• Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •  


    26.06.2015 № 26
     
     
     
     
     
     
     


    «Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал»
     
     
     

    почтовый вагон
     
     
     
     
     
     
    Подборка писем на этой неделе посвящена одному из самых трагических событий середины прошлого века – началу Великой Отечественной войны. В заголовок я вынесла фразу из фронтового дневника. Во-первых, это само по себе уникально, что до нас дошли строки дневника: делать зарубки на память солдатам и офицерам запрещалось. Во-вторых, прощание стало самым главным событием той поры для каждой семьи. Вся подборка читательских писем «Почтовый вагон» покоряет великодушием: без удушливого чувства злобы и мщения описаны и печаль, и горечь, и даже случай спасения врага.


     
     


    Аркадий Шкуран, Минск: «Мы совершили диверсию, но о ней никто не узнал»
    Моё детство протекало радостно и беззаботно. В 1941 году я окончил первый класс сельской школы. И вдруг – война, которая сразу всё изменила. Первый день произвёл переполох в нашей деревне Порослище. Мужчины были сосредоточены, серьёзны, тайком утирали скупую слезу, а женщины причитали беспрерывно, не стесняясь своих чувств. И только значительно позже я понял истинную тревогу этих женщин. Они предчувствовали, что со своими сыновьями, мужьями, возлюбленными расстаются навсегда. Только женское чутье сумело распознать жестокость войны с самого её начала. (Из пятидесяти мужчин Порослище с войны возвратились только два калеки). Мой отец был оставлен для подпольной работы в тылу врага. Но по доносу одного из жителей в августе 1942 года гестапо арестовало его и ещё шесть человек, помогавших партизанам. После долгих кровавых допросов все были расстреляны. Я тоже был арестован вместе с отцом. Но комендант распорядился выгнать меня из комендатуры, мол, не дорос ещё до партизан. Немецкие солдаты иногда привлекали нас, детей, для выполнения некоторой работы: расчистка от снега, выгул лошадей и всякое другое. За это можно было получить кусок хлеба. Однажды немецкие солдаты заставили нас очистить от мусора школу. Вот тогда-то, того не замышляя, мы и совершили диверсию, но о ней никто не узнал. А произошло вот что. Кто-то из немецких солдат оставил на окне одного из классов раскрытую пачку папирос. Иван Сенько, старший из всех нас, предложил попробовать немецкую папироску. У него с собой были кресало, кремень и березовая губка для зажигания искрой. Пытаясь прикурить, Иван испугался показавшегося немецкого солдата. Он сунул горящую папиросу в промасленную паклю и передал мне, полагая, что на меня немец не обратить внимания: я был меньше всех. Я от страха сунул всё это в дырку пола, где находился разный хлам, надеясь, что оно погаснет. Немец ничего не заметив, поручил нам другую работу и приказал выйти из здания школы во двор. Выполнив его задание, мы все ушли по домам, забыв о попытке покурить. Спустя примерно час после нашего ухода внутри школы возник пожар, уничтоживший и школу, и стоявший неподалёку немецкий танк «Тигр», который был начинён боеприпасами и наполнен горючим. От этого взрыва его так раскурочило, что башню отбросило метров на десять. Развороченный он продолжал ещё лет семь стоять на этом же месте и после войны. Я же тогда, боясь ответственности, соврал ребятам, что паклю выбросил на улице. Вот так и осталось для всех неизвестным, отчего сгорела школа и произошёл взрыв. Но думаю, это случилось по моей «небрежности». Мы об этом даже между собой мало говорили: страшно было, что кто-то узнает о нашей диверсии. Жаль только, что о взрыве танка не узнали наши партизаны. Они такой случай записали бы в свой арсенал подвигов.


    Светлана Минасова, Берлин: «Чудо: мы все выжили!»
    Быть еврейкой, да ещё женой военнослужащего, как была моя мама, в годы войны в оккупированном городе означало стать первой же жертвой фашистов. И когда нацистская армия уже вступала в Одессу, моя мать с тремя детьми – я, двухлетняя, и две старшие сестры – пыталась сесть в последний отходящий состав с беженцами. Все попытки оказались безуспешными, желающих уехать было много. От отчаяния мама стала рыдать, и мы вместе с ней. Этот «хор» привлёк внимание нескольких человек, они стали нам помогать протиснуться в вагон. Но проехав недолгое время, поезд остановился, началась проверка со стороны специальной команды военных железнодорожников. У кого не было билетов или ценных вещей, чтобы расплатиться, тех высадили. Мы оказались в их числе. Наша тогда 27-летняя мама, покидая Одессу, ни о чём другом не думала, как только о том, чтобы увезти детей от беды. Да и не было у нас дома ни денег, ни драгоценностей. Дальше пришлось добираться как придётся. Люди сёл, деревень, городов, которые мы миновали, направляясь в Азию, помогали как могли. Иногда мы продвигались с частями наших отступающих войск, которые однажды на понтонах переправили нас через какую-то реку. Трижды мы попадали под бомбёжку, и мама прикрывала нас своим телом, не думая о том, что будет с нами, если она сама погибнет. Во время этого изнуряющего похода я разболелась, так с той поры и по сей день я «сохранила» болезнь кишечника. Мы ведь ели в пути всё, что попадалось под руку: то какую-то траву, то разные неизвестные нам ягоды, то сырую картошку. Иногда маме приходилось работать у кого-нибудь по хозяйству, чтобы получить за это кое-какие продукты. Последний отрезок нашего пути мы ехали в вагоне с углём и наконец оказались в Ашхабаде. Здесь мама стала работать в госпитале. Мы ей помогали, развлекая раненых: пели, танцевали, читали стихи. Этому мы были научены с раннего детства. Всё это время наш папа, находясь на фронте, не переставал нас разыскивать. И только когда его нашло отосланное мамой почти в безызвестность письмо и наше семейное фото, между нами установилась связь. Но встретились мы все вместе только в 1946 году. Чудо: мы все выжили!



    Елена Проскура: «Война – не тема для дружеских бесед»
    По неписанной традиции ветераны в семьях не очень-то делились воспоминаниями о войне. Они стремились уйти от пережитых ужасов, включиться самоотверженно в восстановление мирной жизни. И даже ленинградцы скупо делятся воспоминаниями о блокадном детстве. К примеру, я, блокадница, ещё никому не рассказывала о том, что войну просидела под столом у добрых, мужественных людей, которые меня прятали. Под столом и подросла. А когда пришло время и можно было выйти из-под стола, родителей моих уже не было. Война – не тема для дружеских бесед, особенно в нашем почтенном возрасте, когда общение – не только самая большая ценность, но и просто жизненная необходимость, такая же, как забота родных, как лекарство. Два года назад я познакомилась с дамой моего возраста, которая живёт в том же доме, что и я. Её зовут Белла Гельфанд, она очень интеллигентная, трогательно заботливая, внимательная. Познакомилась я и с её сыновьями, а также с внуками. Однажды они доверили мне сокровенное: дневник отца семейства Владимира Гельфанда. Он делал свои записи и на листочках, и в тетрадках при всех сложнейших обстоятельствах войны. Начат дневник 26.04.1941 года, последняя запись – 10.12.1946 года. В конце 90-х Белла Гельфанд с сыновьями и двумя внуками переехала в Германию, похоронив на родине, в Днепропетровске, своего супруга ещё в 1983 году. Все мы знаем и помним хлопоты и трудности переезда, а также сложности адаптации в новой стране. Но в семье Беллы и её сыновей была одна главная забота – сохранить дневник военной поры. Как самую важную ценность мать и сыновья везли с собой чемодан, наполненный сотнями пожелтевших от времени листков и тетрадок с записями о войне. Важно принять во внимание, что на фронте категорически запрещалось вести дневники. Зная это, на свой страх и риск Владимир Гельфанд всё же записывал увиденное и пережитое. Так что всё написанное в годы войны и сохранённое семьёй в мирное время – редчайший случай в истории военного времени. Беря в руки эти записи, я испытываю желание низко поклониться всей семье Беллы Гельфанд, сохранившей память супруга, отца, дедушки. Я отобрала с согласия семьи лишь несколько фрагментов дневника, чтобы познакомить читателей «РГ/РБ» и отдать должное тому, что главным может быть в семье – любовь, забота и память друг о друге.

    Владимир Гельфанд: «Дневник войны»
    22 июня Германия объявила нам войну. Это было ужасно и неожиданно. Все ребята были уже в сборе. Комсомольцы и не комсомольцы клеили окна, рыли ямы, хлопотали, шумели, были в необычном состоянии. Но вот все стали собираться у репродукторов, подошёл и я. По радио выступал Молотов.

    15.10.41. Сегодня – четыре месяца войны. Но по радио об этом, как и о новых итогах войны за этот период, ни слова.

    30.10.1941. 6 часов утра. Точно взрыв бомбы поразило меня сегодняшнее сообщение Советского информбюро о сдаче противнику Харькова.

    31.10.1941. У меня большой радостный и печальный день. Радостный, потому что я увидел впервые за два месяца маму. Печальный, потому что мне пришлось вновь с ней расстаться. Я не умею плакать. Кажется, никакое горе, никакая печаль не заставит меня проронить слезу. И тем тяжелее видеть, как плачет самый родной из родных человек. Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал, пока она не перестала плакать.

    06.05.1942. Произошло решающее событие в моей жизни – меня призвали в армию. Кадровым красноармейцем. Я был совершенно не подготовлен, призвали внезапно, в 9 часов утра: к 10 часам явиться с вещами в военкомат.

    22.06.1942. Сегодня год войны между нашей страной и немецко-фашистскими гадами. Пишу в землянке, налёты продолжаются. Хаустов, мой боец, окончательно растерялся и даже от испуга заболел. У него рвота, руки трясутся, и лицо перекошено. Он сначала пытался скрыть свой страх, но теперь уже открыто, не стесняясь, признаётся мне, что больше терпеть не может – нервы и сердце не выдерживают.

    02.12.1043. Ночью вызвали за партбилетом в дивизию. В два часа ночи получил билет…

    21.12.1943. Плачевен исход наступления. Мы почти на старых позициях. Две наши артперестрелки ни к чему хорошему не привели, а наступать надо.

    24.12.1943. Вчера ночью немцы опять ходили в атаку, немного потеснили нас, но утром артиллерия выбила их и погнала на прежние места. При этом потеряли они около 300 человек. Ещё сегодня днём лежало много убитых и раненых на ничейной земле – немцы не могли их убрать. Поймали восемь немцев. Они кляли Гитлера. Вот когда только они начинают понимать!

    28.04.1945. На улицах Берлина шумно и людно. Немцы, все как один, с белыми повязками. Они уже не боятся нас и вовсю разгуливают по улицам. Генерал Берзарин, мой командарм, назначен комендантом Берлина и уже издал приказ-обращение к местному населению, в котором требует наладить мирную жизнь и возобновить работу.

    01.05.1945. Немцы не согласились капитулировать. В 21:15 начнётся артподготовка. Будем разговаривать языком оружия.

    10.05.1945. Вчера утром произошло незабываемое событие. Немцы согласились на полную безоговорочную капитуляцию. Скупо, но торжественно сообщили об этом газеты.


    Эдуард Горбут, Гамбург: «Нашли в капусте… квашеной»
    По окончании войны мне было чуть больше семи лет. Мы с мамой вернулись из эвакуации в Витебск и сняли уголок в чудом уцелевшем на окраине города частном деревянном доме. Маму взяли работать на фанерный завод с шести часов утра до 12 ночи. На работу и обратно она ходила с длинной палкой, чтобы при случае защититься от волков, которых было полно в округе, порой они заглядывали прямо в наши окна. Поэтому мне и не разрешалось самому выходить из дома. Но я не хотел оставаться один дома и бегал встречать маму, вопреки её запретам, на проходную. Однажды, ожидая её у входа на фабрику, я услышал, что откуда-то из-под земли доносился слабый человеческий голос. Я вбежал к вахтёрам в каморку и сказал об этом. Они тут же с керосиновыми лампами побежали в сторону овощехранилища, недалеко от проходной. Я последовал за ними. Мы вошли в склад. Там стояли врытые в землю три огромных ёмкости с рассолом квашеной капусты. Ею и другими овощами мы все тогда в основном и кормились. Смотрим, в одной из них плавает немецкий солдат. Дежурный опустил в чан лестницу, помогая ему выбраться. Того колотило от холода и страха, а карманы огромного маскировочного халата были наполнены морковью. Этот солдат, которого мы нашли в капусте… квашеной, был одним из пленных, который вместе с другими немцами привлекался к восстановлению завода. Говорят, их через некоторое время отпустили домой. Наверное, он рассказывал своим родным мучительную историю спасения, не ведая, что его спаситель годы спустя будет жить в его стране.




    К печати подготовила Вера Маерцке
    № 26, 2015. Дата публикации: 26.06.2015   
    © Russkaja Germanija 



     
     


             

    Дневники — самые верные документы памяти.
    Дневники времен войны -  это особенно ценные, редкие документы.
    Это — сокровища памяти.

