unauthorized seizure of property from the local population.” Commanders and superiors who failed to stop instances of arbitrary behavior or who facilitated them were also held responsible.
    These documents led commanders and commissars to strengthen supervision over Red Army soldiers’ behavior and restrict their access to towns. According to the recollections of D. Samoilov, control was strict: “… in Poland they kept us under strict control,” he noted. “It was difficult to slip away from the unit. And mischief was punished severely.”
    Crimes by Red Army Soldiers Against Polish Civilians
    Nevertheless, the documents and implementation measures described above did not produce the expected result. The conduct of Red Army soldiers continued to be marked by disgraceful acts and crimes against the Polish population. These mainly involved looting, theft, contemptuous treatment of civilians, and rape. As A. Wancerz-Gluza noted, “Soviet soldiers looted Polish towns and villages that had already been destroyed,” and destroyed and robbed refugee convoys. There is information that the town of Zbąszyczek was looted and then deliberately set on fire. The town of Banie was heavily damaged, and the bodies of civilians remained in its streets; Soviet soldiers reportedly said they had killed them “in revenge.”
    Polish researcher M. Krogulski states that “the Soviet government treated our country as a colony and national property as military booty.” According to his data, by the beginning of July 1945 about 84,000 freight railway cars had been loaded with “war trophies” destined for the Soviet Union. In addition, the Red Army used the occupied territories without concern for their ecological condition. Forests were cut down on a massive scale, and there were numerous cases of poaching and illegal industrial-scale fishing.
    There is evidence that a system for robbing passengers was organized on the Kraków–Tarnów railway line. It operated as follows: at night a train would stop at a station, people wearing uniforms and NKVD-style headgear would enter the carriages, take luggage and money, and sometimes strip passengers down to their underwear.
    Analysis of crimes committed by Red Army soldiers shows that they were often committed under the influence of alcohol. On May 9, 1945, for example, Soviet soldiers broke into a house in Działdowo and killed nineteen residents. On July 20, 1945, two soldiers searching for vodka in a house in Niepołomice killed the owner.
    Soviet garrisons were often established through coercion. In 1947 at Kluszewo, for example, Soviet servicemen taking up quarters at an airfield unceremoniously threw workers from brick kilns into the street. They declared: “Be glad that you were simply thrown out. We are the army, we have the right to be here, and the former German territories are our booty.”
    Cases of unlawful and humiliating conduct by Red Army soldiers toward women receive especially extensive attention. According to data from the Russian Federal Archive dated May 28, 1974, cited in a memorandum on “deportations and crimes during deportations,” in the Silesian border district alone, after the renewed offensive in January 1945, rapes were recorded as having been committed by servicemen of the 4th Guards Rifle Corps, the 9th and 5th Guards Tank Corps, the 9th Mechanized Corps, and the 61st Army.
    The county committee of the city of Szczecin compiled a report indicating the number of rapes committed by Red Army soldiers in the city and surrounding area. From April 15 to July 7, 1945, the rape of a twelve-year-old girl in Kraże was recorded, as were thirty cases of rape of women aged fourteen to seventy in Grzmiąca. And these figures cover only one district for a period of less than three months.
    Only a small proportion of women, however, filed official complaints. Usually they reported crimes in two circumstances: when sexual violence was accompanied by beatings severe enough to require hospitalization, or when it resulted in pregnancy. Thus, in Toruń, more than fifty rapes were recorded between February and October 1945, yet most women reported the violence only in order to obtain permission for an abortion.
    In addition to the shame and trauma caused by sexual violence, venereal diseases became a secondary consequence of rape. According to police data from Gniezno, where many military units, both Polish and Soviet, were stationed in 1945, 40 percent of women were infected.22
    There are, however, other views of relations between Red Army soldiers and Polish women. Poet D. Samoilov, for example, noted: “… the women were delightfully beautiful and coquettish; they captivated us with their behavior and their cooing language … and themselves fell captive to rough masculine strength and the soldier’s uniform.”5 Contradictory information also appears in the diary of Junior Lieutenant V. Gelfand. On the one hand, he wrote that Polish women “… lured our soldiers and officers into their embraces, and when things reached the bed, cut off their genitals with a razor, strangled them with their hands around the throat, and scratched out their eyes.” On the other hand, elsewhere he noted: “In one of the villages my companions were beautiful Polish girls. They called me ‘sir,’ but remained untouchable. I gently patted one of them on the shoulder in response to her remark about the absence of men and comforted her by saying that the road to Russia was open—there were many men there. She hurriedly moved aside and replied that there would be men for her in Poland too.”5
    According to some information, representatives of Soviet agencies carried out unjustified executions, including among peaceful Polish civilians and refugees, and tortured people to death in NKVD basements, explaining that they were dealing with “traitors” or “accomplices of the fascists.”
    In addition, Soviet authorities deported civilians en masse to forced labor in the USSR. They included not only Germans but also local Poles caught up in NKVD ethnic cleansing. Seized during special raids, they were placed in filtration camps and then sent to work in mines or in the taiga. Most died of disease, hunger, and exhaustion; only a few returned to Poland several years later. M. Golon calculated that several thousand people were deported from just three cities—Gdańsk, Elbląg, and Sopot—and the surrounding counties, of whom 6,000 died.19 Although Stalin claimed that he sought to provide friendly assistance to the Polish people in liberation from German occupation, reality showed that little had changed in terms of security. According to M. Krogulski, “the presence of Soviet troops on Polish soil in 1945 and 1946 often resembled the worst years of Nazi occupation.”18
    Thus, the mutual perceptions of Poles and Red Army soldiers were based, on the one hand, on a rich historical experience of mutual claims and grievances and, on the other, on individual examples of positive cooperation. Poles expected liberation from Nazi occupation and generally understood that liberation was most likely to come from the East. Polish society, however, was not united in its perception of the Red Army’s arrival, and these “expectations” produced different reactions.
    Despite the contradictory information in the literature concerning the conduct of Red Army soldiers in the liberated territories of Poland, the following conclusion can be drawn: individual cases of cruelty did occur, something also confirmed by documents regulating measures to combat crimes committed by Soviet soldiers. In our view, however, one should not speak of disorder by the Red Army as a mass phenomenon.