     

    Елена Проскура 

             Более десяти лет читаю  «Русский Берлин. Русскую Германию». В самом начале смущало меня название газеты: уж очень уверенноно становимся мы хозяевами (Германии. Берлина), позволяем себе... и газете такое название дали... Со временем привыкала, отношение смягчилось. Познакомилась ( как читатель) с журналистами, к которым отношусь с глубоким доверием, радуюсь встрече с ними в каждом номере. Да к тому же узнала некоторую историческую судьбу- первые русские издания с таким названием появились в 20-е годы ХХ века..  В России революция, гражданская война . Потоки эмигрантов из России. В основном это были представители разных кругов интеллигенции — поэты, писатели, художники, ученые, музыканты — элита общества..  Эта страна их принимала, но они все же в том особенном настроении неопределенности  здесь,  в новых условиях  тоже объединялись, сохраняли свои корни, находили возможности для общения, для сохранения себя и своей культуры. Вот и возникали издания и даже издательства...

    С тех пор минул век. История всегда трудна. Коротки в ней периоды спокойствия, хотя бы относительного мира, а тем более процветания.  Вот и вторглась в историю Вторая мировая война. В нее была вовлечена вся Европа, весь мир. Но тяжелее всех, трагичнее всех досталось двум странам — Германии и великому Советскому Союзу... Невероятно тяжелой, трагической ценой досталась победа.  Победа, как свидетельствуют документы, была делом общим, делом  мировой коалиции. Но все же неоспоримым, даже очевидным, всем мировым сообществом признанным является тот факт, что решающая роль  в победе принадлежит именно Советской Армии, трагическую цену потерь понесла именно наша армия. Огромная территория нашей страны подверглась жесточайшей разрухе. Победа пришла, но радость победы сопровождалась горькими слезами. Ужасы войны, потери родных и близких, миллионы сирот, миллионы инвалидов — и вот на этом фоне — Победа! Избавление! Надежды! Ожидания . Героическая готовность к восстановлению мирной жизни в тяжелейших условиях перенесеных потерь.

         Праздник Победы как справедливая награда Свыше, а возможно и мудрого руководства, воспринимался в каждой семье и каждым человеком как самый главный, самый значимый праздник. И так на протяжении десятилетий.

         Уходят на вечный покой победители-ветераны.  Память о войне остается в государственных документах, у которых тоже непростая судьба... Подрастают новые поколения.

         Но ветераны в семьях по создавшейся неписанной традиции  не очень-то делились воспоминаниями о войне.. Они стремились уйти от пережитых ужасов, включиться самоотверженно в востановление мирной жизни. Но и для  них особенным праздником стал именно День победы, День, когда они надевали свои награды  на скромные или более дорогие кители (у кого что было) и собирались вместе с друзьями...

          А новые поколения детей и молодежи о войне изучают по учебникам.  Учебники, как и страны, переживают разные  периды истории, по-разному осмысливают ее.

         Нам выпало счастье. Наша страна, наши страны, весь  мир уже семидесятый год отчечает День той важнейшей Победы, победы над коварной силой фашизма.

         Так сложилось, что мы отмечаем этот великий  праздник  в Германии, вместе с немецким народом, дружественным народом.Отмечаем в условиях мира, сотрудничества, взаимного понимания. Так развивается история, так складывается  биография каждого из нас.

         Думаю, что среди читателей нашей газеты, к счастью,  есть и ветераны той войны. А очень многие из нас помнят о войне по  трудному опыту собственного детства. Во время дружеских встреч, которые для нас жизненно важны, мы беседуем на различные темы — современные новинки в литературе, новые достижения кино, впечатления о театральных постановках, иногда в беседы вплетаются и  события  из жизни детей и внуков, радуемся встрече, приятному застолью. О войне — самые общие впечатления. И даже  ленинградцы (теперь — питерцы) скупо делятся воспоминаниями о блокадном детстве, и украинцы  редко вспоминают вслух о том ужасном времени. К примеру, я еще никому не рассказывала о том, что войну я просидела под столом у добрых, мужественных людей, которые меня прятали. Под столом и подросла. А когда пришло время и из- под стола можно было выйти,  родителей моих уже не было... Это не тема для дружеских бесед, особенно в нашем почтенном возрасте, когда общение — не только самая большая ценность (Экзюпери), но и просто жизненная необходимость, как забота родных, как лекарство..

        И вот — подарок судьбы, неожиданный!  Два года назад я познакомилась с дамой моего возраста, которая живет в том же доме, что и я. Очень интеллигентная, трогательно заботливая, внимательная, готовая прийти на помощь, когда чувствует необходимость. Совместные вечерние прогулки, неутомительные беседы. И все же с опытом общения пришло доверие друг другу.  Я уже немного знакома с семьей, бывала приглашена на чудесный украинский борщ, на домашнюю пиццу. Познакомилась с сыновьями, с внуками. И вот — сокровенное.

        Семья Беллы  живет в Германии уже более 20 лет. Приехали из Днепропетровска. Как самую важную ценность мать и сыновья везли с собой чемодан, наполненный аккуратно сложенными , упорядоченными сотнями пожелтевших от времени листков и тетрадок, на которых будущий муж и отец этих сыновей  в свои юные и молодые годы тщательно вел дневник..

          Владимир Гельфанд родился  1 марта 1923 года в Кировоградской области. Со временем семья переехала в Днепропетровск. Мальчик был единственным сыном в материально скромной еврейской семье. Отец работал бригадиром на металлургическом заводе, мать — воспитательница в детском саду.  В школу мальчик пошел  уже в Днепропетровске. Учился Володя успешно, был активным в общественной жизни школьников. Ко времени окончания школы  у него уже сформировались довольно устойчивые интересы. Юноша  серьезно интересовался литературой, театром. Днепропетровск в те  годы— большой культурный город, здесь были условия для поддержания интересов к театру, литературе. Юноша мечтал стать поэтом. В те же годы он начал писать дневник — важный и даже определяющий момент на этапе формирования готовности к творческой деятельности и весьма необходимый, распространенный  момент в жизни писателей. Именно о такой деятельности и мечтал юноша, к ней готовился.

        И вдруг, совершенно неожиданно — война... Все планы рушились.  Вначале — эвакуация, а вскоре — призыв в армию. И — подготовка  к  отправке на фронт и — непосредственное участие в войне со всей неопределенностью, тревогой, сложностью участия в армейской жизни, во все ее периоды...

         Но — дневник уже пишется... В тетрадках и на листочках... При всех сложнейших обстоятельствах войны  Владимир продолжает писать дневник. Сложнейшие условия жизни и выживания, тяжелейший личностный опыт, но — дневник юноша продолжает вести. Начат дневник  26.04.1941 года, последняя запись — 10.12.1946 года. Редчайший случай в истории дневников! Особенно дневников военного времени.

     Как писал А. Герцен, оценивая значение дневников и писем — это «зафиксированное и нетленное». Вот это и подарил Владимир Гельфанд своей семье, своей стране, миру — редкой ценности документ — зафиксировал и это остается, должно остаться нетленным.

         Трудно представить себе, как в этих трагических, часто наполненных ужасом потерь и событий, сильнейших  переживаний молодой солдат находил возможность записывать, следовать своей цели. Иногда он делился своими записями с находившимися рядом бойцами. Но важно принять во  внимание и то обстоятельство, что записи запрещались, они могли вызвать и определенные подозрения.  Но надо принять во внимание, что Владимир относился уже к новому поколению советской молодежи, он учился в условиях советской школы, и семья его была вполне лояльной, так что основные идеи, в том числе политические, гражданские, социальные, связанные с задачами строения новой жизни, новой страны, ее будущего, перспектив развития он воспринимал с  полным доверием. Он был комсомольцем, а в условиях войны был принят в члены партии. Все это являлось основанием его личного сознательного отношения к тому, что он писал. Он верно, патриотически чувствовал, чего все же писать в фронтовых условиях не стоит.

         Правда, замечу, что текст дневника  свидетельствует об умении  автора тонко наблюдать, мудро отбирать очень важные события для  того, чтобы сохранить их в дневнике. Есть моменты, описанные с пронзительной искренностью, до некоторой степени даже с пугающей откровенностью. Такие записи чаще встречаются  при описании событий , которые уже, ставший старшим лейтенантом автор,  наблюдал, переживал и записывал в Берлине, где он определенное время служил после окончания войны в условиях капитуляции Германии

          Горькие правдивые моменты записал Владимир и  после демобилизации, в первое время после своего возвращения в Днепропетровск. Разруха, бедность, горе. Понятно, что  жизнь была трудной, случалось разное...

          О тексте этого удивительного документа, дневника, своеобразной исповеди молодого красноармейца Владимира Гельфанда, терпеливо зафиксировавшего многие события , которые он переживал и которые наблюдал и счел необходимым записать, начиная со времени окончания школы —лето 1941 года и до окончания войны и демобилизации — 1946 год.

         Год, понятно, имеет свою протяженность, и день имеет свою протяженность. Это отражено и в дневнике: иногда запись занимает полстраницы, а иногда — и более страницы. Как позволяли обстоятельства. Я же отобрала лишь несколько фрагментов нескольких дней, в которых коротко отражено  событие или состояние автора.

         Послевоенный период также имеет свои трудности. И об этом мы узнаем из дневника. И все же после войны Владимиру удалось выполнить важнейшие жизненные задачи: он поступил и закончил университет, получив желанную профессию, стал работать в соответствии с профессией, создал семью, растил детей, писал... Понятно, что не все шло гладко, были даже непреодолимые трудности. Но все же сильный, красивый, талантливый, целеустремленный человек как личность состоялся.

       Умер Владимир Гельфанд в 1983 году в Днепропетровске.

        В конце 90-х гг. ХХ века  супруга с сыновьями и двумя внуками приехала в Германию. Старший сын Владимира живет в Израиле. Сыновьям Виталию  был 31 год, Геннадию- -34, внуку Вове было 7 лет, Роме — 1 годик, внучка Соня родилась уже в Берлине, ей сейчас 9 лет.

         Все из нас знают и помнят хлопоты, проблемы, трудности периода адаптации в новой стране. Но в этой семье важнейшей задачей Беллы и ее сыновей была забота о рукописи, которую оставил отец. Понимая значение рукописи, решили, что  следует позаботиться о возможности ее издания. Ответственность за осуществление этой задачи взял на себя  Виталий. Понятно, что пришлось приложить невероятные усилия. Но они увенчались успехом!

        И вот в издательстве  battert verlag baden-baden в 2002 году была издана книга на русском языке с титульным названием на немецком: Gelfand Wladimir. Tagebuch 1941-1946.   Большой красивый формат, 330 страниц очень мелким, убористым шрифтом.

        Эту книгу я читаю и постоянно к ней обращаюсь вот уже на протяжении полугода.

        Очень хочу, чтобы побольше читателей о ней узнало. Ведь ее удалось издать здесь, и все же на русском языке. Значит — для нас. Возможно, она  есть в библиотеках...

        В эти дни Памяти о Победе приведу фрагменты из Дневника: Владимира Гельфанда

     

    02.05.1941

         Сегодня. Сегодня, наконец! Значит, о воскреснике? Что ж, слушай, мой дневник, вбирай в себя, мой единственный друг, друг души моей.

         Просматривая свежий номер «Днепровской правды», нашел долгожданное и, я думаю, запоздавшее очень сообщение, о воскреснике.

         Долго, как никогда долго ранее, не созывался воскресник, и поэтому программа предстоящего литературного воскресника обещала быть интересной. Лелея эту надежду, я пошел к Лене Малкиной, с которой и условились идти на воскресник... Приехали мы на трамвае, в час дня, приблизительно... что говорил человек с красивыми, кажется, черными глазами, низким лбом и самодовольным лицом — не слышал... Лена Малкина сказала, что это и есть тот самый Уткин, которого она уже однажды слушала в каком-то институте  и о котором она мне рассказывала. Лишь тогда я стал прислушиваться к его словам.

       Он говорил много, красиво, каждой фразой своей навязчиво подчеркивая свою популярность в Москве...

    02.06.1941

       Война изменила все мои планы относительно проведения каникул. Уже сдал все испытания, осталась только математика...

         22 числа прошлого месяца вместе с Олей и ее подругами посетил  малый театр, гастролировавший  у нас. Шла комедия Островского А.Н. «Правда хорошо, а счастье лучше». Комедия ставилась знаменитыми и народными артистами союза и республики и прошла с большим успехом, несмотря на слабость сюжета, свойственного раннему Островскому...

        У Оли мы узнали, что Германия объявила нам войну. Это было ужасно и неожиданно.

         Олю вызвали в школу и, так как мамы не было дома, я пошел с ней. Там все ребята были уже в сборе. Комсомольцы и некомсомольцы клеили окна, рыли ямы, хлопотали, шумели и вообще, все были в необычном состоянии.

         Но вот все стали собираться у репродукторов, подошел и я. По радио выступал  т. Молотов. Началась война, - пришлось согласиться со свершившимся фактом.

        На другой день я отправился на рабфак.

    09.10.1941

      Утром опять занятия по всеобучу (в Ессентуках, в эвакуации — Е.П.). У меня нерешительные движения в строю, что обращает на себя внимание....

    11.10.1941

      Вчера призвали в армию дядю Исаака. Это было непредвиденно и внезапно...

    13.10.1941

      Вчера у меня произошли новые столкновения с учениками по всеобучу. Во время строевых занятий я неправильно сделал движения, и это вызвало отраду некоторых хулиганов, которые в этот день могли вволю показать себя во всей душевной красоте, так  как  имели дело со слабохарактерным командиром.... во время занятий в меня стали лететь камушки...

    22.10.1941

    Сегодня — четыре месяца войны. Но по радио об этом, как и о новых итогах войны за этот период — ни слова...