    M. Svezhentseva emphasizes that “documentary facts demonstrating a positive or negative Polish attitude toward the arrival of Soviet troops should not be accepted uncritically and unequivocally, because for the most part they are not objective and are sometimes torn out of the context of the events in which they occurred.” Quotations presented as examples of loyalty or disloyalty toward the Soviet army are fairly typical, and only some of them do not permit an alternative interpretation.12
    The Red Army in Poland at the End of the Second World War: Liberation or Occupation?
    Historians debate whether the Red Army’s liberation of Polish territory in 1944–1945 was genuine liberation or instead represented the replacement of Nazi occupation with Soviet occupation. In our view, it is appropriate to present the views of Polish historians, since they are best able to express the nature of the historical perception of these events. K. Filip, for example, argues: “In fact, there was no liberation of our country by the Soviets. The term ‘liberation’ can be used only in the sense of deliverance from German occupation, but it must be clarified that this was replaced by Soviet occupation.”21 S. Lutsik adds: “For a long time after the war, January 17, 1945 was celebrated as the day on which the Polish capital was liberated. Today historians remind us that liberation could have occurred earlier, in 1944, but for political reasons the Soviet authorities stopped the offensive on the right bank of the Vistula.”20
    Commenting on Soviet historiography, K. Kowalski notes that for fifty years publication authors kept silent about the real relations between Poles and the Red Army because of a “false sense of friendship,” and this page of history “remains black” and requires rethinking. Even partial acts of acknowledgment of guilt, such as M. Gorbachev’s 1990 statement concerning NKVD involvement in the execution of Polish officers, policemen, and officials in 1940, do not constitute an act of forgiveness. The issue remains acute in relations between Moscow and Warsaw.23
    Thus, for Polish society, 1945 became, in a certain sense, the year in which political independence was lost—an independence the country would regain only in 1989. As A. Wancerz-Gluza noted: “All those fifty years were marked by periods of more or less persistent resistance… With the legalization of Solidarity in August 1980, the dismantling of communism began. It was that year that became a new milestone in the history of Poland and all of Eastern Europe.”2
    In conclusion, we may quote the words of British historian N. Davies, reflecting on the Red Army’s role in liberating Europe: “The fruits of freedom were brought to Eastern Europe by soldiers who were themselves not free.”
    Relations between Poland’s civilian population and representatives of the Red Army at the end of the Second World War were complex. This was explained not only by the fact that “foreign” troops were present on Polish territory, but also by the political organization of their presence by the USSR, diplomatic relations, Moscow’s strategic plans, and the history of difficult relations between neighboring states.
    To this day there is no single view of the development of events in Poland at the end of the Second World War, because interpretations in the literature of 1946–1990 and in contemporary publications diverge sharply. All of this fails to provide a clear picture of relations between the Polish population and Red Army soldiers and instead tends to complicate it with contradictory facts. Nevertheless, despite the negative attitude of a substantial part of the Polish population, instances of cooperation did occur; without them the Soviet leadership would not have been able to create a new political structure in Poland and consolidate its authority there.
    This material does not claim to offer universal conclusions. Its purpose is to show that events previously interpreted unambiguously are today being filled with alternative meanings. These “shades of gray” require further joint research by historians from Poland and the post-Soviet countries, aimed not at accusation but at objectivity—in the interest of building new and stable relations between peoples.
    List of Sources and Literature Used:
    1. Butsko O. V. Relations Between Soviet Servicemen and the Population of Poland, 1944–1945. Kyiv, 1991. 144 pp.
    2. Wancerz-Gluza A. 1945 and 1989 in the History of Poland. URL: http://urokiistorii.ru/node/443.
    3. Warsaw and the Soviet Blitzkrieg in Poland. URL: http://www.antifaschistische-linke.tk/post/index-400.html.
    4. Grala H. Key Moments in the History of Poland in the 20th Century. URL: http://echo.msk.ru/programs/netak/558993-echo/.
    5. Women of Liberated Europe Through the Eyes of Soviet Soldiers and Officers. URL: http://img11.nnm.me/f/0/f/a/2/4c79af98256cd8b3c1d901b53ff.jpg.
    6. Atrocities of the Liberators. URL: http://vitrenko.io.ua/s389606/zverstva_osvoboditeley._zverstva_sovetskoy_armii_v_evrope.
    7. Martyanov A. The Polish Question. URL: http://rusvesna.su/recent_opinions/1415648464.
    8. “Evil Without Trial”: 75 Years Since the Katyn Tragedy. URL: www.bbc.com/ukrainia.
    9. The Liberation Mission of the Soviet Armed Forces in Europe in the Second World War: Documents and Materials. Moscow, 1985. 640 pp.
    10. Parshev A., Stepakov V. The Second Soviet-Polish War. Partisan Warfare in Poland in 1944–1947. When the Second World War Began and When It Ended. URL: http://www.e-reading.club/chapter.php/73610/20/Parshev,_Stepakov_-_Kogda_nachalas'_i_kogda_zakonchilas'_Vtoraya_mirovaya.html.
    11. The USSR and Poland. Russian Archive: The Great Patriotic War. Moscow, 1994. Vol. 14 (3-1). URL: http://militera.lib.ru/docs/da/terra_poland/index.html.
    12. Svezhentsev M. D. The Soviet Army and the Polish Population in 1944: What the Sources Say. Magisterium. 2015. Issue 54. pp. 39–43. URL: httphistory.ukma.edu.uadocsjournalsmagisterium54sviezhentsev.pdf.
    13. Semiryaga M. The Struggle of Central and Southeastern Europe Against German-Fascist Oppression. Moscow, 1985. 328 pp.
    14. Senyavskaya E. Red Army Soldiers on Polish Lands: Psychological Aspects of Relations with the Polish Civilian Population. URL: http://his.1september.ru/article.php?ID=200100801.
    15. The Countries of Central and Southeastern Europe in the Second World War / Ed. M. I. Semiryaga. Moscow, 1972. 304 pp.
    16. Kowalski K. Udział Armii Czerwonej w wyzwalaniu Polski (fragment). URL: http://www.opcjanaprawo.pl/index.php/rec/item/2242-wyzwoliciele-udzia%C5%82-armii-czerwonej-w-wyzwalaniu-polski.
    17. Kowalski K. Wyzwoliciele (III) Stosunek żołnierzy Armii Czerwonej do Polaków. URL: http://www.opcjanaprawo.pl/index.php/kiedys/item/2166-wyzwoliciele-iii-stosunek-%C5%BCo%C5%82nierzy-armiiczerwonej-do-polak%C3%B3w.