    29.10.1941

       Занятия прошли сравнительно спокойно. Пару раз кто-то бросил в меня камнем и попал по голове, но я сдержался, не ответил. Один мерзавец прозвал меня «Абрамом»... Но я и на это не  обратил внимания, вернее, сделал вид, что не обратил внимания....

    30.10.1941

      6 часов утра. Точно взрыв бомбы поразило меня сегодняшнее сообщение Советского информбюро о сдаче противнику Харькова...

    31.10.1941

      Сегодня у меня большой, радостный и печальный день. Радостный потому, что я увидел впервые за два месяца маму. Печальный потому, что мне пришлось вновь с ней расстаться...

      Я не умею плакать. Кажется, никакое горе, никакая печаль не заставит меня проронить слезу. И тем тяжелее видеть, как плачет родной из родных человек. Я прижал ее, бедную маму, к своему сердцу и долго утешал, пока она не перестала плакать...

    06.05.1942

      Сегодня произошло решающее событие в моей жизни — меня призвали в армию. Кадровым красноармейцем. Я был совершенно неподготовлен, а призвали внезапно, в 9 часов утра: на 10 явиться с вещами в военкомат.

    22.06.1942

    Сегодня год войны между нашей страной  и немецко-фашистскими гадами. Эта знаменательная дата совпала сегодня с первым ожесточенным налетом на эти места. Пишу в землянке, налеты продолжаются и сейчас. Хаустов, мой боец, окончательно растерялся и даже от испуга заболел. У него рвота, руки трясутся и лицо перекошено. Он сначала пытался скрыть свой страх перед бомбежкой, но теперь уже открыто, не стесняясь, признается мне, что больше он терпеть не может -  нервы и сердце не выдерживают...

    28.11.1943

      Бомбят, гады. Соседняя балочка, что метрах в ста или того меньше отсюда, подверглась бомбежке 26 самолетов противника. Теперь еще 20 кружатся над нами... Сейчас еще 18 штук летят. Темнеет.

      Отправи письмо тете Ане.

    02.12.1043

      Ночью вызвали за партбилетом в дивизию. Она расположена (это я думаю, что вызван в штаб дивизии) в Ново-Петровке. В два часа ночи получил билет...

    21.12.1943

      Плачевен исход наступления. Мы почти на старых позициях...

       Две наши артперестрелки ни к чему хорошему не привели, а наступать надо...

    24.12.1943

     Вчера ночью немцы опять ходили в атаку, немного потеснили нас, но утром артиллерия выбила их и погнала на прежние места. Потеряли они около 300 человек при этом. Еще сегодня днем лежало много убитых и раненых на ничейной земле — немцы не могли их убрать.

        Поймали восемь немцев сегодня. В первый день наступления видел раненого немца. Язык. Клял Гитлера. Вот когда они начинают только понимать! Его перевязали и он сам пошел в сопровождении нашего раненого в тыл...

    14.01.1944

     Сейчас ночь. Приказали приготовиться и взвод приготовить, в полный боевой вид привести. Поэтому упаковал вещи и дневник, который, кстати, кончается. Туда я буду вписывать свои стихотворения.

    03.02.1944

     Партсобрание. Капитан Пичугин зачитывает нам секретный приказ о наступлении.

    27.08.1944

     Поистине события опережают воображение. Вчера Румыния вышла из войны. Сегодня она уже воюет со своей бывшей «союзницей» - Германией, и даже посылает делегацию в Москву с заверением о предоставлении нам своей территории, транспотра и отдаче всех пленных... Словом, полный политический поворот на 180 градусов».

    02.01.1945

     Морозы стоят крепкие. Среди нас нет человека, который хоть немного не простудился. Я тоже не остался в стороне от общей волны заболеваний и в горле у меня заметно чувствуется хрипота, боль, кашляю, как и все другие...

        Эренбург — неиссякаемый источник ума. Он возвысился над войной, как никто у нас не возвысился за последние 20 лет, разве исключая Горького...

      Фронт совсем близко — за Вислой, которая километра два отсюда...

      Долго стоять в обороне не станем — будем прорывать.

    28.04.1945

     На улицах Берлина шумно и людно. Немцы, все как один, с белыми повязками. Они уже не боятся нас и вовсю разгуливают по улицам. Событий много,  и таких  сильных и впечатлительных, что трудно словами их передать.

     Генерал Барзарин, мой  командарм, назначен комендантом Берлина и уже издал приказ-обращение к местному  населению, в котором требует от того наладить мирную жизнь и возобновить работу.

        А союзники соединились с нашими войсками и рассекли силы противника пополам...

        Три главы правительства специальным обращением к своим войскам, доведя это до сведения всех, с призывом направить усилия для последнего удара по врагу.

     01.05.1945

      Немцы не согласились капитулировать. В 21.15. начнется артподготовка. Будем разговаривать языком оружия.

    10.05.1945

     Вчера утром произошло незабываемое событие. Немцы согласились на полную безоговорочную капитуляцию. Скупо, но торжественно  сообщили об этом газеты.

    21.05.1945

     Пусть я выпил изрядно... два часа ночи... пускай. Стихи не пишутся... Сейчас я пьян и голова тяжела, но мысли трезвые не хотят покидать мой ум.

    28.05.1945

     С дневником у меня почему-то натяянутые отношения. Делюсь с ним редко в последнее время, хотя в жизни моей событий исключительно много...

       Сегодня проснулся в 11 часов дня. Выходной день (второй  за время мира) — музыка, игры в волейбол, футбол... Сегодня у нас кино было - «Остров сокровищ»...

    23.06.1945

     Дорогая мама! Получил твое письмо, хочу ответить и теряюсь в мыслях — слишком много есть чего рассказать...

       Скоро, возможно, я приеду повидаться домой, но из армии уйти мне, очевидно, не придется, пока не потеряю своей молодости. А я, скажу тебе по правде, очень не люблю военной  жизни — все здесь меня гнетет и терзает....

       Стихи я печатал во фронтовых газетах, но дальше не посылал, так как пишу еще плохо и стыжусь своей неопытности — не говори ни слова возражения — сам научился себя ценить.

        У нас уже много людей отправили домой по демобилизации. Как я им завидую... 

     

        Искренняя, доверительная беседа юноши, молодого человека с преданным другом - дневником, на протяжении  важнейшего и всегда сложного периода в индивидуальном становлении личности, к тому же в данном случае совпавшего с историческим периодом самой жестокой войны, Второй мировой войны.

        Виталий Гельфанд при поддержке семьи выполнил священный сыновний долг — сохранил для памяти семьи бесценный труд Отца.

       Верю, что Книга-Дневник  вызовет заслуженный интерес у читателей в родной стране, правда, теперь — уже не в одной, точнее — в родных странах, вызовет благодарность ветеранов, интерес у издательств, у исследователей, историков, писателей.

         Безусловно,  хотелось бы знать, как сложилась судьба  ответственного, целеустремленного автора после победы, труднейшей победы, в разные периоды мирного времени.

        В сентябре  1946 г. Владимир был демобилизован, в звании старшего лейтенанта. Он вернулся в Днепропетровск, к матери. С 1947 г. он студент историко-филологического факультета  Днепропетровского университета. В  1949 г. по семейным обстоятельствам (женитьба, рождение сына) он перевелся в Пермский  университет, в 1952 г. Владимир успешно закончил учебу. Дипломную работу он написал о романе Ильи Эренбурга «Буря». В 1951 г. он встретился в Москве с Эренбургом.

       С 1952 г. Владимир преподает историю, русский язык и литературу в железнодорожном техникуме г. Молотов.

        Первый брак Владимира распался. В 1957 г. он познакомился и создал семью с Беллой Шульман, выпускницей  института Педагогического образования г. Махачкалы. В этом браке родилось двое сыновей: в 1959 г. родился Геннадий, в 1963 г. - Виталий. Семья переехала в Днепропетровск. С 1977г.  Владимир Гельфанд работал преподавателем училища в г. Днепропетровск.

       Владимир Натанович Гельфанд был хорошим преподавателем, активным членом партии. Он продолжал мечтать и о творческой работе, писал статьи в местную (и не только) прессу о проблемах образования, писал также свои воспоминания о войне. Писал он на украинском и на русском языках. Но главной его мечтой, безусловно было издание Дневника. Владимир Натанович обращался (неоднократно) в Союз писателей. Внимательного, заинтересованного, поддерживающего внимания ни в украинской, ни в союзной организации он не встретил. Грустно... Прямой причины отказа как будто не называли. Но, как рассказала мне Белла, условие автору было поставлено такое: «Когда опубликуете 100 статей, тогда приходите»...

        Сколько времени это продолжалось?! Но других возможностей так и не  нашлось.

         И вот, когда уже собралось-таки 100 статей (даже больше), Владимир Гельфанд снова пришел в Союз писателей. Результат был прежний...

        Семья ветерана испытывала серьезные бытовые трудности. Со временем начались серьезные проблемы со здоровьем. В 1982 г. умерла мать Владимира. Сын пережил ее на один год.

        Как же важно, как благородно, что отношение семьи, супруги, сыновей к памяти отца и супруга, отношение к важнейшему труду его жизни стало святым долгом семьи.

     

       Позволю себе обратиться к семьям, в которых есть ветераны войны — дедушки, бабушки, прадедушки, прабабушки: в эти памятные дни (и месяцы и будущие годы)  создайте условия для бесед с ветеранами, а дети и внуки пусть записывают — тексты, песни, стихи, фото дорогих дедушек-бабушек в кругу семьи. Культура памяти  закладывается в культуре семьи, она закладывает основы  культуры народа.

        Низкий поклон и благодарность семье Беллы Гельфанд, сохраняющей память супруга, отца, дедушки. Пожелания здоровья и доброй судьбы родителям, детям, внукам. Светлого будущего!


     
     
     
     
     
     
     


    Олена Проскура

    Дні пам»яті. Щоденники  часів війни – рідкісні документи. Це – скарби пам’яті.
    (лист до газети «Русский Берлин». Русская Германия. Май 2015)
     
     
     
    Більше десяти років читаю газету «Русский Берлин». Спочатку її назва викликала певне непорозуміння: занадто впевнено стаємо чи вважаємо себе господарями (Берліну, Німеччини), дозволяємо собі давати таку назву газеті. З часом познайомилась, як читач, з журналістами, до яких ставлюсь з глибокою довірою, радію зустрічі з ними у кожному номері. І до назви звикала. До того ж дізналась про її історичну долю. Виявляється, перші російські видання з такою назвою з’явились ще у 20-і роки ХХ століття… В Росії – революція, громадянська війна. Потоки емігрантів з Росії. Це були, в основному, представники інтелігенції - поети, письменники, художники, науковці, музиканти - еліта країни, яку вони полишали. Німеччина приймала їх. Та вони, знаходячись в тому особливому стані непевності, намагались у нових умовах об’єднуватись, зберігаючи свої корені, знаходити можливості для спілкування, для збереження себе і своєї культури. От і виникали видання і навіть видавництва…

    Від того часу минуло століття. Історія завжди складна. В ній є короткими періоди спокою, і навіть відносного миру, а тим паче періоди процвітання. От і вдерлась в історію Друга світова війна. В неї була втягнута уся Європа, увесь світ. Та складніше, ніж усім, трагічніше, ніж усім довелось двом країнам - Німеччині і великому Радянському Союзу…

    Неймовірно тяжкою, трагічною ціною була здобута перемога. Перемога, як свідчать документи, була справою світової коаліції. Та все ж безсумнівним, навіть очевидним, визнаним усією світовою спільнотою є той факт, що вирішальна роль у перемозі належить Радянській Армії, що трагічну ціну втрат заплатила за перемогу саме Радянська Армія. Величезна територія тодішньої нашої країни зазнала жорстокої розрухи. Перемога прийшла, але радість перемоги супроводжувалась гіркими слізьми. Усі жахи, що були спричинені війною, втрати рідних і близьких, мільйони сиріт, мільйони інвалідів – і от на цьму тлі – Перемога! Сподівання. Надії. Очікування. Героїчна готовність відновлювати мирне життя у надскладних умовах перенесених втрат.
    Свято Перемоги, як справедлива нагорода з Небес, а можливо і завдяки мудрому керівництву, була сприйнята у кожній родині і кожною людиною як найголовніше свято, що мало найважливіше значення. Таке ставлення зберігалось упродовж десятиліть.
    Відходять у вічний спокій ветерани-переможці. Пам'ять про війну залишається в державних документах, та в них також доволі складна доля… Підростають нові покоління…

    Цей тривалий досвід показав, що за створюваною десятиліттями – від початку перемоги і донині - неписаною традицією ветерани, що з перемогою повернулися у свої родини у суспільні колективи, не прагнули ділитись своїми спогадами про війну, про власний досвід…

    Вони прагнули віддалитись від пережитих жахів, самовіддано увійти у важку справу налагодження мирного життя. Для них День перемоги також став святом особливим. Це День, коли ветерани прикріпляли свої нагороди до скромних чи багатших кителів (у кого які були) і збирались разом з друзями… Вони створили свій ритуал відзначення Дня перемоги, де вони були однодумцями, де все було для них зрозумілим…

    Нові покоління дітей та молоді про війну вивчають з підручників. Підручники, як і країни, переживають різні періоди історії, по-різному її усвідомлюють.
    На нашу долю випало щастя. Наша країна, точніше – наші країни та увесь світ семидесятий рік відзначають День тої найзначнішої Перемоги, перемоги над підступною силою фашизму.