    18. Krogulski M. Okupacja w imię sojuszu. Armia Radziecka w Polsce w latach 1944–1956. URL: http://lubimyczytac.pl/ksiazka/136977/okupacja-w-imie-sojuszu-armia-radziecka-w-polsce-w-latach-1944-1956.
    19. Łoziński B. Zbrodnie sowieckich “wyzwolicieli”. URL: http://gosc.pl/doc/2078585.Zbrodnie-sowieckichwyzwolicieli.
    20. Łucyk S. Anniversary of the Red Army’s Entry into Warsaw. URL: http://naukawpolsce.pap.pl/aktualnosci/news,21903,61-rocznica-wkroczenia-armii-czerwonej-do-warszawy.html.
    21. Łup “wyzwolicieli”. URL: http://naszdziennik.pl/polska-kraj/83609,lup-wyzwolicieli.html.
    22. Zaremba M. Gwałty Armii Czerwonej: “Boję się tych diabłów, Rosjan”. URL: http://historia.newsweek.pl/gwalty-armii-czerwonej--boje-sie-tych-diablow--rosjan---,100278,1,1.html.
    23. Zbrodnie radzieckie w Polsce. URL: http://portalwiedzy.onet.pl/64591,,,,zbrodnie_radzieckie_w_polsce,haslo.html.
       
    Article received by the editorial board on December 28, 2016.
    Olesia Kutska
    RELATIONS BETWEEN RED ARMY SOLDIERS AND THE CIVILIAN POPULATION DURING THE PRESENCE OF SOVIET TROOPS ON THE TERRITORY OF POLAND (LATE 1944 – EARLY 1945)
    The article analyzes relations between the Polish population and Soviet servicemen during the Red Army’s presence on Polish territory at the end of the Second World War. By synthesizing facts documented by previous researchers, it determines the nature of relations between the two sides and the reasons for their formation; outlines measures taken by the Soviet military-political command to prevent crimes by Red Army soldiers against the local population; and presents commentary concerning the negative perception by Polish residents of a foreign army on their lands.
  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel "Berlin 45"
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Wiesbadener Tagblatt "Reflexionen, Textcollagen und inhaltlicher Zündstoff"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur. Politische Literatur. "Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Cicero "Voodoo Child. Die verhexten Kinder"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland  "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни" / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter. "Sovjetsoldatens dagbok. Hoppfull läsning trots krigets grymheter"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006/2016 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman / Ryska Posten "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     INTERPRES "DAGBOG REJSER TVIVL OM DEN TYSK-REVANCHISTISKE “VOLDTÆGTSMYTE”
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Коммерсантъ "Языковой окоп"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949"
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Wyborcza.pl "Kłopotliwy pomnik w mieście z trudną historią"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Wyborcza.pl "Strącona gwiazda wdzięczności"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania /1944-45/"
  •     Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького "Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. Листи з 43-го"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Gedankenwelt des Siegers"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür"
  •     История государства  "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Wayne State "The Cultural Memory Of German Victimhood In Post-1990 Popular German Literature And Television"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Newsland "СМЯТЕНИЕ ГРОЗНОЙ ОСЕНИ 1941 ГОДА"
  •     Wallstein "Demokratie im Schatten der Gewalt: Geschichten des Privaten im deutschen Nachkrieg"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     (סקירה   צבאית נשים של אירופה המשוחררת דרך עיניהם של חיילים וקצינים סובייטים (1944-1945
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     ВЕСТНИК "Проблемы реадаптации студентов-фронтовиков к учебному процессу после Великой Отечественной войны"
  •     Zeitschrift für Geschichtswissenschaft 60 (2012), 12
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique: 1941-1945 (Histoires d'aujourd'hui) E-Book"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     "آسو  "دشمن هرگز در نمی‌زن
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Word War II Multimedia Database "Borgward Panzerjager At The Reichstag"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Buchbesprechungen"
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Ljudbok / Bok / eBok: Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Германо-российский музей Берлин-Карлсхорст. Каталог постоянной экспозиции / Katalog zur Dauerausstellung
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Alliance for Human Research Protection "Breaking the Silence about sexual violence against women during the Holocaust"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     Książka Beata Halicka "Polski Dziki Zachód. Przymusowe migracje i kulturowe oswajanie Nadodrza 1945-1948"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     MAZ LOKAL "Archäologische Spuren der Roten Armee in Brandenburg"
  •     Tenona "Как фашисты издевались над детьми в концлагере Саласпилс. Чудовищные исторические факты о концлагерях"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین" 
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上海东方报业 有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     세계일보 "러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •     Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     BBC News 코리아 "베를린에서 벌어진 대규모 강간"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE.... LE PORCHERIE COMUNISTE!!!"
  •     非中国日报网 "柏林的强奸"
  •     Constantin Film "Anonyma - Eine Frau in Berlin. Materialien zum Film"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     De Gruyter Oldenbourg "Erinnerung an Diktatur und Krieg. Brennpunkte des kulturellen Gedächtnisses zwischen Russland und Deutschland seit 1945"
  •     Memuarist.com "Гельфанд Владимир Натанович"
  •     Πανεπιστημίου Ιωαννίνων "Οι νόμοι του Πλάτωνα για την υβριστική κακολογία και την κατάχρηση του δημοσίου"
  •     Das Buch von Nicholas Stargardt "Der deutsche Krieg: 1939 - 1945" / Николас Старгардт "Мобилизованная нация. Германия 1939–1945"
  •     FAKEOFF "Оглянуться в прошлое"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны" / BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Virtual Azərbaycan "Berlinin zorlanması"
  •     Гефтер "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1941-1943" Tome 1
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1943-1945" Tome 2
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     יעיתון סינאתלה  גביש הסמל ולדימיר גלפנד מספר על חיי היומיום במלחמה , על אורח חיים בחזית ובעורף
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Elhallgatva "A front emlékezete. A Vörös Hadsereg kötelékében tömegesen és fiatalkorúakon elkövetett nemi erőszak kérdése a Dél-Vértesben"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北晚新视 觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Fotografias da História "Memórias esquecidas: o estupro coletivo das mulheres alemãs"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     East European Jewish Affairs "Jewish response to the non-Jewish question: “Where were the Jews during the fighting?” 1941–5"
  •     Niels Bo Poulsen "Skæbnekamp: Den tysk-sovjetiske krig 1941-1945"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Walter de Gruyter "Germans into Allies: Writing a Diary in 1945"
  •     Blog in Berlin "22. Juni – da war doch was?"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     "شگفتی های تاریخ است "پشت پرده تجاوز به زنان برلینی در پایان جنگ جهانی دوم
  •     Das Buch Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     The book of Miriam Gebhardt "Crimes Unspoken: The Rape of German Women at the End of the Second World War"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     凯迪 "推荐《柏林女人》与《五月四日》影片"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     Universidad del Bío-Bío "CRÍMENES DE GUERRA RUSOS EN LA SEGUNDA GUERRA MUNDIAL (1940-1945)"
  •     "المنصة  "العنف ضد المرأة.. المسكوت عنه في الحرب العالمية الثانية
  •     Книга. Олег Шеин "От Астраханского кремля до Рейхсканцелярии. Боевой путь 248-й стрелковой дивизии"
  •     Cambridge University Press "Of Loss and Loot: Stalin-Era Culture, Foreign Aid, and Trophy Goods in the Soviet Union during the 1940s"
  •     Sodaz Ot "Освободительная миссия Красной Армии и кривое зеркало вражеской пропаганды"
  •     Sodaz Ot "Советский воин — освободитель Европы: психология и поведение на завершающем этапе войны (II)"
  •     企业头条 "柏林战役后的女人"
  •     Sántha István "A front emlékezete"
  •     腾讯公司   "二战时期欧洲, 战胜国对战败国的十万妇女是怎么处理的!"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     Magyar Tudományos Akadémia "Váltóállítás: Diktatúrák a vidéki Magyarországon 1945-ben"
  •     歷史錄 "近1萬女性被強姦致死,女孩撩開裙子說:不下20個男人戳我這兒"
  •     Cyberpedia "Проблема возмездия и «границы ненависти» у советского солдата-освободителя"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Ranker "14 Shocking Atrocities Committed By 20th Century Communist Dictatorships"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     이창남 외 공저 "폭력과 소통 :트랜스내셔널한 정의를 위하여"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •     Свободная Пресса "Кто кого насиловал в Германии"
  •     EPrints "Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)"
  •     Pikabu "Обратная сторона медали"
  •     Озёрск.Ru "Война и немцы"
  •     Імекс-ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти"
  •     יד ושם - רשות הזיכרון לשואה ולגבורה "Vladimir Gelfand"
  •     Atchuup! "Soviet soldiers openly sexually harass German woman in Leipzig after WWII victory, 1945"
  •     Книга Мириам Гебхардт "Когда пришли солдаты. Изнасилование немецких женщин в конце Второй мировой войны"
  •     Coffe Time "Женщины освобождённой"
  •     Дилетант "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Feldgrau.Info - Bоенная история "Подборка"
  •     Геннадий Красухин "Круглый год с литературой. Квартал четвёртый"
  •     Вечерний Брест "В поисках утраченного времени. Солдат Победы Аркадий Бляхер. Часть 9. Нелюбовь"
  •     Аргументы недели "Всю правду знает только народ. Почему фронтовые дневники совсем не похожи на кино о войне"
  •     Fanfics.me "Вспомним подвиги ветеранов!"
  •     VietInfo "Hồng quân, Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Книга: Виталий Дымарский, Владимир Рыжков "Лица войны"
  •     Birthe Kundrus "Dieser Krieg ist der große Rassenkrieg": Krieg und Holocaust in Europa
  •     Dozor "Про День Перемоги в Кіровограді, фейкових ветеранів і "липове" примирення"
  •     East European Jewish Affairs "Review of Dnevnik 1941-1946, by Vladimir Gel’fand"
  •     The book of Harriet Murav, Gennady Estraikh "Soviet Jews in World War II: Fighting, Witnessing, Remembering"
  •     TARINGA! "Las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     ВолиньPost "Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року"
  •     Anews "Молодые воспринимают войну в конфетном обличии"
  •     RTVi "«Война эта будет дикая». Что писали 22 июня 1941 года в дневниках"
  •     Tribun Manado "Nasib Kelam Perempuan Jerman Usai Nazi Kalah, Gadis Muda, Wanita Tua dan Hamil Diperkosa Bergantian"
  •     The book of Elisabeth Krimmer "German Women's Life Writing and the Holocaust: Complicity and Gender in the Second World War"
  •     ViewsBros  "WARTIME VIOLENCE AGAINST WOMEN"
  •     Xosé Manuel Núñez Seixas "El frente del Este : historia y memoria de la guerra germano-soviética, 1941-1945"
  •     اخبار المقطم و الخليفه " إغتصاب برلين الكبير"
  •     Русская семерка "В чьем плену хуже всего содержались женщины-военные на Второй мировой"
  •     Nicholas Stargardt "La guerra tedesca. Una nazione sotto le armi 1939-1945"
  •     Mail Online "Mass grave containing 1,800 German soldiers who perished at the Battle of Stalingrad is uncovered in Russia - 75 years after WWII's largest confrontation claimed 2 mln lives"
  •     PT. Kompas Cyber Media "Kuburan Massal 1.800 Tentara Jerman Ditemukan di Kota Volgograd"
  •     Công ty Cổ phần Quảng cáo Trực tuyến 24H "Nga: Sửa ống nước, phát hiện 1.800 hài cốt của trận đánh đẫm máu nhất lịch sử"
  •     LGMI News "Pasang Pipa Air, Tukang Temukan Kuburan Masal 1.837 Tentara Jerman"
  •     Quora "¿Cuál es un hecho sobre la Segunda Guerra Mundial que la mayoría de las personas no saben y probablemente no quieren saber?"
  •     "مجله مهاجرت  "آنچه روس‌ها در برلین انجام دادند!
  •     Музейний простiр  "Музей на Дніпрі отримав новорічні подарунки під ялинку"
  •     Бэла Гельфанд. Как в Берлине убивали жену красноармейца Владимира Гельфанда  .. ..
  •     The book of Paul Roland "Life After the Third Reich: The Struggle to Rise from the Nazi Ruins"
  •     O Sentinela "Dois Milhões de Alemãs: O Maior Estupro em Massa da História foi um Crime Aliado-Soviético"
  •     Stratejik Güvenlik "SAVAŞ DOSYASI : TARİHTEN BİR KARE – 2. DÜNYA SAVAŞI BİTİMİNDE ALMANYA’DA KADINLARA TOPLU TECAVÜZLER"
  •     Агентство новостей «Хакасия-Информ» "Кто остановит шоу Коновалова?"