    Склалось так, що ми, багато нас, відзначаємо це величне свято в Німеччині, разом з німецьким народом, дружнім народом. Відзначаємо в умовах миру, співпраці, взаємного порозуміння. Так відбувається розвиток історії, так складається біографія кожного з нас.
    Думаю, що серед читачів газети, на щастя, є і ветерани тої війни. Та багато з нас пам’ятають про війну через досвід тяжкого воєнного дитинства. Тепер, під час дружніх зустрічей, які для нас є життєво важливими, ми спілкуємось, обговорюючи різні теми – сучасні новини в літературі, нові фільми, враження від театральних вистав. Іноді в бесіди дорослих і стареньких вплітаються події з життя наших дітей та онуків. Ми радіємо з можливості зустрічатись, з приємністю спілкуватись за чаєм чи кавою із смачним пирогом. Розмови ж про війну виникають вкрай рідко – і то найзагальніші враження. І навіть ленінградці (тепер – пітерці) скупо діляться споминами про блокадне дитинство, і українці рідко згадують про жахи того часу. До слова, я ще нікому не розповідала про те, що війну я пересиділа під столом у добрих, мужніх людей , які мене переховували. Під столом і підросла. А коли прийшов час і з-під столу можна було вийти, батьків моїх вже не було… Це не є темою для дружніх розмов, особливо в нашому поважному віці, коли спілкування є не лише найважливішою цінністю (Антуан- де Сент Екзюпері), але й просто життєвою необхідністю, як турбота рідних, як ліки…

    Та ось – подарунок долі, неочікуваний! Два роки тому я познайомилась з дамою мого віку, з якою живемо в одному будинку. Інтелігентна, уважна, завжди готова допомогти, коли відчуває необхідність. Спільні вечірні прогулянки, бесіди, що не втомлюють. Та все ж з досвідом спілкування прийшла взаємна довіра. Я вже трохи знайома з її родиною, мене запрошували на смачнющий український борщ, на домашню піццу. Познайомилась з синами, з онуками. І ось – сокровенне.
    Родина Белли живе в Німеччині вже більше двадцяти років. Приїхали з Дніпропетровська. Як найважливішу коштовність мати з синами везли чемодан, повний охайно складених, упорядкованих сотень пожовклих від часу аркушів і зошитів, на котрих майбутній чоловік і батько цих синів у свої юначі та молоді роки вів щоденникові записи...

    Юний Володимир Гельфанд (народився 1 березня 1923 року) перед закінченням школи вже серйозно цікавився літературою та театром. У Дніпропетровську були умови для підтримки такого зацікавлення. Юнак мріяв стати поетом. У ті ж роки він почав вести щоденник – важливий і навіть визначальний момент на етапі формування готовності до творчої діяльності і надто важливий момент у творчості письменника.

    Раптом, несподівано – війна… Усі плани – враз знищено. Спочатку – евакуація, невдовзі – призов до армії. І – підготовка до відправки на фронт, і – безпосередня участь у війні з усією складністю участі у армійському житті, в усі періоди війни…

    Та щоденник вже був розпочатим… У зошитах і на аркушах… За всіх найскладніших обставин війни Володимир продовжував вести щоденник. Неймовірно складні умови життя і виживання, неочікувано складний особистий досвід, але – юнак продовжував вести щоденниик, який було розпочато 26.04.1941 року. Останній запис – 10.12.1946 року. Рідкісний випадок в історії щоденників! Як писав ще у свій час О.Герцен, даючи оцінку значенню щоденників та листів – це «зафіксоване і нетлінне». Ось це і подарував Володимир Гельфанд своїй родині, своїй країні, світові - рідкісної вартості документ – зафіксував і це залишається, має лишитись нетлінним.

    Рік, відомо, має свою тяглість. І день також має свою тяглість. І це відбито у щоденнику: іноді запис займає півсторінки, іноді – більше, ніж сторінку. Як дозволяли обставини. Тут буде відібрано лише кілька фрагментів з кількох днів, в яких коротко подано подію чи стан автора.

    У післявоєнний період також були свої труднощі, свої особливі проблеми. І про них ми можемо дізнатись зі сторінок щоденника. І все ж після війни Володимиру вдались надзвичайно важливі життєві завдання: він вступив і закінчив університет, отримав бажану професію, у відповідності з професією почав працювати, створив родину, ростив і виховував дітей, писав… Можна зрозуміти, що не все давалось просто, без перешкод. Були й такі труднощі, яких здолати не вдавалось. І все ж сильний, красивий, талановитий, цілеспрямований чоловік, долаючи перешкоди, зумів відбутися як непересічна особистість.
    Помер Володимир Гельфанд у 1983 році у Дніпропетровську.

    Наприкінці 90-х років ХХ ст. дружина з синами та двома онуками переїхали до Німеччини. Синові Віталію був 31 рік, Генадію - 34 роки, онукові Володі було 7 років, Ромі - 1 рочок, онука Соня народилась вже у Берліні. Старший син Володимира живе у Ізраїлі.

    Кожен з нас пройшов і пам’ятає той період непевності, різних клопотів, турбот, проблем, тих труднощів, що є притаманними періодові адаптації у новій країні. Та найважливішим завданням Белли і її синів була турбота про рукописи, які полишив батько, чоловік. Усвідомлюючи значення рукописів, родина вирішила, що слід турбуватись, шукати можливості для того, щоб Щоденник був опублікованим. Відповідальність за здійснення цього завдання взяв на себе Віталій. Можна зрозуміти, що для цього довелось докласти неймовірних зусиль. Та вони завершились успіхом!

    І от видавництво battert verlag baden-baden у2002 році видало книгу російською мовою з назвою німецькою мовою на титульній сторінці:
    Gelfand Wladimir Tagebuch 1941-1946. Великий гарний формат, 330 сторінок досить дрібним шрифтом.

    Саме цю книгу я читаю, постійно звертаюсь до неї ось уже довше, ніж півроку.
    Моє бажання – щоб про неї дізналось якомога більше читачів. Адже все ж таки її вдалось видати тут російською мовою. А значить – для нас. Можливо, що вона є у бібліотеках…

    У ці дні Памяті про Перемогу наведу фрагменти із Щоденника Володимира Гельфанда:

    02.05.1941
    Сьогодні. Нарешті сьогодні! Значить, у неділю? Ну що ж, слухай, мій щоденнику, вбирай у себе, мій єдиний друже, друже моєї душі.

    Проглядаючи свіжий номер «Днепровской правды», знайшов довгоочікуване і, думаю, доволі запізніле повідомлення, про недільник.
    Довго, як ніколи раніше, не скликали недільник, і через те програма очікуваного літературного недільника обіцяла бути цікавою.
    Плекаючи цю надію, я пішов до Лєни Малкіної, бо з нею домовився йти на недільник… Приїхали ми трамваєм, о першій годині дня, приблизно… Про що говорила людина з красивими, здається, чорними очима, з низьким чолом і самозадоволеним обличчям – не чув… Лєна Малкіна сказала, що це і є той самий Уткін, якого вона вже одного разу слухала у якомусь інституті і про якого мені розповідала. Лише тоді я почав прислуховуватися до його слів.
    Він говорив багато, красиво, кожною фразою своєю настирливо підкреслюючи свою популярність у Москві…

    02.06.1941
    Війна змінила усі мої плани відносно того, як я мав провести канікули. Вже здав усі іспити, залишилась тільки математика…числа минулого місяця разом з Олею та її подругами відвідав малий театр, що гастролював у нас. Йшла комедія Островського А.Н. «Правда хорошо, а счастье лучше». Комедія ставилась відомими і народними артистами союзу та республік і пройшла з великим успіхом, незважаючи на слабкість сюжету, що було властивим ранньому Островському.

    У Олі ми дізнались, що Німеччина оголосила нам війну. Це було жахливо і несподівано.
    Олю викликали у школу і, так як мами вдома не було, я пішов з нею. Там усі учні вже були у зборі. Комсомольці і не-комсомольці клеїли вікна, копали ями, клопотались, шуміли і, загалом, усі були у незвичному стані.
    Та ось усі почали збиратись біля репродукторів, підійшов і я. По радіо виступав т. Молотов. Почалась війна, - довелось погодитись з довершеним фактом.
    На другий день я подався на робфак.

    09.10.1941
    Зранку знову заняття по всеобучу (в Єсентуках, в евакуації .О.П.). У мене нерішучі рухи у строю, що привертає на себе увагу…


    11.10.1941
    Вчора призвали у армію дядю Ісаака. Це сталось непередбачено і раптово…


    13.10.1941
    Вчора у мене стались нові зіткнення з учнями по всеобучу. Під час стройових занять я неправильно виконував вправи і це викликало «захоплення» деяких хуліганів, котрі у цей день могли досхочу показати себе в усій своїй душевній красі, так як мали справу зі слабохарактерним командиром… під час занять в мене почали летіти камінці…


    22.10.1941
    Сьогодні – чотири місяці війни. Та по радіо про це, як і про нові результати війни за цей період – ні слова…


    29.10.1941
    Заняття пройшли порівняно спокійно. Кілька разів хтось кинув у мене камнем і потрапив по голові, та я утримався, не відповів. Один мерзотник прозвав мене «Абрамом». Та я й на це не звернув уваги, вірніше, зробив вигляд, удавав, що не звернув уваги…


    30.10.1941
    Шоста година ранку. Так, якби розірвалася бомба, вразило мене сьогоднішнє повідомлення Радянського інформбюро про здачу противникові Харкова…


    31.10.1941
    Сьогодні у мене радісний і печальний день. Радісний тому, що я побачив уперше за два місяці маму. Печальний тому, що мені довелось знову з нею розлучатись…

    Я не вмію плакати. Здається, ніяке горе, ніяка печаль не змусять мене пустити сльозу. І тим складніше бачити, як плаче найрідніша з рідних людина. Я пригорнув, притиснув її, бідну маму, до свого серця і довго втішав, поки вона не перестала плакати…

    5.05.1942
    Сьогодні відбулась вирішальна подія у моєму житті – мене призвали до армії. Кадровим червоноармійцем. Я був абсолютно непідготовлений, а призвали неочікувано (раптово), о 9 годині ранку: на 10-ту прибути з речами у військкомат.


    22.06.1942
    Сьогодні рік війни між нашою країною і німецько-фашистськими гадами. Ця знаменна дата співпала сьогодні з першим віроломним, жорстоким нападом на ці місця. Пишу в землянці, нальоти тривають і тепер. Хаустов, мій боєць, цілковито розгубився і навіть від переляку захворів. У нього блювота, руки тремтять і обличчя перекошене. Він спочатку намагався приховати свій страх перед бомбуванням, але тепер уже відверто, не соромлячись, зізнався мені, що він більше терпіти не може – нерви і серце не витримують…


    22.11.1943
    Бомблять, гади. Сусідня балочка, яка в метрах ста чи й того менше звідси, була піддана бомбуванню 26 літаками противника. Тепер ще 20 кружляють над нами… Зараз ще 18 штук летять. Смеркає.

     Відправив листа тьоті Ані.

    02.12. 1943
    Вночі викликали за партквитком у дивізію. Вона розташована (це я думаю, що виклик у штаб дивізії) в Ново-Петровці. О другій годині ночі отримав квиток…


    21.12.1943
    Плачевний кінець наступу. Ми майже на старих позиціях…

    Дві наші артперестрілки ні до чого доброго не привели, а наступати треба…

    24.12.1943
    Вчора вночі німці знову ходили в атаку, трохи потіснили нас, але зранку артилерія вибила їх і погнала на попереднє місце. Втратили вони при цьому близько 300 чоловік. Ще сьогодні вдень лежало багато вбитих і поранених на нічиїй землі – німці не могли їх прибрати.

    Піймали вісьмох німців сьогодні. У перший день наступу бачив пораненого німця. Язик. Кляв Гітлера. Ось коли вони починають тільки розуміти! Його перев’язали, і він сам пішов у супроводі нашого пораненого в тил…

    14.01.1944
    Зараз ніч. Наказали приготуватись і взвод приготувати, у стан повної бойової готовності привести. Тому спакував речі і щоденник, який, до того ж, закінчується. Туди я буду вписувати свої вірші.


    03.02.1944
    Партзбори. Капітан Пічугін зачитує нам секретний наказ про наступ.


    27.08.1944
    Справді, події випереджають те, що можна собі уявити. Вчора Румунія вийшла з війни. Сьогодні вона вже воює із своєю колишньою «союзницею» - Німеччиною, і навіть посилає делегацію до Москви із запевненням про надання нам своєї території, транспорту і передачі усіх полонених… Словом, цілковитий політичний поворот на 180 градусів.


    02.01.1945
    Морози стоять тріскучі. Серед нас немає людини, котра хоч трохи б не застудилась. Я також не залишився в стороні від загальної хвилі захворювань і у горлі в мене помітно відчувається хрипота, біль, кашляю, як і усі інші…

    Еренбург – невичерпне джерело розуму. Він вивищився над війною, як ніхто у нас не вивищувався за останні 20 років, хіба що за винятком Горького…
    Фронт зовсім близько – за Віслою, яка кілометрів два звідси…
    Довго стояти в обороні не будем – будемо проривати.

    28.04.1945
    На вулицях Берліна шумно і людно. Німці, усі як один, з білими пов’язками. Вони вже не бояться нас і вільно розгулюють вулицями. Подій багато, і таких сильних і вражаючих, що трудно словами їх передати.

    Генерал Барзарін, мій командарм, призначений комендантом Берліну і вже віддав наказ-звернення до місцевого населення, в якому вимагає від того налагодити мирне життя і поновити роботу.
    А союзники з’єдналися з нашими військами і розсікли сили противника навпіл…
    Три голови урядів спеціальним зверненням до своїх військ, доводячи це до відома усіх, закликають спрямувати зусилля для останнього удару по ворогу.

    01.05.1945
    Німці не погодились капіталювати.У 21.15. починається артпідготовка. Будемо говорити мовою зброї.


    10.05.1945
    Вчора зранку відбулась незабутня подія. Німці погодились на повну безумовну капітуляцію. Скупо, але урочисто повідомили про це газети.


    21.05.1945
    Ну, нехай я і випив чимало… друга година ночі… нехай. Вірші не пишуться… Зараз я п’яний, і голова важка, але думки тверезі не хотять покидати мого розуму.


    28.05.1954
    Із щоденником у мене чомусь напружені відношення. Ділюся з ним рідко останнім часом, хоча у житті моєму подій виключно багато…

    Сьогодні прокинувся об 11 годині дня. Вихідний день (другий за час миру) – музика, ігри у волейбол, футбол… Сьогодні у нас кіно було – «Остров сокровищ»…

    23.06.1945
    Дорога мамо! Отримав твого листа, хочу відповісти та гублюсь у думках – надто багато є що розповісти…

    Скоро, можливо, я приїду побачитись додому, та з армії піти мені, очевидно, не доведеться поки не втрачу своєї молодості. Та я, скажу тобі правду, дуже не люблю воєнного життя – все тут мене гнітить і терзає…
    Вірші я друкував у фронтових газетах, але далі не посилав, бо пишу ще погано і соромлюсь своєї недосвідченості – не кажи ні слова заперечення – сам навчився себе оцінювати.
    У нас вже багато людей відправили додому по демобілізації. Як я їм заздрю…

    ***

    Щира, довірлива бесіда юнака, молодої людини з відданим другом упродовж надзвичайно важливого і постійно складного періоду у індивідуальному становленні особистості, до того ж в даному випадку період цей співпадає з історичним періодом найжорстокішої війни.
    Віталій Гельфанд, за підтримки родини, виконав священний обов’язок сина – зберіг для пам’яті родини працю Батька, якій немає ціни.
    Вірю, що Книга-Щоденник безперечно викличе зацікавлення читачів у рідній країні, щоправда, тепер вже не в одній, точніше – в рідних країнах, викличе вдячність ветеранів, зацікавить видавництва, дослідників, істориків, письменників.
    Як читач газети, дозволю собі звернутись до родин, в котрих є ветерани війни – дідусі, бабусі, прадідусі, прабабусі: особливо у пам’ятні дні, місяці, роки, створюйте умови для бесід з ветеранами, а діти і внуки нехай записують – тексти, пісні, поезію, фото дорогих дідусів-бабусь у колі родини. Це ж не складно, молодь тепер володіє чудовими технічними засобами.
    Культура пам’яті – культура родини, культура народу.
    Низький уклін і вдячність родині Белли Гельфанд, в якій зберігають пам’ять – чоловіка, батька, дідуся. Побажання здоров’я і доброї долі батькам, дітям, онукам. Світлого майбутнього.

     
     
     
     
     


    Елена Проскура "Дневники — самые верные документы памяти"
     
    Елена Проскура, Берлин
    для © Russkaja Germanija 



     

     