  •     Isralike.org "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Robert Dale “For what and for whom were we fighting?”: Red Army Soldiers, Combat Motivation and Survival Strategies on the Eastern Front in the Second World War
  •     "طرفداری "پایان رویای نازیسم / سقوط امپراطوری آدولف هیتلر
  •     Das Buch von Kerstin Bischl "Frontbeziehungen: Geschlechterverhältnisse und Gewaltdynamiken in der Roten Armee 1941-1945"
  •     Русская семерка "Красноармейцы или солдаты союзников: кто вызывал у немок больший страх"
  •     Kibalchish "Фрагменты дневников поэта-фронтовика В. Н. Гельфанда"
  •     History Magazine "Sõjapäevik leitnant Vladimir Gelfand"
  •     Magazine online "Vojnový denník poručíka Vladimíra Gelfanda"
  •     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"
  •     Znaj.UA "Жорстокі знущання та масові вбивства: злочини Другої світової показали в моторошних кадрах"
  •     Gazeta.ua "Масові вбивства і зґвалтування: жорстокі злочини Другої світової війни у фотографіях"
  •     PikTag "Знали вы о том, что советские солдаты ИЗНАСИЛОВАЛИ бессчетное число женщин по пути к Берлину?"
  •     Kerstin Bischl  "Sammelrezension: Alltagserfahrungen von Rotarmisten und ihr Verhältnis zum Staat"
  •     Конт "Несколько слов о фронтовом дневнике"
  •     Livejournal "Уникальный дневник солдата Сталина"
  •     Sherstinka "Német megszállók és nők. Trófeák Németországból - mi volt és hogyan"
  •     Олег Сдвижков "Красная Армия в Европе. По страницам дневника Захара Аграненко"
  •     X-True.Info "«Русские варвары» и «цивилизованные англосаксы»: кто был более гуманным с немками в 1945 году"
  •     Veröffentlichungen zur brandenburgischen Landesarchäologie "Zwischen Krieg und und Frieden: Waldlager der Roten Armee 1945"
  •     Sherstinka "Szovjet lányok megerőszakolása a németek által a megszállás alatt. Német fogságba esett nők"
  •     Dünya Haqqinda "Berlin zorlanmasi: İkinci Dünya Müharibəsi"
  •     Dioxland "NEMŠKIM VOJAKOM JE BILO ŽAL RUSKIH ŽENSK. VSE KNJIGE SO O: "VOJAŠKIH SPOMINIH NEMŠKEGA..."
  •     Actionvideo "Gewalt gegen deutsche Frauen durch Soldaten der Roten Armee. Entsetzliche Folter und Hinrichtungen durch japanische Faschisten während des Zweiten Weltkriegs!"
  •     Maktime "Was machten die Nazis mit den gefangenen sowjetischen Mädchen? Wer hat deutsche Frauen vergewaltigt und wie sie im besetzten Deutschland gelebt haben"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав у дар унікальні експонати
  •     Sherstinka "Что творили с пленными женщинами фашисты. Жестокие пытки женщин фашистами"
  •     Bidinvest "Brutalitäten der Sowjetarmee - Über die Gräueltaten der sowjetischen "Befreier" in Europa. Was haben deutsche Soldaten mit russischen Frauen gemacht?"
  •     Русский сборник XXVII "Советские потребительские практики в «маленьком СССР», 1945-1949"
  •     Academic Studies Press. Oleg Budnitskii: "Jews at War: Diaries from the Front"
  •     Gazeta Chojeńska "Wojna to straszna trauma, a nie fajna przygoda"
  •     Historiadel.net "Crímenes de violación de la Segunda Guerra Mundial y el Ejército de EE. UU."
  •     화요지식살롱     "2차세계대전 말, 소련에게 베를린을 점령당한 '독일 여자들'이 당한 치욕의 역사"
  •     The Global Domain News "As the soldiers did to captured German women"
  •     Quora "Você sabe de algum fato da Segunda Guerra Mundial que a maioria das pessoas não conhece e que, provavelmente, não querem saber?"
  •     MOZ.de "Als der Krieg an die Oder kam – Flucht aus der Festung Frankfurt"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні". "1 березня 1923 р. – народився Володимир Гельфанд"
  •     Wyborcza.pl "Ryk gwałconych kobiet idzie przez pokolenia. Mało kto się nim przejmuje"
  •     Cноб "Женщина — военный трофей. Польский историк о изнасилованиях в Европе во время Второй мировой"
  •     Refugo "O estupro da Alemanha"
  •     Historia National Geographic "la batalla de berlín durante la segunda guerra mundial"
  •     Politeka "Росіянам напередодні 9 травня нагадали про злочини в Німеччині: «Заплямували себе...»"
  •     Акценты "Советский офицер раскрыл тайны Второй мировой: рассказал без прикрас"
  •     БелПресса "Цена Победы. Какой была военная экономика"
  •     Lucidez "75 años de la rendición nazi: Los matices del “heroísmo” soviético"
  •     UM CANCERIANO SEM LAR "8 de Maio de 1945"
  •     Lasteles.com "La Caída de la Alemania Nazi: aniversario de la rendición de Berlin"
  •     Cloud Mind "Violence Against Women: The Rape Of Berlin WW2"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" "8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ"
  •     Lunaturaoficial "LIBROS QUE NO HICIERON HISTORIA: EL DIARIO DE LOS HORRORES"
  •     CUERVOPRESS "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     EU Today "The Rape of Berlin: Red Army atrocities in 1945"
  •     Издательство Яндекс + История будущего "Настоящий 1945"
  •     Вне строк "Похищение Берлина: зверства Красной армии в 1945 году"
  •     Frankfurter Allgemeine Zeitung "Erlebt Russland eine neue Archivrevolution?"
  •     The book of Beata Halicka "The Polish Wild West: Forced Migration and Cultural Appropriation in the Polish-german Borderlands, 1945-1948"
  •     Twentieth-Century Literature “A World of Tomorrow”: Trauma, Urbicide, and Documentation in A Woman in Berlin: Eight Weeks in the Conquered City
  •     Märkische Onlinezeitung "Sowjetische Spuren in Brandenburgs Wäldern"
  •     Revue Belge de Philologie et d’Histoire "Soviet Diaries of the Great Patriotic War"
  •     Der Spiegel "Rotarmisten und deutsche Frauen: "Ich gehe nur mit anständigen Russen"
  •     ReadSector "Mass grave of WWII Nazi paratroopers found in Poland contains 18 skeletons and tools with swastikas"
  •     ИноСМИ "Der Spiegel (Германия): «Я гуляю только с порядочными русскими»
  •     Actionvideo "Jak naziści szydzili z rosyjskich kobiet. Gwałt w Berlinie: nieznana historia wojny"
  •     Вера Дубина "Сексуальное насилие в памяти о Второй мировой войне"
  •     Graf Orlov 33 "ДНЕВНИК В. ГЕЛЬФАНДА советского офицера РККА"
  •     Deutsche Welle  "Послевоенная Германия в дневниках и фотографиях"
  •     Deutsche Welle  "За что немки любили в 1945 году лейтенанта Красной армии?"