  •     Dr. Elke Scherstjanoi "Ein Rotarmist in Deutschland"
  •     Stern  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Märkische Allgemeine  "Hinter den Kulissen"
  •     Das Erste "Kulturreport"
  •     Berliner Zeitung  "Besatzer, Schöngeist, Nervensäge, Liebhaber"
  •     SR 2 KulturRadio  "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Die Zeit  "Wodka, Schlendrian, Gewalt"
  •     Jüdische Allgemeine  "Aufzeichnungen im Feindesland"
  •     Mitteldeutsche Zeitung  "Ein rotes Herz in Uniform"
  •     Unveröffentlichte Kritik  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten vom Umgang mit den Deutschen"
  •     Bild  "Auf Berlin, das Besiegte, spucke ich!"
  •     Das Buch von Gregor Thum "Traumland Osten. Deutsche Bilder vom östlichen Europa im 20. Jahrhundert"
  •     Flensborg Avis  "Set med en russisk officers øjne"
  •     Ostsee Zeitung  "Das Tagebuch des Rotarmisten"
  •     Leipziger Volkszeitung  "Das Glück lächelt uns also zu!"
  •     Passauer Neue Presse "Erinnerungspolitischer Gezeitenwechsel"
  •     Lübecker Nachrichten  "Das Kriegsende aus Sicht eines Rotarmisten"
  •     Lausitzer Rundschau  "Ich werde es erzählen"
  •     Leipzigs-Neue  "Rotarmisten und Deutsche"
  •     SWR2 Radio ART: Hörspiel
  •     Kulturation  "Tagebuchaufzeichnungen eines jungen Sowjetleutnants"
  •     Der Tagesspiegel  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR  "Bücher Journal"
  •     Kulturportal  "Chronik"
  •     Sächsische Zeitung  "Bitterer Beigeschmack"
  •     Wiesbadener Tagblatt "Reflexionen, Textcollagen und inhaltlicher Zündstoff"
  •     Deutschlandradio Kultur  "Krieg und Kriegsende aus russischer Sicht"
  •     Berliner Zeitung  "Die Deutschen tragen alle weisse Armbinden"
  •     MDR  "Deutschland-Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Jüdisches Berlin  "Das Unvergessliche ist geschehen" / "Личные воспоминания"
  •     Süddeutsche Zeitung  "So dachten die Sieger"
  •     Financial Times Deutschland  "Aufzeichnungen aus den Kellerlöchern"
  •     Badisches Tagblatt  "Ehrliches Interesse oder narzisstische Selbstschau?"
  •     Freie Presse  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Nordkurier/Usedom Kurier  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten ungefiltert"
  •     Nordkurier  "Tagebuch, Briefe und Erinnerungen"
  •     Ostthüringer Zeitung  "An den Rand geschrieben"
  •     Potsdamer Neueste Nachrichten  "Hier gibt es Mädchen"
  •     NDR Info. Forum Zeitgeschichte "Features und Hintergründe"
  •     Deutschlandradio Kultur. Politische Literatur. "Lasse mir eine Dauerwelle machen"
  •     Konkret "Watching the krauts. Emigranten und internationale Beobachter schildern ihre Eindrücke aus Nachkriegsdeutschland"
  •     Cicero "Voodoo Child. Die verhexten Kinder"
  •     Dagens Nyheter  "Det oaendliga kriget"
  •     Utopie-kreativ  "Des jungen Leutnants Deutschland - Tagebuch"
  •     Neues Deutschland  "Berlin, Stunde Null"
  •     Webwecker-bielefeld  "Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Südkurier  "Späte Entschädigung"
  •     Online Rezension  "Das kriegsende aus der Sicht eines Soldaten der Roten Armee"
  •     Saarbrücker Zeitung  "Erstmals: Das Tagebuch eines Rotarmisten"
  •     Neue Osnabrücker Zeitung  "Weder Brutalbesatzer noch ein Held"
  •     Thüringische Landeszeitung  "Vom Alltag im Land der Besiegten"
  •     Das Argument "Wladimir Gelfand: Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Deutschland Archiv: Zeitschrift für das vereinigte Deutschland  "Betrachtungen eines Aussenseiters"
  •     Neue Gesellschaft/Frankfurter Hefte  "Von Siegern und Besiegten"
  •     Deutsch-Russisches Museum Berlin-Karlshorst "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     Online Rezensionen. Die Literaturdatenbank
  •     Literaturkritik  "Ein siegreicher Rotarmist"
  •     RBB Kulturradio  "Ein Rotarmist in Berlin"
  •     Українська правда  "Нульовий варiант" для ветеранiв вiйни" / Комсомольская правда "Нулевой вариант" для ветеранов войны"
  •     Dagens Nyheter. "Sovjetsoldatens dagbok. Hoppfull läsning trots krigets grymheter"
  •     Ersatz  "Tysk dagbok 1945-46 av Vladimir Gelfand"
  •     Borås Tidning  "Vittnesmåil från krigets inferno"
  •     Sundsvall (ST)  "Solkig skildring av sovjetisk soldat frеn det besegrade Berlin"
  •     Helsingborgs Dagblad  "Krigsdagbok av privat natur"
  •     2006 Bradfor  "Conference on Contemporary German Literature"
  •     Spring-2005/2006/2016 Foreign Rights, German Diary 1945-1946
  •     Flamman / Ryska Posten "Dagbok kastar tvivel över våldtäktsmyten"
  •     INTERPRES "DAGBOG REJSER TVIVL OM DEN TYSK-REVANCHISTISKE “VOLDTÆGTSMYTE”
  •     Expressen  "Kamratliga kramar"
  •     Expressen Kultur  "Under våldets täckmantel"
  •     Lo Tidningen  "Krigets vardag i röda armén"
  •     Tuffnet Radio  "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Norrköpings Tidningar  "En blick från andra sidan"
  •     Expressen Kultur  "Den enda vägens historia"
  •     Expressen Kultur  "Det totalitära arvet"
  •     Allehanda  "Rysk soldatdagbok om den grymma slutstriden"
  •     Ryska Posten  "Till försvar för fakta och anständighet"
  •     Hugin & Munin  "En rödarmist i Tyskland"
  •     Theater "Das deutsch-russische Soldatenwörtebuch" / Театр  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     SWR2 Radio "Journal am Mittag"
  •     Berliner Zeitung  "Dem Krieg den Krieg erklären"
  •     Die Tageszeitung  "Mach's noch einmal, Iwan!"
  •     The book of Paul Steege: "Black Market, Cold War: Everyday Life in Berlin, 1946-1949"
  •     Телеканал РТР "Культура":  "Русско-немецкий солдатский разговорник"
  •     Аргументы и факты  "Есть ли правда у войны?"
  •     RT "Russian-German soldier's phrase-book on stage in Moscow"
  •     Утро.ru  "Контурная карта великой войны"
  •     Коммерсантъ "Языковой окоп"
  •     Телеканал РТР "Культура"  "Широкий формат с Ириной Лесовой"
  •     Museum Berlin-Karlshorst  "Das Haus in Karlshorst. Geschichte am Ort der Kapitulation"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Rote Fahnen über Potsdam 1933 - 1989: Lebenswege und Tagebücher"
  •     Das Buch von Bernd Vogenbeck, Juliane Tomann, Magda Abraham-Diefenbach: "Terra Transoderana: Zwischen Neumark und Ziemia Lubuska"
  •     Das Buch von Sven Reichardt & Malte Zierenberg: "Damals nach dem Krieg Eine Geschichte Deutschlands - 1945 bis 1949"
  •     Lothar Gall & Barbara Blessing: "Historische Zeitschrift Register zu Band 276 (2003) bis 285 (2007)"
  •     Wyborcza.pl "Kłopotliwy pomnik w mieście z trudną historią"
  •     Kollektives Gedächtnis "Erinnerungen an meine Cousine Dora aus Königsberg"
  •     Das Buch von Ingeborg Jacobs: "Freiwild: Das Schicksal deutscher Frauen 1945"
  •     Wyborcza.pl "Strącona gwiazda wdzięczności"
  •     Закон i Бiзнес "Двічі по двісті - суд честі"
  •     Радио Свобода "Красная армия. Встреча с Европой"
  •     DEP "Stupri sovietici in Germania /1944-45/"
  •     Дніпропетровський національний історичний музей ім. Яворницького "Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. Листи з 43-го"
  •     Explorations in Russian and Eurasian History "The Intelligentsia Meets the Enemy: Educated Soviet Officers in Defeated Germany, 1945"
  •     DAMALS "Deutschland-Tagebuch 1945-1946. Gedankenwelt des Siegers"
  •     Das Buch von Pauline de Bok: "Blankow oder Das Verlangen nach Heimat"
  •     Das Buch von Ingo von Münch: "Frau, komm!": die Massenvergewaltigungen deutscher Frauen und Mädchen 1944/45"
  •     Das Buch von Roland Thimme: "Schwarzmondnacht: Authentische Tagebücher berichten (1933-1953). Nazidiktatur - Sowjetische Besatzerwillkür"
  •     История государства  "Миф о миллионах изнасилованных немок"
  •     Das Buch Alexander Häusser, Gordian Maugg: "Hungerwinter: Deutschlands humanitäre Katastrophe 1946/47"
  •     Heinz Schilling: "Jahresberichte für deutsche Geschichte: Neue Folge. 60. Jahrgang 2008"
  •     Jan M. Piskorski "WYGNAŃCY: Migracje przymusowe i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie"
  •     Wayne State "The Cultural Memory Of German Victimhood In Post-1990 Popular German Literature And Television"
  •     Deutschlandradio "Heimat ist dort, wo kein Hass ist"
  •     Journal of Cold War Studies "Wladimir Gelfand, Deutschland-Tagebuch 1945–1946: Aufzeichnungen eines Rotarmisten"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне. Солдатские дневники"
  •     Частный Корреспондент "Победа благодаря и вопреки"
  •     Перспективы "Сексуальное насилие в годы Второй мировой войны: память, дискурс, орудие политики"
  •     Радиостанция Эхо Москвы & RTVi "Не так" с Олегом Будницким: Великая Отечественная - солдатские дневники"
  •     Books Llc "Person im Zweiten Weltkrieg /Sowjetunion/ Georgi Konstantinowitsch Schukow, Wladimir Gelfand, Pawel Alexejewitsch Rotmistrow"
  •     Das Buch von Jan Musekamp: "Zwischen Stettin und Szczecin - Metamorphosen einer Stadt von 1945 bis 2005"
  •     Encyclopedia of safety "Ladies liberated Europe in the eyes of Russian soldiers and officers (1944-1945 gg.)"
  •     Азовские греки "Павел Тасиц"
  •     Newsland "СМЯТЕНИЕ ГРОЗНОЙ ОСЕНИ 1941 ГОДА"
  •     Wallstein "Demokratie im Schatten der Gewalt: Geschichten des Privaten im deutschen Nachkrieg"
  •     Вестник РГГУ "Болезненная тема второй мировой войны: сексуальное насилие по обе стороны фронта"
  •     Das Buch von Jürgen W. Schmidt: "Als die Heimat zur Fremde wurde"
  •     ЛЕХАИМ "Евреи на войне: от советского к еврейскому?"
  •     Gedenkstätte/ Museum Seelower Höhen "Die Schlacht"
  •     The book of Frederick Taylor "Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany"
  •     Огонёк "10 дневников одной войны"
  •     The book of Michael Jones "Total War: From Stalingrad to Berlin"
  •     Das Buch von Frederick Taylor "Zwischen Krieg und Frieden: Die Besetzung und Entnazifizierung Deutschlands 1944-1946"
  •     WordPress.com "Wie sind wir Westler alt und überklug - und sind jetzt doch Schmutz unter ihren Stiefeln"
  •     Åke Sandin "Är krigets våldtäkter en myt?"
  •     Олег Будницкий: "Архив еврейской истории" Том 6. "Дневники"
  •     Michael Jones: "El trasfondo humano de la guerra: con el ejército soviético de Stalingrado a Berlín"
  •     Das Buch von Jörg Baberowski: "Verbrannte Erde: Stalins Herrschaft der Gewalt"
  •     Zeitschrift fur Geschichtswissenschaft "Gewalt im Militar. Die Rote Armee im Zweiten Weltkrieg"
  •     Ersatz-[E-bok] "Tysk dagbok 1945-46"
  •     The book of Michael David-Fox, Peter Holquist, Alexander M. Martin: "Fascination and Enmity: Russia and Germany as Entangled Histories, 1914-1945"
  •     Елена Сенявская "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат и офицеров (1944-1945 гг.)"
  •     The book of Raphaelle Branche, Fabrice Virgili: "Rape in Wartime (Genders and Sexualities in History)"
  •     БезФорматаРу "Хоть бы скорей газетку прочесть"
  •     ВЕСТНИК "Проблемы реадаптации студентов-фронтовиков к учебному процессу после Великой Отечественной войны"
  •     Zeitschrift für Geschichtswissenschaft 60 (2012), 12
  •     Все лечится "10 миллионов изнасилованных немок"
  •     Симха "Еврейский Марк Твен. Так называли Шолома Рабиновича, известного как Шолом-Алейхем"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique: 1941-1945 (Histoires d'aujourd'hui) E-Book"
  •     Annales: Nathalie Moine "La perte, le don, le butin. Civilisation stalinienne, aide étrangère et biens trophées dans l’Union soviétique des années 1940"
  •     Das Buch von Beata Halicka "Polens Wilder Westen. Erzwungene Migration und die kulturelle Aneignung des Oderraums 1945 - 1948"
  •     Das Buch von Jan M. Piskorski "Die Verjagten: Flucht und Vertreibung im Europa des 20. Jahrhundert"
  •     "آسو  "دشمن هرگز در نمی‌زن
  •     Уроки истории. ХХ век. Гефтер. "Антисемитизм в СССР во время Второй мировой войны в контексте холокоста"
  •     Ella Janatovsky "The Crystallization of National Identity in Times of War: The Experience of a Soviet Jewish Soldier"
  •     Word War II Multimedia Database "Borgward Panzerjager At The Reichstag"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Buchbesprechungen"
  •     Всеукраинский еженедельник Украина-Центр "Рукописи не горят"
  •     Ljudbok / Bok / eBok: Niclas Sennerteg "Nionde arméns undergång: Kampen om Berlin 1945"
  •     Das Buch von Michaela Kipp: "Großreinemachen im Osten: Feindbilder in deutschen Feldpostbriefen im Zweiten Weltkrieg"
  •     Петербургская газета "Женщины на службе в Третьем Рейхе"
  •     Володимир Поліщук "Зроблено в Єлисаветграді"
  •     Германо-российский музей Берлин-Карлсхорст. Каталог постоянной экспозиции / Katalog zur Dauerausstellung
  •     Clarissa Schnabel "The life and times of Marta Dietschy-Hillers"
  •     Alliance for Human Research Protection "Breaking the Silence about sexual violence against women during the Holocaust"
  •     Еврейский музей и центр толерантности. Группа по работе с архивными документами
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Bok / eBok: Anders Bergman & Emelie Perland "365 dagar: Utdrag ur kända och okända dagböcker"
  •     РИА Новости "Освободители Германии"
  •     Das Buch von Miriam Gebhardt "Als die Soldaten kamen: Die Vergewaltigung deutscher Frauen am Ende des Zweiten Weltkriegs"
  •     Petra Tabarelli "Vladimir Gelfand"
  •     Das Buch von Martin Stein "Die sowjetische Kriegspropaganda 1941 - 1945 in Ego-Dokumenten"
  •     Książka Beata Halicka "Polski Dziki Zachód. Przymusowe migracje i kulturowe oswajanie Nadodrza 1945-1948"
  •     The German Quarterly "Philomela’s Legacy: Rape, the Second World War, and the Ethics of Reading"
  •     MAZ LOKAL "Archäologische Spuren der Roten Armee in Brandenburg"
  •     Tenona "Как фашисты издевались над детьми в концлагере Саласпилс. Чудовищные исторические факты о концлагерях"
  •     Deutsches Historisches Museum "1945 – Niederlage. Befreiung. Neuanfang. Zwölf Länder Europas nach dem Zweiten Weltkrieg"
  •     День за днем "Дневник лейтенанта Гельфанда"
  •     BBC News "The rape of Berlin" / BBC Mundo / BBC O`zbek / BBC Brasil / BBC فارْسِى "تجاوز در برلین" 
  •     Echo24.cz "Z deníku rudoarmějce: Probodneme je skrz genitálie"
  •     The Telegraph "The truth behind The Rape of Berlin"
  •     BBC World Service "The Rape of Berlin"
  •     ParlamentniListy.cz "Mrzačení, znásilňování, to všechno jsme dělali. Český server připomíná drsné paměti sovětského vojáka"
  •     WordPress.com "Termina a Batalha de Berlim"
  •     Dnevnik.hr "Podignula je suknju i kazala mi: 'Spavaj sa mnom. Čini što želiš! Ali samo ti"
  •     ilPOST "Gli stupri in Germania, 70 anni fa"
  •     上海东方报业 有限公司 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?很多人仍在寻找真相
  •     연합뉴스 "BBC: 러시아군, 2차대전때 독일에서 대규모 강간"
  •     Telegraf "SPOMENIK RUSKOM SILOVATELJU: Nemci bi da preimenuju istorijsko zdanje u Berlinu?"
  •     Múlt-kor "A berlini asszonyok küzdelme a szovjet erőszaktevők ellen"
  •     Noticiasbit.com "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Museumsportal Berlin "Landsberger Allee 563, 21. April 1945"
  •     Caldeirão Político "70 anos após fim da guerra, estupro coletivo de alemãs ainda é episódio pouco conhecido"
  •     Nuestras Charlas Nocturnas "70 aniversario del fin de la II Guerra Mundial: del horror nazi al terror rojo en Alemania"
  •     W Radio "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     La Tercera "BBC: El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     Noticias de Paraguay "El drama de las alemanas violadas por tropas soviéticas hacia el final de la Segunda Guerra Mundial"
  •     Cnn Hit New "The drama hidden mass rape during the fall of Berlin"
  •     Dân Luận "Trần Lê - Hồng quân, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin 1945"
  •     Český rozhlas "Temná stránka sovětského vítězství: znásilňování Němek"
  •     Historia "Cerita Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     G'Le Monde "Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945 mang tên Hồng Quân"
  •     BBC News 코리아 "베를린에서 벌어진 대규모 강간"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Красная армия в Европе"
  •     Der Freitag "Eine Schnappschussidee"
  •     باز آفريني واقعيت ها  "تجاوز در برلین"
  •     Quadriculado "O Fim da Guerra e o início do Pesadelo. Duas narrativas sobre o inferno"
  •     Majano Gossip "PER NON DIMENTICARE.... LE PORCHERIE COMUNISTE!!!"
  •     非中国日报网 "柏林的强奸"
  •     Constantin Film "Anonyma - Eine Frau in Berlin. Materialien zum Film"
  •     Русская Германия "Я прижал бедную маму к своему сердцу и долго утешал"
  •     De Gruyter Oldenbourg "Erinnerung an Diktatur und Krieg. Brennpunkte des kulturellen Gedächtnisses zwischen Russland und Deutschland seit 1945"
  •     Memuarist.com "Гельфанд Владимир Натанович"
  •     Πανεπιστημίου Ιωαννίνων "Οι νόμοι του Πλάτωνα για την υβριστική κακολογία και την κατάχρηση του δημοσίου"
  •     Das Buch von Nicholas Stargardt "Der deutsche Krieg: 1939 - 1945" / Николас Старгардт "Мобилизованная нация. Германия 1939–1945"
  •     FAKEOFF "Оглянуться в прошлое"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     The book of Nicholas Stargardt "The German War: A Nation Under Arms, 1939–45"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     BBC Русская служба "Изнасилование Берлина: неизвестная история войны"BBC Україна "Зґвалтування Берліна: невідома історія війни"
  •     Virtual Azərbaycan "Berlinin zorlanması"
  •     Гефтер "Олег Будницкий: «Дневник, приятель дорогой!» Военный дневник Владимира Гельфанда"
  •     Гефтер "Владимир Гельфанд. Дневник 1942 года"
  •     BBC Tiếng Việt "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1941-1943" Tome 1
  •     Nicolas Bernard "La Guerre germano-soviétique, 1943-1945" Tome 2
  •     Эхо Москвы "ЦЕНА ПОБЕДЫ: Дневники лейтенанта Гельфанда"
  •     Renato Furtado "Soviéticos estupraram 2 milhões de mulheres alemãs, durante a Guerra Mundial"
  •     Вера Дубина "«Обыкновенная история» Второй мировой войны: дискурсы сексуального насилия над женщинами оккупированных территорий"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Презентация книги Владимира Гельфанда «Дневник 1941-1946»"
  •     Еврейский музей и центр толерантности "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Атака"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Бой"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. "Победа"
  •     Сидякин & Би-Би-Си. Драма в трех действиях. Эпилог
  •     Труд "Покорность и отвага: кто кого?"
  •     Издательский Дом «Новый Взгляд» "Выставка подвига"
  •     Katalog NT "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне " - собрание уникальных документов"
  •     Вести "Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" - собрание уникальных документов"
  •     Радио Свобода "Бесценный графоман"
  •     Вечерняя Москва "Еще раз о войне"
  •     РИА Новости "Выставка про евреев во время ВОВ открывается в Еврейском музее"
  •     Телеканал «Культура» Выставка "Евреи в Великой Отечественной войне" проходит в Москве
  •     Россия HD "Вести в 20.00"
  •     GORSKIE "В Москве открылась выставка "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Aгентство еврейских новостей "Евреи – герои войны"
  •     STMEGI TV "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Национальный исследовательский университет Высшая школа экономики "Открытие выставки "Евреи в Великой Отечественной войне"
  •     Независимая газета "Война Абрама"
  •     Revista de Historia "El lado oscuro de la victoria aliada en la Segunda Guerra Mundial"
  •     יעיתון סינאתלה  גביש הסמל ולדימיר גלפנד מספר על חיי היומיום במלחמה , על אורח חיים בחזית ובעורף
  •     Лехаим "Война Абрама"
  •     Elhallgatva "A front emlékezete. A Vörös Hadsereg kötelékében tömegesen és fiatalkorúakon elkövetett nemi erőszak kérdése a Dél-Vértesben"
  •     Libertad USA "El drama de las alemanas: violadas por tropas soviéticas en 1945 y violadas por inmigrantes musulmanes en 2016"
  •     НГ Ex Libris "Пять книг недели"
  •     Брестский Курьер "Фамильное древо Бреста. На перекрестках тех дорог…"
  •     Полит.Ру "ProScience: Олег Будницкий о народной истории войны"
  •     Олена Проскура "Запiзнiла сповiдь"
  •     Полит.Ру "ProScience: Возможна ли научная история Великой Отечественной войны?"
  •     Книга "Владимир Гельфанд. Дневник 1941 - 1946"
  •     Ahlul Bait Nabi Saw "Kisah Kelam Perempuan Jerman Setelah Nazi Kalah Perang"
  •     北京北晚新视 觉传媒有限公司 "70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     Преподавание истории в школе "«О том, что происходило…» Дневник Владимира Гельфанда"
  •     Вестник НГПУ "О «НЕУБЕДИТЕЛЬНЕЙШЕЙ» ИЗ ПОМЕТ: (Высокая лексика в толковых словарях русского языка XX-XXI вв.)"
  •     Archäologisches Landesmuseum Brandenburg "Zwischen Krieg und Frieden" / "Между войной и миром"
  •     Российская газета "Там, где кончается война"
  •     Народный Корреспондент "Женщины освобождённой Европы глазами советских солдат: правда про "2 миллиона изнасилованых немок"
  •     Fiona "Военные изнасилования — преступления против жизни и личности"
  •     军情观察室 "苏军攻克柏林后暴行妇女遭殃,战争中的强奸现象为什么频发?"
  •     Независимая газета "Дневник минометчика"
  •     Независимая газета "ИСПОДЛОБЬЯ: Кризис концепции"
  •     East European Jewish Affairs "Jewish response to the non-Jewish question: “Where were the Jews during the fighting?” 1941–5"
  •     Niels Bo Poulsen "Skæbnekamp: Den tysk-sovjetiske krig 1941-1945"
  •     Olhar Atual "A Esquerda a história e o estupro"
  •     The book of Stefan-Ludwig Hoffmann, Sandrine Kott, Peter Romijn, Olivier Wieviorka "Seeking Peace in the Wake of War: Europe, 1943-1947"
  •     Walter de Gruyter "Germans into Allies: Writing a Diary in 1945"
  •     Blog in Berlin "22. Juni – da war doch was?"
  •     Steemit "Berlin Rape: The Hidden History of War"
  •     Estudo Prático "Crimes de estupro na Segunda Guerra Mundial e dentro do exército americano"
  •     Громадське радіо "Насильство над жінками під час бойових дій — табу для України"
  •     InfoRadio RBB "Geschichte in den Wäldern Brandenburgs"
  •     "شگفتی های تاریخ است "پشت پرده تجاوز به زنان برلینی در پایان جنگ جهانی دوم
  •     Das Buch Hans-Jürgen Beier gewidmet "Lehren – Sammeln – Publizieren"
  •     The book of Miriam Gebhardt "Crimes Unspoken: The Rape of German Women at the End of the Second World War"
  •     Русский вестник "Искажение истории: «Изнасилованная Германия»"
  •     凯迪 "推荐《柏林女人》与《五月四日》影片"
  •     Vix "Estupro de guerra: o que acontece com mulheres em zonas de conflito, como Aleppo?"
  •     Universidad del Bío-Bío "CRÍMENES DE GUERRA RUSOS EN LA SEGUNDA GUERRA MUNDIAL (1940-1945)"
  •     Книга. Олег Шеин "От Астраханского кремля до Рейхсканцелярии. Боевой путь 248-й стрелковой дивизии"
  •     Sodaz Ot "Освободительная миссия Красной Армии и кривое зеркало вражеской пропаганды"
  •     Sodaz Ot "Советский воин — освободитель Европы: психология и поведение на завершающем этапе войны (II)"
  •     企业头条 "柏林战役后的女人"
  •     Sántha István "A front emlékezete"
  •     腾讯公司   "二战时期欧洲, 战胜国对战败国的十万妇女是怎么处理的!"
  •     El Nuevo Accion "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     Periodismo Libre "QUE LE PREGUNTEN A LAS ALEMANAS VIOLADAS POR RUSOS, NORTEAMERICANOS, INGLESES Y FRANCESES"
  •     DE Y.OBIDIN "Какими видели европейских женщин советские солдаты и офицеры (1944-1945 годы)?"
  •     Magyar Tudományos Akadémia "Váltóállítás: Diktatúrák a vidéki Magyarországon 1945-ben"
  •     歷史錄 "近1萬女性被強姦致死,女孩撩開裙子說:不下20個男人戳我這兒"
  •     Cyberpedia "Проблема возмездия и «границы ненависти» у советского солдата-освободителя"
  •     NewConcepts Society "Можно ли ставить знак равенства между зверствами гитлеровцев и зверствами советских солдат?"
  •     搜狐 "二战时期欧洲,战胜国对战败国的妇女是怎么处理的"
  •     Ranker "14 Shocking Atrocities Committed By 20th Century Communist Dictatorships"
  •     Эхо Москвы "Дилетанты. Начало войны. Личные источники"
  •     Журнал "Огонёк" "Эго прошедшей войны"
  •     이창남 외 공저 "폭력과 소통 :트랜스내셔널한 정의를 위하여"
  •     Уроки истории. XX век "Книжный дайджест «Уроков истории»: советский антисемитизм"
  •     Свободная Пресса "Кто кого насиловал в Германии"
  •     EPrints "Взаємовідносини червоноармійців з цивільним населенням під час перебування радянських військ на території Польщі (кінець 1944 - початок 1945 рр.)"
  •     Pikabu "Обратная сторона медали"
  •     Озёрск.Ru "Война и немцы"
  •     Імекс-ЛТД "Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти"
  •     יד ושם - רשות הזיכרון לשואה ולגבורה "Vladimir Gelfand"
  •     Atchuup! "Soviet soldiers openly sexually harass German woman in Leipzig after WWII victory, 1945"
  •     Книга Мириам Гебхардт "Когда пришли солдаты. Изнасилование немецких женщин в конце Второй мировой войны"
  •     Coffe Time "Женщины освобождённой"
  •     Дилетант "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Feldgrau.Info - Bоенная история "Подборка"
  •     Геннадий Красухин "Круглый год с литературой. Квартал четвёртый"
  •     Вечерний Брест "В поисках утраченного времени. Солдат Победы Аркадий Бляхер. Часть 9. Нелюбовь"
  •     Аргументы недели "Всю правду знает только народ. Почему фронтовые дневники совсем не похожи на кино о войне"
  •     Fanfics.me "Вспомним подвиги ветеранов!"
  •     VietInfo "Hồng quân, Nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Книга: Виталий Дымарский, Владимир Рыжков "Лица войны"
  •     Dozor "Про День Перемоги в Кіровограді, фейкових ветеранів і "липове" примирення"
  •     East European Jewish Affairs "Review of Dnevnik 1941-1946, by Vladimir Gel’fand
  •     The book of Harriet Murav, Gennady Estraikh "Soviet Jews in World War II: Fighting, Witnessing, Remembering"
  •     TARINGA! "Las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     ВолиньPost "Еротика та війна: спогади про Любомль 1944 року"
  •     Anews "Молодые воспринимают войну в конфетном обличии"
  •     RTVi "«Война эта будет дикая». Что писали 22 июня 1941 года в дневниках"
  •     Tribun Manado "Nasib Kelam Perempuan Jerman Usai Nazi Kalah, Gadis Muda, Wanita Tua dan Hamil Diperkosa Bergantian"
  •     The book of Elisabeth Krimmer "German Women's Life Writing and the Holocaust: Complicity and Gender in the Second World War"
  •     ViewsBros  "WARTIME VIOLENCE AGAINST WOMEN"
  •     Xosé Manuel Núñez Seixas "El frente del Este : historia y memoria de la guerra germano-soviética, 1941-1945"
  •     Русская семерка "В чьем плену хуже всего содержались женщины-военные на Второй мировой"
  •     Mail Online "Mass grave containing 1,800 German soldiers who perished at the Battle of Stalingrad is uncovered in Russia - 75 years after WWII's largest confrontation claimed 2 mln lives"
  •     PT. Kompas Cyber Media "Kuburan Massal 1.800 Tentara Jerman Ditemukan di Kota Volgograd"
  •     Công ty Cổ phần Quảng cáo Trực tuyến 24H "Nga: Sửa ống nước, phát hiện 1.800 hài cốt của trận đánh đẫm máu nhất lịch sử"
  •     LGMI News "Pasang Pipa Air, Tukang Temukan Kuburan Masal 1.837 Tentara Jerman"
  •     Quora "¿Cuál es un hecho sobre la Segunda Guerra Mundial que la mayoría de las personas no saben y probablemente no quieren saber?"
  •     Музейний простiр  "Музей на Дніпрі отримав новорічні подарунки під ялинку"
  •     The book of Paul Roland "Life After the Third Reich: The Struggle to Rise from the Nazi Ruins"
  •     O Sentinela "Dois Milhões de Alemãs: O Maior Estupro em Massa da História foi um Crime Aliado-Soviético"
  •     Stratejik Güvenlik "SAVAŞ DOSYASI : TARİHTEN BİR KARE – 2. DÜNYA SAVAŞI BİTİMİNDE ALMANYA’DA KADINLARA TOPLU TECAVÜZLER"
  •     Агентство новостей «Хакасия-Информ» "Кто остановит шоу Коновалова?"
  •     Isralike.org "Цена победы. Военный дневник лейтенанта Владимира Гельфанда"
  •     Robert Dale “For what and for whom were we fighting?”: Red Army Soldiers, Combat Motivation and Survival Strategies on the Eastern Front in the Second World War
  •     Das Buch von Kerstin Bischl "Frontbeziehungen: Geschlechterverhältnisse und Gewaltdynamiken in der Roten Armee 1941-1945"
  •     Русская семерка "Красноармейцы или солдаты союзников: кто вызывал у немок больший страх"
  •     Kibalchish "Фрагменты дневников поэта-фронтовика В. Н. Гельфанда"
  •     History Magazine "Sõjapäevik leitnant Vladimir Gelfand"
  •     Magazine online "Vojnový denník poručíka Vladimíra Gelfanda"
  •     theБабель "Український лейтенант Володимир Гельфанд пройшов Другу світову війну від Сталінграда до Берліна"
  •     Znaj.UA "Жорстокі знущання та масові вбивства: злочини Другої світової показали в моторошних кадрах"
  •     Gazeta.ua "Масові вбивства і зґвалтування: жорстокі злочини Другої світової війни у фотографіях"
  •     PikTag "Знали вы о том, что советские солдаты ИЗНАСИЛОВАЛИ бессчетное число женщин по пути к Берлину?"
  •     Kerstin Bischl  "Sammelrezension: Alltagserfahrungen von Rotarmisten und ihr Verhältnis zum Staat"
  •     Конт "Несколько слов о фронтовом дневнике"
  •     Олег Сдвижков "Красная Армия в Европе. По страницам дневника Захара Аграненко"
  •     X-True.Info "«Русские варвары» и «цивилизованные англосаксы»: кто был более гуманным с немками в 1945 году"
  •     Бэла Гельфанд. Как в Берлине убивали жену красноармейца Владимира Гельфанда  .. ..