  •     Elke Scherstjanoi "Sieger leben in Deutschland: Fragmente einer ungeübten Rückschau. Zum Alltag sowjetischer Besatzer in Ostdeutschland 1945-1949"
  •     SHR32 "Rus əsgərləri alman qadınlarına necə istehza etdilər. Alman qadınlarını kim zorlayıb və onlar işğal olunmuş Almaniyada necə yaşayıblar"
  •     Детектор медіа "«Гра тіней»: є сенс продовжувати далі"
  •     Historia provinciae "Повседневная жизнь победителей в советской зоне оккупации Германии в воспоминаниях участников событий"
  •     Portal de Prefeitura "Artigo: “FRAU, KOMM!” O maior estupro coletivo da história"
  •     Pikabu "Извращение или традиция, потерявшая смысл?"
  •     Русская Семерка "Владимир Гельфанд: от каких слов отказался «отец» мифа об изнасиловании немок советскими солдатами"
  •     Институт российской истории РАН "Вторая мировая и Великая Отечественная: к 75-летию окончания"
  •     Kozak UA "Як "діди" німкень паплюжили в 1945 році"
  •     Dandm "Cómo los nazis se burlaron de las mujeres rusas. Mujeres rusas violadas y asesinadas por los alemanes"
  •     Permnew.Ru "«Диван» Федора Вострикова. Литобъединение"
  •     Neurologystatus "Violence women in the Second World War. Shoot vagas: why soldiers rape women"
  •     Brunilda Ternova "Mass rapes by Soviet troops in Germany at the end of World War II"
  •     The book Stewart Binns "Barbarossa: And the Bloodiest War in History"
  •     Reddit "Did the Soviet Army really raped 2 million women during WW2? Are the numbers correct?"
  •     Новое литературное обозрение: Будницкий Олег "Люди на войне"
  •     Леонід Мацієвський "9 травня – День перемоги над здоровим глуздом. Про згвалтовану Європу та Берлін"
  •     Полит.Ру "Люди на войне"
  •     #CОЦИАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ #ПАМЯТЬ "Владимир Гельфанд: месяц в послевоенном Берлине"
  •     Новое литературное обозрение "Ирина Прохорова, Олег Будницкий, Иван Толстой: Люди на войне"
  •     JoyReactor "Зверства советских солдат во время Великой Отечественной войны"
  •     Georgetown University "Explorations in Russian and Eurasian History": "Emotions and Psychological Survival in the Red Army, 1941–42"
  •     Forum24 "Co se dělo se zajatými rudoarmějkami? Jaký byl osud zajatých žen z Wehrmachtu?"
  •     Quora, Inc. "Which was the cruelest army in WW2 and WW1?"
  •     Радио Свобода "Война и народная память"
  •     Лехаим "Двадцать второго июня…"
  •     Русская семёрка "Как изменилось отношение немок к красноармейцам в 1945 году"
  •     Исторический курьер "Героизм, герои и награды: «героическая сторона» Великой Отечественной войны в воспоминаниях современников"
  •     Коммерсантъ "Фронт и афронты"
  •     Русская семёрка "Владимир Гельфанд: что не так в дневниках автора мифа об «изнасилованной» Германии"
  •     Medium "The Brutal Rapes of Every German Female from Eight to Eighty"
  •     One News Box "How German women suffered largest mass rape in history by foreign solders"
  •     "نیمرخ "نقش زنان در جنگها - قسمت اول: زنان به مثابه قربانی جنگ
  •     Bolcheknig "Що німці робили з жінками. Уривок з щоденника дівчини, яку німці використовували як безкоштовну робочу силу. Життя в таборі"
  •     Nrgaudit "Рассказы немецких солдат о войне с русскими. Мнения немцев о русских солдатах во время Второй мировой войны"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні "На звороті знайомого фото"
  •     Новое литературное обозрение. Книга: Козлов, Козлова "«Маленький СССР» и его обитатели. Очерки социальной истории советского оккупационного сообщества"
  •     Sattarov "Mga babaeng sundalo sa pagkabihag ng Aleman. Kabanata limang mula sa librong "Pagkabihag. Ito ang ginawa ng mga Nazi sa mga nahuling kababaihan ng Soviet"
  •     Política Obrera "Sobre “José Pablo Feinmann y la violación en manada"
  •     Эхо Москвы "Цена победы. Люди на войне"
  •     SHR32 "How Russian soldiers mocked German women. Trophies from Germany - what it was and how. Who raped German women and how they lived in occupied Germany"
  •     Олег Сдвижков: "«Советских порядков не вводить!»  Красная армия в Европе 1944—1945 гг."
  •     Livejournal "Чья бы мычала"
  •     Newton Compton Editori. Stewart Binns "Operazione Barbarossa. Come Hitler ha perso la Seconda guerra mondiale"
  •     Kingvape "Rosa Kuleshovs Belichtung. Rosa Kuleshov ist die mysteriöseste Hellseherin der Sowjetzeit. Zwischen rot und grün"
  •     Kfdvgtu الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة
  •     nc1 "Αναμνήσεις στρατιωτών πρώτης γραμμής για Γερμανίδες. Οι απόψεις των Γερμανών για τους Ρώσους στρατιώτες κατά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο"
  •     ik-ptz "Was haben deutsche Soldaten mit russischen Mädchen gemacht? Das haben die Nazis mit gefangenen sowjetischen Frauen gemacht"
  •     مراجعة عسكرية  نساء أوروبا المحررات من خلال عيون الجنود والضباط السوفيت (1944-1945)
  •     nc1 "Scrisori de soldați ruși despre germani. Cum au șocat femeile sovietice pe ocupanții germani"
  •     中 新健康娱乐网 "柏林战役德国女人 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     "پورتال برای دانش آموز. خودآموزی،  "نازی ها با زنان اسیر چه کردند؟ نحوه آزار نازی ها از کودکان در اردوگاه کار اجباری سالاسپیلس
  •     Русская Семерка "Каких штрафников в Красной Армии называли «эсэсовцами»"
  •     Голос Народу "Саша Корпанюк: Кто и кого изнасиловал в Германии?"