  •     Veröffentlichungen zur brandenburgischen Landesarchäologie "Zwischen Krieg und und Frieden: Waldlager der Roten Armee 1945"
  •     Dünya Haqqinda "Berlin zorlanmasi: İkinci Dünya Müharibəsi"
  •     Dioxland "NEMŠKIM VOJAKOM JE BILO ŽAL RUSKIH ŽENSK. VSE KNJIGE SO O: "VOJAŠKIH SPOMINIH NEMŠKEGA..."
  •     Actionvideo "Gewalt gegen deutsche Frauen durch Soldaten der Roten Armee. Entsetzliche Folter und Hinrichtungen durch japanische Faschisten während des Zweiten Weltkriegs!"
  •     Maktime "Was machten die Nazis mit den gefangenen sowjetischen Mädchen? Wer hat deutsche Frauen vergewaltigt und wie sie im besetzten Deutschland gelebt haben"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав у дар унікальні експонати
  •     Sherstinka "Что творили с пленными женщинами фашисты. Жестокие пытки женщин фашистами"
  •     Bidinvest "Brutalitäten der Sowjetarmee - Über die Gräueltaten der sowjetischen "Befreier" in Europa. Was haben deutsche Soldaten mit russischen Frauen gemacht?"
  •     Русский сборник XXVII "Советские потребительские практики в «маленьком СССР», 1945-1949"
  •     Academic Studies Press. Oleg Budnitskii: "Jews at War: Diaries from the Front"
  •     Gazeta Chojeńska "Wojna to straszna trauma, a nie fajna przygoda"
  •     Historiadel.net "Crímenes de violación de la Segunda Guerra Mundial y el Ejército de EE. UU."
  •     화요지식살롱     "2차세계대전 말, 소련에게 베를린을 점령당한 '독일 여자들'이 당한 치욕의 역사"
  •     The Global Domain News "As the soldiers did to captured German women"
  •     MOZ.de "Als der Krieg an die Oder kam – Flucht aus der Festung Frankfurt"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні". "1 березня 1923 р. – народився Володимир Гельфанд"
  •     Wyborcza.pl "Ryk gwałconych kobiet idzie przez pokolenia. Mało kto się nim przejmuje"
  •     Cноб "Женщина — военный трофей. Польский историк о изнасилованиях в Европе во время Второй мировой"
  •     Refugo "O estupro da Alemanha"
  •     Historia National Geographic "la batalla de berlín durante la segunda guerra mundial"
  •     Politeka "Росіянам напередодні 9 травня нагадали про злочини в Німеччині: «Заплямували себе...»"
  •     Акценты "Советский офицер раскрыл тайны Второй мировой: рассказал без прикрас"
  •     БелПресса "Цена Победы. Какой была военная экономика"
  •     Lucidez "75 años de la rendición nazi: Los matices del “heroísmo” soviético"
  •     UM CANCERIANO SEM LAR "8 de Maio de 1945"
  •     Lasteles.com "La Caída de la Alemania Nazi: aniversario de la rendición de Berlin"
  •     Cloud Mind "Violence Against Women: The Rape Of Berlin WW2"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні" "8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ"
  •     Lunaturaoficial "LIBROS QUE NO HICIERON HISTORIA: EL DIARIO DE LOS HORRORES"
  •     CUERVOPRESS "El drama oculto de las violaciones masivas durante la caída de Berlín"
  •     EU Today "The Rape of Berlin: Red Army atrocities in 1945"
  •     Издательство Яндекс + История будущего "Настоящий 1945"
  •     Вне строк "Похищение Берлина: зверства Красной армии в 1945 году"
  •     Frankfurter Allgemeine Zeitung "Erlebt Russland eine neue Archivrevolution?"
  •     The book of Beata Halicka "The Polish Wild West: Forced Migration and Cultural Appropriation in the Polish-german Borderlands, 1945-1948"
  •     Twentieth-Century Literature “A World of Tomorrow”: Trauma, Urbicide, and Documentation in A Woman in Berlin: Eight Weeks in the Conquered City
  •     Märkische Onlinezeitung "Sowjetische Spuren in Brandenburgs Wäldern"
  •     Revue Belge de Philologie et d’Histoire "Soviet Diaries of the Great Patriotic War"
  •     Der Spiegel "Rotarmisten und deutsche Frauen: "Ich gehe nur mit anständigen Russen"
  •     ReadSector "Mass grave of WWII Nazi paratroopers found in Poland contains 18 skeletons and tools with swastikas"
  •     ИноСМИ "Der Spiegel (Германия): «Я гуляю только с порядочными русскими»"
  •     Actionvideo "Jak naziści szydzili z rosyjskich kobiet. Gwałt w Berlinie: nieznana historia wojny"
  •     Graf Orlov 33 "ДНЕВНИК В. ГЕЛЬФАНДА советского офицера РККА"
  •     Deutsche Welle  "Послевоенная Германия в дневниках и фотографиях"
  •     Deutsche Welle  "За что немки любили в 1945 году лейтенанта Красной армии?"
  •     Elke Scherstjanoi "Sieger leben in Deutschland: Fragmente einer ungeübten Rückschau. Zum Alltag sowjetischer Besatzer in Ostdeutschland 1945-1949"
  •     SHR32 "Rus əsgərləri alman qadınlarına necə istehza etdilər. Alman qadınlarını kim zorlayıb və onlar işğal olunmuş Almaniyada necə yaşayıblar"
  •     Детектор медіа "«Гра тіней»: є сенс продовжувати далі"
  •     Historia provinciae "Повседневная жизнь победителей в советской зоне оккупации Германии в воспоминаниях участников событий"
  •     Portal de Prefeitura "Artigo: “FRAU, KOMM!” O maior estupro coletivo da história"
  •     Pikabu "Извращение или традиция, потерявшая смысл?"
  •     Русская Семерка "Владимир Гельфанд: от каких слов отказался «отец» мифа об изнасиловании немок советскими солдатами"
  •     Институт российской истории РАН "Вторая мировая и Великая Отечественная: к 75-летию окончания"
  •     Kozak UA "Як "діди" німкень паплюжили в 1945 році"
  •     Dandm "Cómo los nazis se burlaron de las mujeres rusas. Mujeres rusas violadas y asesinadas por los alemanes"
  •     Permnew.Ru "«Диван» Федора Вострикова. Литобъединение"
  •     Neurologystatus "Violence women in the Second World War. Shoot vagas: why soldiers rape women"
  •     Brunilda Ternova "Mass rapes by Soviet troops in Germany at the end of World War II"
  •     The book Stewart Binns "Barbarossa: And the Bloodiest War in History"
  •     Новое литературное обозрение: Будницкий Олег "Люди на войне"
  •     Леонід Мацієвський "9 травня – День перемоги над здоровим глуздом. Про згвалтовану Європу та Берлін"
  •     Полит.Ру "Люди на войне"
  •     #CОЦИАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ #ПАМЯТЬ "Владимир Гельфанд: месяц в послевоенном Берлине"
  •     Новое литературное обозрение "Ирина Прохорова, Олег Будницкий, Иван Толстой: Люди на войне"
  •     Georgetown University "Explorations in Russian and Eurasian History": "Emotions and Psychological Survival in the Red Army, 1941–42"
  •     Forum24 "Co se dělo se zajatými rudoarmějkami? Jaký byl osud zajatých žen z Wehrmachtu?"
  •     Радио Свобода "Война и народная память"
  •     Лехаим "Двадцать второго июня…"
  •     Русская семёрка "Как изменилось отношение немок к красноармейцам в 1945 году"
  •     Исторический курьер "Героизм, герои и награды: «героическая сторона» Великой Отечественной войны в воспоминаниях современников"
  •     Коммерсантъ "Фронт и афронты"
  •     Русская семёрка "Владимир Гельфанд: что не так в дневниках автора мифа об «изнасилованной» Германии"
  •     Medium "The Brutal Rapes of Every German Female from Eight to Eighty"
  •     One News Box "How German women suffered largest mass rape in history by foreign solders"
  •     "نیمرخ "نقش زنان در جنگها - قسمت اول: زنان به مثابه قربانی جنگ
  •     Bolcheknig "Що німці робили з жінками. Уривок з щоденника дівчини, яку німці використовували як безкоштовну робочу силу. Життя в таборі"
  •     Nrgaudit "Рассказы немецких солдат о войне с русскими. Мнения немцев о русских солдатах во время Второй мировой войны"
  •     Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні "На звороті знайомого фото"
  •     Новое литературное обозрение. Книга: Козлов, Козлова "«Маленький СССР» и его обитатели. Очерки социальной истории советского оккупационного сообщества"
  •     Sattarov "Mga babaeng sundalo sa pagkabihag ng Aleman. Kabanata limang mula sa librong "Pagkabihag. Ito ang ginawa ng mga Nazi sa mga nahuling kababaihan ng Soviet"
  •     Política Obrera "Sobre “José Pablo Feinmann y la violación en manada"
  •     Эхо Москвы "Цена победы. Люди на войне"
  •     SHR32 "How Russian soldiers mocked German women. Trophies from Germany - what it was and how. Who raped German women and how they lived in occupied Germany"
  •     Олег Сдвижков: "«Советских порядков не вводить!»  Красная армия в Европе 1944—1945 гг."
  •     Livejournal "Чья бы мычала"
  •     Newton Compton Editori. Stewart Binns "Operazione Barbarossa. Come Hitler ha perso la Seconda guerra mondiale"
  •     Kingvape "Rosa Kuleshovs Belichtung. Rosa Kuleshov ist die mysteriöseste Hellseherin der Sowjetzeit. Zwischen rot und grün"
  •     Kfdvgtu الجوائز من ألمانيا - ما كان عليه وكيف. الذين اغتصبوا الألمانية وكيف عاش في ألمانيا المحتلة
  •     nc1 "Αναμνήσεις στρατιωτών πρώτης γραμμής για Γερμανίδες. Οι απόψεις των Γερμανών για τους Ρώσους στρατιώτες κατά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο"
  •     ik-ptz "Was haben deutsche Soldaten mit russischen Mädchen gemacht? Das haben die Nazis mit gefangenen sowjetischen Frauen gemacht"
  •     مراجعة عسكرية  نساء أوروبا المحررات من خلال عيون الجنود والضباط السوفيت (1944-1945)
  •     nc1 "Scrisori de soldați ruși despre germani. Cum au șocat femeile sovietice pe ocupanții germani"
  •     中 新健康娱乐网 "柏林战役德国女人 70年前苏军强奸了十万柏林妇女?"
  •     "پورتال برای دانش آموز. خودآموزی،  "نازی ها با زنان اسیر چه کردند؟ نحوه آزار نازی ها از کودکان در اردوگاه کار اجباری سالاسپیلس
  •     Русская Семерка "Каких штрафников в Красной Армии называли «эсэсовцами»"
  •     Голос Народу "Саша Корпанюк: Кто и кого изнасиловал в Германии?"
  •     Gorskie "Новые источники по истории Второй мировой войны: дневники"
  •     TransQafqaz.com Fedai.az Araşdırma Qrupu
  •     Ik-ptz "What did the Nazis do with the captured women. How the Nazis abused children in the Salaspils concentration camp"
  •     Евгений Матонин "22 июня 1941 года. День, когда обрушился мир"
  •     Ulisse Online "Per non dimenticare: orrori contro i bambini"
  •     Наука. Общество. Оборона "«Изнасилованная Германия»: из истории современных ментальных войн"
  •     Das Buch von Stefan Creuzberger "Das deutsch-russische Jahrhundert: Geschichte einer besonderen Beziehung"
  •     Зеркало "Где и когда русское воинство ЧЕСТЬ потеряло?"
  •     WordPress.com Historywithatwist  "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Mai Khôi Info "Lính Liên Xô 'hãm hiếp phụ nữ Đức'"
  •     EU Political Report "Russia is a Country of Marauders and Murderers"
  •     TCH "Можемо повторити": як радянські солдати по-звірячому і безкарно ґвалтували німецьких жінок
  •     Pravda.Ru "Fake news about fake rapes in Ukraine to ruin Russian solder's image"
  •     Alexey Tikhomirov "The Stalin Cult in East Germany and the Making of the Postwar Soviet Empire, 1945-1961"
  •     Дилетант "Олег Будницкий / Человек на фоне эпох / Книжное казино. Истории"
  •     The Sault Star "OPINION: Suffering of children an especially ugly element of war"
  •     El Español "Por qué la Brutalidad del Ejército Ruso se Parece más a una Novela de Stephen King que de Orwell"
  •     Ratnik.tv "Одесса. Еврейский вопрос. Дорогами смерти"
  •     Алексей Митрофанов "Коммунальная квартира"
  •     Militaergeschichtliche Zeitschrift "Evakuierungs‑ und Kriegsschauplatz Mark Brandenburg"
  •     Raovatmaytinh "Phim cấp 3 tội ác tra tấn tình dục và hiếp dâm của phát xít đức phần 1
  •     Apollo.lv "Kā Otrais pasaules karš noslēdzās ar PSRS armijas veiktu masveida izvarošanas kampaņu Vācijā"
  •     Как ў Беларусі "Who raped whom in Germany" / "Кто кого насиловал в Германии"
  •     Konkretyka "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-освободітєлєй»"
  •     LinkedIn "Grandfathers-rapists, or the myth of "warriors-liberators"​. Typical Russian imperial character"
  •     Дзен "Я влюбился в портрет Богоматери..." Из фронтовых дневников лейтенанта Владимира Гельфанда
  •     Дзен "Праздник Победы отчасти горек для меня..." Зарубежные впечатления офицера Красной армии Гельфанда
  •     UkrLineInfo "Жiноча смикалка: способи самозахисту від сексуального насилля в роки Другої світової війни"
  •     Memo Club. Владимир Червинский: "Одесские истории без хэппи энда"
  •     Thomas Kersting, Christoph Meißner, Elke Scherstjanoi "Die Waldlager der Roten Armee 1945/46: Archäologie und Geschichte"
  •     Goldenfront "Самосуд над полицаями в Одессе в 1944 году: что это было"
  •     Gedenkstätten Buchenwald "Nach dem Krieg. Spuren der sowjetischen Besatzungszeit in Weimar 1945-50: Ein Stadtrundgang"
  •     Historia National Geographic "la segunda guerra mundial al completo, historia del conflicto que cambió el mundo"
  •     Absorbwell "Causas Y Consecuencias De La Segunda Guerra Mundial Resumen"
  •     לחימה יהודית  א. יהודים בצבא האדום
  •     Український світ "«Можем повторіть» — про звірства російських солдат під час Другої світової війни"
  •     Andrii Portnov "Dnipro: An Entangled History of a European City"
  •     Татьяна Шишкова "Внеждановщина. Советская послевоенная политика в области культуры как диалог с воображаемым Западом"
  •     Oleg Budnitskii, David Engel, Gennady Estraikh, Anna Shternshis: "Jews in the Soviet Union: A History: War, Conquest, and Catastrophe, 1939–1945"
  •     The Chilean "Roto". "VIOLADA"
  •     Дзен "Немок сажайте на мохнатые мотороллеры". Что сделали с пленными немками в Советском Союзе"
  •     ProNews "Σιλεσία 1945: Με εθνοκάθαρση η πρώτη τιμωρία των Γερμανών για τα εγκλήματα τους στο Β΄ ΠΠ"
  •     Livejournal "Одесситы - единственные в СССР - устроили самосуд в 1944 году"
  •     Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» ЦЬОГО ДНЯ – 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГЕЛЬФАНДА
  •     Davidzon Radio "Владимир Гельфанд. Шокирующий дневник войны". Валерия Коренная в программе "Крылья с чердака"
  •     Quora "Open to the weather, lacking even primitive sanitary facilities, underfed, the prisoners soon began dying of starvation and disease"
  •     Infobae "El calvario de las mujeres tras la caída de Berlín: violaciones masivas del Ejército Rojo y ola de suicidios"
  •     Научная электронная библиотека "Военные и блокадные дневники в издательском репертуаре современной России (1941–1945)"
  •     Historywithatwist "How Russia has used rape as a weapon of war"
  •     Periodista Digital "Las terribles violaciones ocultas tras la caída de Berlín"
  •     Tạp chí Nước Đức "Hồng quân Liên Xô, nỗi kinh hoàng của phụ nữ Berlin năm 1945"
  •     Enciclopedia Kiddle Español "Evacuación de Prusia Oriental para niños"
  •     Ukraine History "Діди-ґвалтівники, або міф про «воїнів-визволителів». Типовий російський імперський характер"
  •     Локальна  Історiя "Жаске дежавю: досвід зустрічі з "визволителями"
  •     Tamás Kende "Class War or Race War The Inner Fronts of Soviet Society during and after the Second World War"







  •