  •     Gorskie "Новые источники по истории Второй мировой войны: дневники"
  •     TransQafqaz.com "Fedai.az Araşdırma Qrupu"
  •     Ik-ptz "What did the Nazis do with the captured women. How the Nazis abused children in the Salaspils concentration camp"
  •     Евгений Матонин "22 июня 1941 года. День, когда обрушился мир"
  •     Ulisse Online "Per non dimenticare: orrori contro i bambini"
  •     Наука. Общество. Оборона "«Изнасилованная Германия»: из истории современных ментальных войн"
  •     Quora "Por que muitos soldados estupram mulheres durante guerras?"
  •     Das Buch von Stefan Creuzberger "Das deutsch-russische Jahrhundert: Geschichte einer besonderen Beziehung"
  •     პორტალი სტუდენტისთვის "როგორ დასცინოდნენ რუსი ჯარისკაცები გერმანელებს"
  •     Зеркало "Где и когда русское воинство ЧЕСТЬ потеряло?"
  •     WordPress.com Historywithatwist  "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Mai Khôi Info "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     EU Political Report "Russia is a Country of Marauders and Murderers"
  •     "بالاترین  "روایت ستوان روس «ولادیمیر گلفاند» از «تجاوز جنسی» وحشیانه‌ی ارتش سرخ شوروی به «زنان آلمانی»/عکس
  •     TCH "Можемо повторити": як радянські солдати по-звірячому і безкарно ґвалтували німецьких жінок
  •     인사이트 "2차 세계 대전 때에도 독일 점령한 뒤 여성 200만명 성폭행했던 러시아군"
  •     Robert Lansing Institute "War crimes to reflect the essence of Russians"
  •     Pravda.Ru "Fake news about fake rapes in Ukraine to ruin Russian solder's image"
  •     Alexey Tikhomirov "The Stalin Cult in East Germany and the Making of the Postwar Soviet Empire, 1945-1961"
  •     Дилетант "Олег Будницкий / Человек на фоне эпох / Книжное казино. Истории"
  •     The Sault Star "OPINION: Suffering of children an especially ugly element of war"
  •     El Español "Por qué la Brutalidad del Ejército Ruso se Parece más a una Novela de Stephen King que de Orwell"
  •     Ratnik.tv "Одесса. Еврейский вопрос. Дорогами смерти"
  •     Алексей Митрофанов "Коммунальная квартира"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Evakuierungs‑ und Kriegsschauplatz Mark Brandenburg"
  •     Raovatmaytinh "Phim cấp 3 tội ác tra tấn tình dục và hiếp dâm của phát xít đức phần 1
  •     Apollo.lv "Kā Otrais pasaules karš noslēdzās ar PSRS armijas veiktu masveida izvarošanas kampaņu Vācijā"
  •     Как ў Беларусі "Who raped whom in Germany" / "Кто кого насиловал в Германии"
  •     Konkretyka "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй»"
  •     LinkedIn "Grandfathers-rapists, or the myth of "warriors-liberators"​. Typical Russian imperial character"
  •     Danielleranucci "Lit in the Time of War: Gelfand, Márquez, and Ung"
  •     Смоленская газета "Истинная правда и её фальшивые интерпретации"
  •     Дзен "Я влюбился в портрет Богоматери..." Из фронтовых дневников лейтенанта Владимира Гельфанда
  •     Дзен "Праздник Победы отчасти горек для меня..." Зарубежные впечатления офицера Красной армии Гельфанда
  •     UkrLineInfo "Жiноча смикалка: способи самозахисту від сексуального насилля в роки Другої світової війни"
  •     Memo Club. Владимир Червинский: "Одесские истории без хэппи энда"
  •     Thomas Kersting, Christoph Meißner, Elke Scherstjanoi "Die Waldlager der Roten Armee 1945/46: Archäologie und Geschichte"
  •     Jean Lopez, Lasha Otkhmezuri "Barbarossa - 1941: La guerre absolue"
  •     Дилетант "Дневники военного времени"
  •     Goldenfront "Самосуд над полицаями в Одессе в 1944 году: что это было"
  •     Gedenkstätten Buchenwald "Nach dem Krieg. Spuren der sowjetischen Besatzungszeit in Weimar 1945-50: Ein Stadtrundgang"
  •     Historia National Geographic "la segunda guerra mundial al completo, historia del conflicto que cambió el mundo"
  •     સ્વર્ગારોહણ  "કેવી રીતે રશિયન સૈનિકોએ જર્મન લોકોની મજાક ઉડાવી"
  •     Absorbwell "Causas Y Consecuencias De La Segunda Guerra Mundial Resumen"
  •     לחימה יהודית  א. יהודים בצבא האדום
  •     Український світ "«Можем повторіть» — про звірства російських солдат під час Другої світової війни"
  •     Andrii Portnov "Dnipro: An Entangled History of a European City"
  •     Татьяна Шишкова "Внеждановщина. Советская послевоенная политика в области культуры как диалог с воображаемым Западом"
  •     Oleg Budnitskii, David Engel, Gennady Estraikh, Anna Shternshis: "Jews in the Soviet Union: A History: War, Conquest, and Catastrophe, 1939–1945"
  •     The Chilean "Roto". "VIOLADA"
  •     Дзен "Немок сажайте на мохнатые мотороллеры". Что сделали с пленными немками в Советском Союзе"
  •     ProNews "Σιλεσία 1945: Με εθνοκάθαρση η πρώτη τιμωρία των Γερμανών για τα εγκλήματα τους στο Β΄ ΠΠ"
  •     Livejournal "Одесситы - единственные в СССР - устроили самосуд в 1944 году"
  •     Scribd "Estupro em Massa de Alemãs"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» ЦЬОГО ДНЯ – 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГЕЛЬФАНДА
  •     Davidzon Radio "Владимир Гельфанд. Шокирующий дневник войны". Валерия Коренная в программе "Крылья с чердака"
  •     Імекс ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини 2023 рік. Люди. Події. Факти"
  •     Quora "Open to the weather, lacking even primitive sanitary facilities, underfed, the prisoners soon began dying of starvation and disease"
  •     Infobae "El calvario de las mujeres tras la caída de Berlín: violaciones masivas del Ejército Rojo y ola de suicidios"
  •     Научная электронная библиотека "Военные и блокадные дневники в издательском репертуаре современной России (1941–1945)"
  •     Historywithatwist "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Інститут історії України "Романтичні стосунки дівчат і жінок із солдатами ворожих армій у роки німецько-радянської війни"
  •     Я "Масові зґвалтування радянськими військовими німецьких жінок в Берліні під час Другої світової війни"
  •     Periodista Digital "Las terribles violaciones ocultas tras la caída de Berlín"
  •     Tạp chí Nước Đức "Hồng quân Liên Xô, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     "زیتون | سایت خبری‌ تحلیلی زیتون "بدن زن؛ سرزمینی که باید فتح شود!
  •     Enciclopedia Kiddle Español "Evacuación de Prusia Oriental para niños"
  •     Ukraine History "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер"
  •     LWL Landesmuseum Herne "Sterne im Wald - Soldaten der Roten Armee zwischen Krieg und Frieden 1945"
  •     Локальна  Історiя "Жаске дежавю: досвід зустрічі з "визволителями"
  •     Tamás Kende "Class War or Race War The Inner Fronts of Soviet Society during and after the Second World War"
  •     museum-digital berlin "Vladimir Natanovič Gel'fand"
  •     니콜라스 스타가르트 저 "독일인의 전쟁 1939-1945"
  •     知乎 "苏联红军在二战中的邪恶暴行"
  •     Вестник Омского Университета "ВЕЛИКАЯ ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ВОЙНА В ЧЕЛОВЕЧЕСКОМ ИЗМЕРЕНИИ"
  •     Mast.al "Silesia 1945: Spastrimin Etnik, Dënimi i Parë i Gjermanëve për Krimet e Tyre në L2B"
  •     Quora "History of World War 2 and its aftermath"
  •     Засновано на реальних подіях: "Ґвалтували КОЖНУ від 8 до 80..!" - свідчення "подвигів" червоноармійців у Німеччині, Польщі та СРСР
  •     Teletype "И три дня на разграбление…"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "По следам дневников Гельфанда"
  •     Jornal de Psicanálise "Homens homenageados usurpam os corpos de mulheres violadas, e a guerra não tem rosto de mulher: apenas corpos"
  •     Brandenburgikon "Waldlager der Roten Armee"
  •     Bertrada.uno "Apa yang Terjadi pada Mayat-mayat di Pertempuran Berlin?" /  Grunge "What Happened To The Bodies At The Battle Of Berlin?"
  •     Сноб Медиа «Истоки советской фотографии» в Еврейском музее
  •     Das Buch von Volker Heise "1945"
  •     Regioactive "Anonyma (i. e. Marta Hillers) und Wladimir N. Gelfand. Doppelporträts und exemplarische Texte"
  •     United24 Media "Sexual Violence as a Tool Of Russian Warfare, From World War II to Today in Ukraine"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні": "Мрія бути письменником"
  •     Еврейская община Днепра "Єврейський Музей уперше опублікував уривки зі знаменитого щоденника Володимира Гельфанда"
  •     "خبرفوری "رازهای مگوی جنگ جهانی دوم؛ ماجرای تجاوز ارتش سرخ شوروی به زنان آلمانی چه بود؟ / از سربازان پیر تا همسایگان خاموش
  •     Medium "80 Years After World War II: Love and Hatred in the Ruins — Vladimir Gelfand’s Diaries as a Mirror of Soviet Memory"
  •     Hit Radio FFH "Was bisher geschah. Kriegsende 1945. Hitlers letzte Offensive"
  •     Jewish "В Еврейском музее откроется выставка в честь 80-летия Победы"
  •     Museum Berlin-Karlshorst "LA CAPITULATION ALLEMANDE DE MAI 1945" / "KAPITULACJA NIEMIECKA W MAJU 1945 R."
  •     Will und Roswitha Quadflieg »Ich will lieber schweigen«: Das Tagebuch eines Schauspielers aus den Jahren 1945/46 und die Fragen seiner Tochter
  •     Storica National Geographic "La Seconda Guerra Mondiale nella sua interezza: storia di un conflitto che ha cambiato il mondo"
  •     Deutsche Welle "2 de maio de 1945: a queda da Berlim nazista"
  •     Museum Berlin-Karlshorst "DIE DEUTSCHE KAPITULATION IM MAI 1945"
  •     Ukraine History "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер"
  •     Copernico "Völkerwanderung. Der Schauplatz Reetz (Neumark) 1945"
  •     Museum Berlin-Karlshorst "КАПІТУЛЯЦІЯ НІМЕЧЧИНИ У ТРАВНІ 1945 РОКУ" / "THE GERMAN SURRENDER IN MAY 1945" 
  •     lenta.ru «Улыбаясь и плача, обнимаются и целуются все подряд» Великая Победа в воспоминаниях очевидцев. Как мир встретил 9 мая 1945 года?
  •     Here "Echoes from the Abyss: A Monologue on War's Hidden Wounds"
  •     Дзен "Что сделали красноармейцы с пленной немецкой девушкой"
  •     Leonardo Historia "SAQUEO DE BERLIN - SEGUNDA GUERRA MUNDIAL"
  •     PressReader: Muy Historia "VIOLACIONES MASIVAS DE BERLINESAS"
  •     SAGA Egmont "Berlins fall"
  •     Rüdiger Barth, Hauke Friederichs "Deutschland 1946: Das Wunder beginnt"
  •     В пламени историй "Что делали красноармейцы с пленными немецкими девушками? Вся правда о «миллионах жертв» немок!"
  •     Lark  " 从柏林到布查:弗拉基米尔·盖尔芬德的日记与重复的暴力之镜。"
  •     Jean Lopez, Lasha Otkhmezuri "Operațiunea Barbarossa. Frontul de Est, 1941. Războiul total"
  •     Historical Frontlines "A Soviet Soldier's First Sight of Germany: What They Found"
  •     e-noticies "La victòria i la misèria: el front oriental a través dels ulls de Vladímir Gelfand"
  •     Новоархангельський краєзнавчий музей "Володимир Натанович Гельфанд"
  •     Alexander Wallasch: Melnyk am sowjetischen Ehrenmal in Berlin: „Die Ukrainer haben Berlin befreit“
  •     Instagram "Vladimir Gelfand, un ukrainien à Berlin"